Постанова № 12719208, 01.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2010 р. справа № 2а-24628/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представника позивача Лебєдєва В.В.,

представника відповідача Антощук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства „Науково виробнича фірма «Барбер» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000632310/0 від 29.09.2010 на суму 9479,16 грн., № 0000682310/0 від 29.09.2010 на суму 8750 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Науково виробнича фірма «Барбер» звернулося до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000632310/0 від 29.09.2010 на суму 9479,16 грн., № 0000682310/0 від 29.09.2010 на суму 8750 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було здійснено документальну перевірку ПП «НВФ «Барбер» за результатами якої складено акт № 2334/23-2/35245054 від 15.09.2010 про результати позапланової виїзної перевірки з питань підтвердження отриманих від платника податків, ПП «Фіра «Томь» відомостей за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 року та встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі акту перевірки податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення рішення № 0000632310/0 від 29.09.2010 на суму 9479,16 грн., № 0000682310/0 від 29.09.2010 на суму 8750 грн.

Позивач не погоджується із спірними податковими повідомленнями рішеннями, зазначає, що між ним та Фірмою «Томь» була здійснена разова угода на підставі усної заяви Позивача, виставленого рахунку фактури, сплати грошових коштів.

Позивач посилається на приписи Господарського кодексу України, зазначає що між ним та Фірмою «Томь» виникло господарське зобовязання на підставі усної угоди, яке виконане сторонами у повному обсязі про що свідчать видаткова накладна, видаткові касові ордери.

Крім того, позивач посилається на вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вказує, що у кожному випадку товари придбавалися з метою їх подальшого використання у своїй господарській діяльності. Щодо встановлення порушення при визначенні податкового кредиту, позивач вказує, що це порушення виникло внаслідок необґрунтованого висновку податкового органу стосовно формування валових витрат. Позивач вважає неправомірним такий висновок податкового органу з підстав, викладених при обґрунтуванні правомірності формування валових витрат по взаємовідносинам із ПП «Фірма «Томь», із посиланням на приписи Закону України «Про податок на додану вартість». З урахуванням викладеного позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення рішення № 0000632310/0 від 29.09.2010 на суму 9479,16 грн., № 0000682310/0 від 29.09.2010 на суму 8750 грн.

В судовому зсіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не погодився із адміністративним позовом та надав письмові заперечення, де зазначив, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань підтвердження отриманих від платника податків, ПП «Фірма «Томь» відомостей за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 встановлені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Цивільного кодексу України.

Відповідач вказує, що ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя 19.01.2010 було направлено запит підприємству ПП «Фірма «Томь» щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку 5 декларації з ПДВ. Станом на 29.06.2010 ПП «Фірма «Томь» документів необхідних для проведення перевірки до ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя не надані, а тому неможливо підтвердити правомірність формування податкових зобовязань та податкового кредиту. Крім того, додаток К 1 до декларації з податку на прибуток до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні. З огляду на вказане, відповідач робить висновок про те, що у ПП «Фірма «Томь» відсутній обєкт оподаткування податком на додану вартість та відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками.

Отже, вважає відповідач, правочини, нібито укладені між ПП «НВФ «Барбер» та ПП «Фірма «Томь» не спричинили реального настання юридичних наслідків, у звязку з тим, що у ПП «Фірма «Томь» відсутні обєкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям.

Виходячи з наведеного, відповідач зазначає, що позивачем здійснювалась діяльність, спрямована на надання податкової вигоди третім особам, не маючи на меті настання правових наслідків, не маючи реального характеру угоди, що свідчить про безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат. На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала письмові заперечення, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство «Науково виробнича фірма «Барбер» є юридичною особою, ідентифікацій код 35245054, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 26.06.2007 (а.с. 18-19), знаходиться на податковому обліку в Жовтневій МДПІ з 04.07.2007 за № 7020 (а.с. 20) Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва № 100162148 від 02.11.2007 (а.с. 21).

У період з 30.08.2010 по 10.09.2010 Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проводилася позапланова виїзна перевірка ПП «НВФ «Барбер» з питань підтвердження отриманих від платника податків, ПП «Фірма «Томь» відомостей за період з 01.01.2009 по 31.03.2010. За результатами перевірки податковим органом складено акт від 15.09.2010 № 2334/23-2/35245054 (а.с. 11-16)

Згідно висновків акту перевірки встановлене порушення п. 3.1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 5833,33 грн., у тому числі за грудень 2009 5833,33 грн.; п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 7291,66 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року 7291,66 грн.

У звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000632310/0 від 29.09.2010 на суму 9479,16 грн., № 0000682310/0 від 29.09.2010 на суму 8750 грн. (а.с. 9-10)

Підставою для нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток стало порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з огляду на те, що правочин між ПП «НВФ «Барбер» та ПП «Фірма «Томь» не спричинив реального настання юридичних наслідків. А тому, податковий орган вважає, що у ПП «НВФ «Барбер» відсутнє право на формування валових витрат по операціях з ПП «Фірма «Томь» в розумінні ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд не погоджується із правовою позиція податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що між ПП «НВФ «Барбер» та ПП «Фірма «Томь» було укладено усну угоду на купівлю продаж меблів та канцелярських товарів, які знаходилися у користуванні ПП «Фірма «Томь». На виконання домовленостей ПП «Фірма «Томь» був наданий позивачу рахунок фактура № СФ-0000640 від 24.12.2009 на сплату ТМЦ (а.с. 46), видаткова накладна № РН-0000640 від 24.12.2009 відповідно до якої ПП «Фірма «Томь» передала, а ПП «НВФ «Барбер» отримало офісні меблі та канцелярські товари (а.с. 47), податкова накладна № 640 від 24.12.2009 на вказані ТМЦ (а.с. 48). Факт сплати за отримані товари з боку ПП «НВФ «Барбер» підтверджується наданими до суду копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів № 640 від 24.12.2009 на суму 8500 грн., № 641 від 25.12.2009 на суму 9500 грн., № 642 від 28.12.2009 на суму 9700 грн., № 643 від 29.12.2009 на суму 7150 грн. (а.с. 50-51), копіями видаткових касових ордерів, виданих Барбер Галині Сергіївні для розрахунку з ПП «Фірма «Томь» згідно рахунку фактури № 640 від 24.12.2009.

Крім того, позивачем до суду був наданий акт списання № СпТ-000024 від 30.12.2009 року (а.с. 49), складений на виконання приписів абзацу другого пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас ч.1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, товари, придбані ПП «НВФ «Барбер» у ПП «Фірма «Томь» забиралися директором підприємства особисто на службовому автомобілі, про що свідчать копії подорожних листів № 52 від 24.12.2009, № 53 від 25.12.2009, № 54 від 28.12.2009, № 55 від 29.12.2009 в яких зазначено маршрут автомобіля: вул. Льотна, 8 (юридична адреса ПП «Фірма «Томь») вул. Луніна, 89. Крім того, на користь правової позиції позивача щодо реального змісту господарської операції свідчить надана до судового засідання копія книги реєстрації доручень, в якій міститься запис про видачу директору Барбер С.Г. довіреності № 155 від 24.12.2009 для отримання у постачальника ПП «Фірма «Томь» товарів згідно рахунку № 640 від 24.12.2009.

З урахуванням наведених норм права та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з актом перевірки позивачу також інкримінується порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 5833,33 грн., у тому числі за грудень 2009 5833,33 грн.

Суми, які були включені до податкового кредиту ПП «НВФ «Барбер» правильно та в повній мірі були відображені у податковій звітності, яка подавалася до податкового органу із відображенням, зокрема, цих сум у розрізі контрагентів відповідно до додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ і у сторін немає спору щодо арифметичної правильності їх відображення.

Крім того, відповідно до детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, наданої представником відповідача, розбіжності між сумами задекларованого податкового кредиту ПП «НВФ «Барбер» у розмірі 5833,33 грн. та відповідно податкового зобовязання ПП «Фірма «Томь» у розмірі 5833,33 грн., відсутні.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи підтверджено наявність належним чином оформленої податкової накладної, яка може бути підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», виданої ПП «Фірма «Томь».

Як встановлено судом вище, придбання офісних меблів та канцелярських товарів є витратами, понесеними у звязку із здійсненням господарської діяльності підприємства, та такою, що повязана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у звязку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податковій накладній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отже, оскільки у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення позивачем порушень п. 5.1, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є неправомірним здійснення донарахування сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, зроблене відповідачем оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000632310/0 від 29.09.2010 на суму 9479,16 грн., № 0000682310/0 від 29.09.2010 на суму 8750 грн.

У відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування контролюючим органом податкового зобовязання позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Оскільки відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу податкових зобовязань, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства „Науково виробнича фірма «Барбер» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції № 0000632310/0 від 29.09.2010 на суму 9479,16 грн., № 0000682310/0 від 29.09.2010 на суму 8750 грн. та визнає недійсними податкові повідомлення - рішення № 0000632310/0 від 29.09.2010 на суму 9479,16 грн., № 0000682310/0 від 29.09.2010 на суму 8750 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Науково виробнича фірма «Барбер» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000632310/0 від 29.09.2010 на суму 9479,16 грн., № 0000682310/0 від 29.09.2010 на суму 8750 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0000632310/0 від 29.09.2010 на суму 9479,16 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0000682310/0 від 29.09.2010 на суму 8750 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 01 грудня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 06 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.