Постанова № 12718928, 19.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.11.10Справа №2а-9813/10/8/0170 (09:33 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Лама"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 13.08.10 ;

від відповідача - не з'явився ;

Суть спору: ПП "Лама" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про скасування рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим про застосування штрафних санкцій № 0003452330 від 19.05.2010р.

Ухвалами суду від 30.07.10 р. було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було проведено перевірку з контролю за додержанням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій торгового павільйону, розташованого за адресою: Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул. К.Маркса, 37Б, діяльність в якому здійснює позивач з порушенням вимог ст. 11, 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме позивачу не було направлено письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення проведення перевірки, перевірку було проведено у присутності лише продавця, який не є уповноваженою особою директора Приватного підприємства «ЛАМА», посадовими особами ДПІ не надано продавцю змоги повідомити про проведення перевірки керівника підприємства, про що свідчить пояснення продавця ОСОБА_2 від 02.05.2010р., неправомірно здійснено контрольну закупівлю товару, що не передбачено чинним законодавством.

Крім того позивач зазначив, що з акту перевірки №003813 від 02 травня 2010 року вбачається, що перевірку розпочато о 12.25 годині, тоді як згідно фіскального чеку, на який є посилання в акті перевірки, закупівлю трьох ваучерів поповнення рахунку МТС податківцями здійснено о 12.20, тобто до пред'явлення направлення на перевірку, що не узгоджується з положеннями ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу».

Також позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що до нього не правомірно застосовано штрафні санкції, адже порушень, зазначених в акті перевірки, насправді здійснено позивачем не було.

Відповідач проти позову заперечував за мотивами, викладеними у письмових запереченнях (а.с.56).

Відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.11,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування, не ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, не забезпечення відповідності сум наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків, сумі грошових коштів, зазначених в денному звіті РРО, за що до позивача було застосовано штрафні санкції на підставі ст.ст. 17, 20, 21, 22 Закону № 265 рішенням № 0003452330 від 19.05.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні 19.11.10 р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 19.11.10 р. не забезпечив явку свого представника, хоча про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином та завчасно.

В ході судового розгляду судом було допитано у якості свідків продавця ОСОБА_2, у присутності якої проводилась перевірка позивача; старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПА в АРК Вегбієва Р.І. та головного державного податкового ревізора-інспектора ДПА в АРК ОСОБА_4, які проводили перевірку господарської діяльності позивача у торговому павільйоні за адресою: Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. К.Маркса, 37Б 02.05.10 р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Лама" зареєстровано Сімферопольською райдержадміністрацією 15.01.1993 р. у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 690632 (а.с. 26).

Дозвіл ПП "Лама" на розміщення обєкту торгівлі в торговому павільйоні, загальною площею 48,0 кв.м., торговою площею 30,3 кв.м., розташованому за адресою: смт. Гвардійське, вул. К.Маркса, 37-б,було видано рішенням виконавчого комітету Гвардійської селищної ради Сімферопольського району від 20.10.08 р. за № 362 (а.с. 50).

Судом встановлено, що ПП «Лама» є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом № 124012229 про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва-юридичною особою серії Б№ 501205 від 24.12.2009 р. (а.с.31).

У торговому павільйону встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій Міні-500.02 МЕ, заводський номер 57132427 ПБ, фіскальний номер 0124001438, що належить позивачу та підтверджується довідкою про опломбування РРО, виданою ПП «Вєска Крим» (а.с. 51). Крім того у відповідача в магазині наявна книга обліку розрахункових операцій з реєстратором розрахункових операцій Міні-500.02 МЕ, що підтверджується відповідною довідкою № 0124001438р, виданою ДПІ в Сімферопольському районі 25.10.07 (а.с.52).

02.05.10 р. на підставі направлення № 3533 від 01.05.2010 р., виданого ДПІ в Сімферопольському районі (а.с.18), головним державним податковим ревізором-інспектором ДПА в АРК ОСОБА_4 та старшим державним податковим ревізором-інспектором ДПА в АРК Вегбієвим Р.І. була проведена планова перевірка за дотриманням ПП "Лама" порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у торговому павільйоні, що розташований за адресою вул. К.Маркса, 37Б, смт. Гвардійське, Сімферопольський район, діяльність в якому здійснює позивач.

Перевірка здійснювалась в присутності продавця торгового павільйону, розташованого за адресою вул. К.Маркса, 37Б, смт. Гвардійське, Сімферопольський район ОСОБА_2

В ході перевірки посадовими особами ДПА в АРК було проведено опис готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків та встановлено, що на місці проведення розрахунків була наявна сума у розмірі 152,00 грн. Опис було проведено у присутності продавця ОСОБА_2, яка з ним ознайомилась та підписала без зауважень (а.с.60).

Крім того в ході перевірки, а саме 02.05.10 р. було роздруковано чеки за № 4906 о 12:20 год. та № 4908 о 12:24 год., копії яких додані до матеріалів справи, та Х-звіт, з якого вбачається, що сума, зазначена в денному звіті РРО складає 691,81 грн., які є додатками до акту перевірки (а.с.60).

За результатами перевірки було встановлено порушення п.п.11,12,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995 р. із змінами та доповненнями, а саме: проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування, не ведення в установленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 1611,00 грн., невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО, не відповідність склала 539,81 грн.

Вищенаведені порушення були відображені в акті перевірки № 003813 від 02.05.10 р., реєстраційний №0269/01/24/23/19192261 (а.с.58-59), з яким було ознайомлено продавця ОСОБА_2, яка підписала акт із запереченнями, в яких зазначила, що накладні на товар будуть надані на протязі 10-ти днів та отримала примірник акту перевірки, що підтверджується підписом цієї особи на акті перевірки (а.с. 58-59).

На підставі акту перевірки № 003813 від 02.05.10 р., реєстраційний №0269/01/24/23/19192261, ДПІ в Сімферопольському районі винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.05.10 р. № 0003452330 на суму штрафних санкцій у розмірі 6006,05 грн. (а.с.62), вказане рішення про застосування штрафних санкцій було отримано представником позивача 25.05.10 р., що підтверджується корінцем поштового повідомлення про вручення кореспонденції № 2026170 (а.с.63).

Судом встановлено, що позивач, не погодившись із порядком проведення перевірки відносно нього, висновками акту перевірки та рішенням про застосування штрафних санкцій, звертався з листом № 15 від 25.05.10 р. до ДПІ в Сімферопольському районі та зі скаргами № 835/10 від 06.05.10 р., № 1059/10 від 09.06.10 р. до ДПА в АРК (а.с.65-69).

ДПА в АРК, розглянувши звернення позивача, листом від 29.06.10 р. № 1430/10/25-023 залишило без змін рішення про застосування штрафних санкцій ДПІ в Сімферопольському районі від 19.05.10 р. № 0003452330, а скарги без задоволення (а.с.70-75).

Позивач не погодившись із застосуванням до нього штрафних санкцій на суму 6006,05 грн. рішенням ДПІ в Сімферопольському районі від 19.05.10 р. № 0003452330, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає можливим частково задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що ДПІ в Сімферопольському районі є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Що стосується правомірності повноважень посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявністю торгових патентів та ліцензій у торговельному павільйону, розташованому за адресою: Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. К.Маркса, 37Б, діяльність в якому здійснює ПП "Лама", суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону № 509.

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Порядок складання плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіку перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

При цьому формування основи квартального плану-графіку проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.

Судом встановлено, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:

- планова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);

- позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);

- планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);

- позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).

Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).

Відповідач в направленні на перевірку від 01.05.10 р. № 3533 строком дії з 01.05.10 по 31.05.10 зазначений вид перевірки - планова (а.с. 18).

За характером перевірки, яку провели посадові особи ДПА в АРК, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку провели посадові особи ДПА в АРК, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.

Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Доказів надання уповноваженій особі позивача направлення на перевірку та доказів видання та надання позивачу наказу про проведення позапланової перевірки відповідачем не надано. Позивач не посилався в обґрунтування позовних вимог на те, що йому не було надано цих документів перед початком проведення перевірки.

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка” та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не скористався своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у звязку з ненаданням ними оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою визнання неправомірним прийнятого за результатами перевірки рішення та це не впливає на суть прийнятого судом рішення.

Що стосується посилання позивача як на підставу не правомірності проведення представниками ДПА в АРК перевірки - не направлення позивачу письмового повідомлення про проведення перевірки, суд зазначає, що ДПІ в Сімферопольському районі, яка видала направлення працівникам ДПА в АРК не повинна була направляти позивачу повідомлення про проведення перевірки, адже перевірка позивача, що проводилась 02.05.10 р. у торговельному павільйоні за адресою : Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул. К.Маркса, 37Б, була за своїм характером та змістом позаплановою і не проводилась за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податку, а є перевіркою з контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обліку.

Суд критично ставиться до посилань позивача щодо неправомірності проведення перевірки за відсутності директора ПП «Лама», адже перевірка була проведена у присутності продавця ОСОБА_2, яка на думку суду є уповноваженою особою позивача. Суд зазначає, що відсутність під час проведення перевірки безпосередньо директора підприємства на перевіряємому обєкті, не перешкоджає проведенню перевірки, у разі наявності під час проведення перевірки інших осіб, працюючих в цьому обєкті торгівлі. Уповноваженою при проведенні перевірки з контролю за здійсненням розрахункових операцій є особа, яка представляє підприємство, здійснює реалізацію продукції, така особа діє без додаткових доручень від керівника, тому суд вважає продавця ОСОБА_2 належною особою, що представляла позивача.

Суд також не бере до уваги посилання позивача, в обґрунтування позовних вимог, на те, що перевіряючі не надали можливості продавцю повідомити про проведення перевірки директора, адже по-перше суду не надано доказів цього, а по-друге, це не є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування. Суд вважає, що у продавця була можливість подзвонити директору та сповістити його про проведення перевірки, та суд не повинен встановлювати чи скористався продавець такою можливістю чи ні та за яких обставин.

Що стосується правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій рішенням № 0003452330 від 19.05.10 р., у розмірі 6006,05 грн., на підставі акту перевірки № 0269/01/24/23/19192261 від 02.05.10 р., за порушення відповідачем п.п. 11,12,13 ст.3 Закону №265, суд встановив наступне.

В ході перевірки представниками податкового органу було встановлено порушення п. 11 ст. 3 Закону № 265, а саме: проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування, а саме перевіряючими було придбано: 3 ваучера поповнення МТС, за ціною 35 грн. кожний, а всього на суму 108,00 грн.; 2 пляшки горілки «Хортиця» за ціною 44,70 грн. кожна, а всього на суму 89,40 грн., а продавцем позивача було роздруковано 2 фіскальних звітних чека № 4906, де зазначено у якості виду продукції бакалея на суму 108 грн. та № 4908, де зазначено вид продукції горілка 2 пляшки на суму 89,40 грн., про що було відображено в акті перевірки № 0269/01/24/23/19192261 від 02.05.10 р.

Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 3 Закону 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 17 Закону № 265, у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості - до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вищезазначеної норми до позивача було застосовано штрафні санкції на суму 85 грн. (17 грн. х 5).

З акту перевірки вбачається (пункти 2.2.7 та 2.2.8 акту перевірки), що дійсно у позивача було придбано 3 ваучера поповнення МТС на суму 108 грн. та 2 пляшки горілки на суму 89,40 грн., але продавцем було роздруковано 2 чека № 4906 та 4908, де зазначено про продаж продукції бакалея на суму 108 грн. та 2 пляшки горілки на суму 89,40 грн., і ці чеки є додатком до акту перевірки.

Перевірка проводилась у присутності уповноваженої особи позивача - продавця ОСОБА_2, яка і здійснювала продаж цієї продукції та роздрукувала чеки. Суд зазначає, що продавець ОСОБА_2, у присутності якої проводилась перевірка позивача, ознайомилась з актом перевірки, підписала його та не зазначила заперечень стосовно даного виявленого порушення, про яке було відображено в акті перевірки.

Пояснення позивача та продавця ОСОБА_2 про те, що перевіряючими насправді було придбано бакалею, а не ваучери поповнення суд не приймає до уваги, адже у такому разі продавець повинна була про цей факт зазначити у п.4.1. «Зауваження до акту перевірки», але продавець нічого про це в акті не зазначила, а виклала свої зауваження у вищенаведеному пункті акту стосовно іншого порушення.

Враховуючи вищенаведене, та беручи до уваги те, що позивач не надав належних та обґрунтованих доказів дотримання ним п.11 ст.3 Закону № 265, та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення позивачем п.11 ст.3 Закону № 265, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі п.6 ч.1 ст.17 Закону № 265 на суму 85 грн.

В ході перевірки представниками податкового органу було встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265, а саме: не ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме на товар, зазначений у відомості № 1, яка є додатком до акту перевірки (а.с.61), на момент проведення перевірки не представлені товарно-транспортні накладні, податкові накладні, внутрішні накладні та інші накладні. Загальна сума товару, що знаходилась на реалізації та на яку не було надано накладних склала 1611,00 грн., про що було відображено в акті перевірки № 0269/01/24/23/19192261 від 02.05.10 р.

Суд зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999р.(із змінами та доповненнями) (далі Закон № 996).

Статтею 1 Закону № 996 визначено що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 996 сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця (ч.3 ст.9).

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (ч.4 ст.9).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.5 ст.9).

У відповідності із пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон України №265) суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій і/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 21 Закону № 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що перевірка відповідачем була проведена 02.05.10 р. у неділю з 12:25 год. до 13:30 год., а саме у неробочий день директора та бухгалтера ПП «Лама», які є відповідальними за забезпечення контролю за видачею первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерськіх звітів та балансів із бухгалтерії підприємства, із архіву підприємства робітникам інших структурних підрозділів. Отже під час проведення перевірки позивача, продавець, в присутності якого було проведено перевірку, не міг надати та не мав повноважень надавати посадовим особам ДПА в АРК на їх вимогу документів, повязаних з товарообігом, а саме накладні або ТТН на товар, який знаходиться за місцем реалізації або зберігання.

Судом встановлено, що відповідно до наказів ПП «Лама» № 20 від 02.11.09 р. директором ПП «Лама» призначено Ламма О.С., головним бухгалтером Позднякову С.В. (а.с.28-29). Відповідно до виписки із штатного розпису ПП «Лама» вих.. № 16 від 20.07.10 р. робочий час директора Ламма О.С. становить: понеділок - пятниця з 08:00 год. до 17:00 год., перерва на обід з 12:00 год. до 13:00 год., вихідні дні субота, неділя; робочий час бухгалтера Позднякової С.В. становить: понеділок - пятниця з 08:00 год. до 17:00 год., перерва на обід з 12:00 год. до 13:00 год., вихідні дні субота, неділя (а.с.30).

Наказом ПП «Лама» № 25 від 16.11.09р. «Про звітну політику» на бухгалтера покладено обовязок здійснювати контроль за зберіганням та видачею первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських обліків та балансів із бухгалтерії підприємства, із архіву підприємства робітникам цього підприємства. Цим наказом також встановлено, що видача вищенаведеної документації для використання або ознайомлення, робітникам інших структурних підрозділів проводиться за письмовим розпорядженням керівника підприємства (а.с.95-99).

Отже з вищенаведеного вбачається, що під час проведення перевірки господарської діяльності позивача, директор та головний бухгалтер підприємства не працювали, адже перевірка проводилась у неділю вихідний день директора та головного бухгалтера, відповідно до виписки із штатного розпису ПП «Лама» вих.. № 16 від 20.07.10 р., тобто перевірка проводилась у неробочий час особи, відповідальної за видачу первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів із бухгалтерії підприємства, із архіву підприємства головного бухгалтера підприємства та у неробочий час директора, без розпорядження якого вищенаведені документи не можуть бути видані головним бухгалтером не робітникам цього підприємства.

Крім того судом встановлено, що ні головний бухгалтер, ні директор ПП «Лама» не були присутніми при проведенні перевірки посадовими особами ДПА в АРК, а отже не мали можливості надати на вимогу перевіряючих документів, повязаних з товарообігом. Суд зазначає, що окрім головного бухгалтера та директора «ПП Лама» ніхто на даному підприємстві не мав повноважень надавати посадовим особам ДПА в АРК документів, повязаних з товарообігом позивача, у тому числі і продавець, у присутності якої було проведено перевірку.

Враховуючи час проведення перевірки, суд прийшов до висновку про те, що директор ПП «Лама» не мав можливості доручити будь-якій особі цього підприємства здійснити предявлення всіх необхідних для перевірки документів, окрім бухгалтера, або призначити наказом робочий день бухгалтера 02.05.10 р., а продавець перевіряємого обєкту не мав повноважень та взагалі можливості надати необхідні документи товарообігу посадовим особам ДПА в АРК.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 11-2 Закону № 509 проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків, отже суд вважає, що перевірка позивача повинна була здійснюватись у робочий час бухгалтерії та директора позивача для того, щоб уповноважені посадові особи позивача могли надати посадовим особам ДПА в АРК для перевірки всі необхідні документи для перевірки.

Крім того суд звертає увагу і на те, що в акті перевірки продавець позивача у п.4.1. «Зауваження до акту перевірки» зазначила, що накладні на товар будуть надані на протязі 10-ти днів.

Суд зазначає, що для вирішення спору по суті у цій частині, необхідно визначити чи існували у позивача оригінали документів на товар, що підтверджують їх відображення в бухгалтерському обліку підприємства у сумі 1611,00 гривень, що знаходився в торговому павільйоні за адресою Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул. К.Маркса, 37Б.

Позивачем у ході судового розгляду справи було надано суду:

-накладні б/н від 24.04.10; №200004050 від 14.04.10, б/н від 04.01.10р., б/н від 24.04.10р., б/н від 12.03.10р., б/н від 30.03.10р., б/н від 15.04.10р., б/н від 14.04.10р., від б/н 04.01.10р. (а.с.101,107-117,153),

-видаткові накладні № РН-000285 від 15.04.10 р., №36097 від 23.03.10, СМ №1551864 від 12.03.10, СМ № 1551735 від 11.03.10 (а.с.102,104-106).

Суд зазначає, що вищезазначені документи підтверджують наявність належних документів про бухгалтерський облік товарних запасів, що виключає вчинення позивачем порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг".

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції Рішенням про застосування штрафних санкцій № 0003452330 від 19.05.10 р. в частині застосування штрафних санкцій на суму 3222,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним рішення про застосування штрафних санкцій № 0003452330 від 19.05.10 р. у сумі 3222,00 грн. до ПП «Лама».

В ході перевірки представниками податкового органу було встановлено порушення п.13 ст. 3 Закону № 265, а саме: невідповідність готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків (152,00 грн.) з сумою, визначеною у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (691,81 грн.) в сумі 539,81 грн., яке було відображено в п. 2.2.13 акту перевірки № 0269/01/24/23/19192261 від 02.05.10 р.

Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 Закону 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до ст. 22 Закону № 265, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до субєктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідальність.

На підставі вищезазначеної норми до відповідача було застосовано штрафні санкції на суму 2699,05 грн. (539,81 грн. х 5).

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПА в АРК в ході проведення перевірки було складено опис готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків, зі змісту якого вбачається, що під час перевірки в касі була наявна сума 152,00 грн. (а.с.60). Крім того відповідачем надано копію звіту про наявність готівкових коштів у касі Х-звіту, станом на 02.05.10 р. о 12:25 год., де сума коштів складає 691,81 грн. (а.с.60).

Отже з вищенаведеного вбачається, що на місці проведення розрахунків знаходилась сума менша ніж зазначено в денному звіті РРО, а саме менша на 539,81 грн.

В ході судового розгляду судом було допитано у якості свідка продавця ОСОБА_2, у присутності якої проводилась перевірка позивача, яка пояснила, що 02.05.10 р. до магазину зайшли 2 покупці, які почали здійснювати покупку товару на суму 443 грн., вона пробила 6 чеків на загальну суму 443 грн., які сплачені не були. Свідок пояснила, що вона видала покупцям товар та чеки без предявлення покупцями грошей, після чого перевіряючі представились та почали проводити перевірку. Свідок ознайомилась із документами на перевірку та роздрукувала Х-звіт. Стосовно того, чому не зазначила заперечення в акті перевірки стосовно невідповідності грошових коштів, вказала, що розгубилась. Свідок пояснила, що грошових коштів на місці проведення розрахунків менше, ніж зазначено в Х-звіті тому, що покупці не розрахувались за товар, а операції «повернення» продавець не здійснювала, вона її провела увечері після 18-00 год. того ж дня за рекомендацією власника магазину.

В ході судового розгляду судом було допитано у якості свідка старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПА в АРК Вегбієва Р.І., який проводив перевірку позивача та пояснив, що акт перевірки містить докази про хід проведення перевірки. Свідок пояснив, що перевіряючими було придбано товар у торговому павільйоні, де здійснює господарську діяльність позивач, у кількості та найменуванні, зазначеному в акті перевірки, продавцем було видано 2 чеки, за товар перевіряючі не розрахувались, гроші продавцю не передавали за товар. На місці проведення розрахунків була наявна сума у розмірі 152 грн., без врахування покупки, здійсненої перевіряючими, адже за покупку перевіряючі не розраховувались. За Х-звітом грошових коштів на місці проведення розрахунків повинно бути 691,81 грн., отже невідповідність склала 539,81 грн. Свідок також пояснив, що продавець не була розгубленою, з актом перевірки ознайомилась та записала у ньому свої заперечення стосовно іншого порушення, а саме не надання накладних. Також свідок пояснив, що продавцем було роздруковано 2 чеки за № 4906 та № 4908, чек за № 4907 було роздруковано іншим продавцем позивача та видано іншому покупцю.

В ході судового розгляду судом було також допитано у якості свідка головного державного податкового ревізора-інспектора ДПА в АРК ОСОБА_4, який проводив перевірку позивача та пояснив, що в ході проведення перевірки було придбано 2 пляшки горілки та 3 ваучера поповнення МТС і продавцем видано 2 чеки, інших чеків продавець перевіряючим не видавав.

Отже з вищенаведеного вбачається, що перевіряючі намагались придбати товар в обєкті торгівлі позивача, у кількості: 2 пляшки горілки на суму 89,40 грн. та 3 ваучери поповнення МТС на суму 108,00 грн., цей товар їм був наданий продавцем та виданий чек, але грошові кошти перевіряючими за цей товар сплачені не були.

Суд зазначає, що загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб'єкти господарювання) визначаються Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06 р. №833 (далі Правила № 833).

Відповідно до п.22 Правил №833 розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.

Пунктом 23 Порядку встановлено, що касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом.

Отже з вищенаведеного вбачається, що продавець повинен був вказати перевіряючим (споживачам) суму, що підлягає сплаті, одержати суму від споживачів, вказати суму, одержану від споживачів, покласти гроші, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, після чого надати споживачу здачу із розрахунковим документом. Тобто розрахунковий документ продавцем позивача повинен був бути роздрукований тільки після отримання від перевіряючих (споживачів) суми грошових коштів за товар, та розрахунковий документ повинен бути виданий разом із здачею.

Отже з матеріалів справи вбачається, що продавець самостійно порушив порядок проведення розрахункової операції, та роздрукував розрахунковий документ до отримання від перевіряючих (споживачів) грошових коштів за товар, що на думку суду є порушенням з боку продавця, а не перевіряючих (споживачів). Тому суд вважає, що перевіряючими правильно розрахована сума невідповідності грошових коштів та сума штрафних санкцій за порушення позивачем п.13 ст. 3 Закону № 265.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що невідповідність грошових коштів у сумі 539,81 грн. є помилковою, адже перевіряючими була розрахована ця сума виходячи з Х-звіту на суму 691,81 грн., до якої входить сума покупки перевіряючими за товар, за який перевіряючі не розрахувались та не надали продавцю грошові кошти, та з суми наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 152,00 грн., адже перевіряючі не розрахувались за товар і тому розрахункова операція була проведена за допомогою РРО та відображена в ній, а в касу грошові кошти за цю розрахункову операцію не надійшли, на підставі чого в касі грошових коштів було менше ніж зазначено в Х-звіті.

Суд зазначає, що дійсно у звязку із тим, що перевіряючі не розрахувались за товар, сума на яку вони не розрахувались була проведена через РРО продавцем та не надійшла до каси, і тому на цю суму також виникла невідповідність, передбачена п.13 ст.3 Закону № 265. Але судом також встановлено, що продавцем було порушено правила торгівельного обслуговування населення, що і призвело до збільшення невідповідності грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО, у звязку із чим сума на місці проведення розрахунків стала меншою ніж сума, зазначеної в денному звіті РРО, тому суд зазначає, що збільшення невідповідності грошових коштів у такому разі є наслідком порушення позивачем норм чинного законодавства України, а не порушенням цих норм з боку покупців. Тому суд вважає, що перевіряючі правильно розрахували суму невідповідності, а відповідач правомірно та обґрунтовано розрахував суму штрафних санкцій, керуючись ст. 22 Закону № 265, шляхом помноження суми, на яку виявлено невідповідність на пять.

Крім того суд зазначає, що розрахунковий документ засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуг, а отже продавець позивача, надавши перевіряючим (споживачам) розрахунковий документ, засвідчив таким чином факт продажу товару, який вимагає отримання коштів за товар, а не отримання коштів від перевіряючих за товар є порушенням зх. боку продавця та не може бути підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним рішення про застосування штрафних санкцій за вищенаведене порушення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції за порушення ним п.13 ст.3 Закону № 265 у розмірі 2699,05 грн. рішенням №0003452330 від 19.05.10 р., тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується посилань позивача, що посадові особи ДПА не мали права проводити контрольну закупку, суд зазначає, що матеріалами справи не доведено, що посадовими особами ДПА було проведено саме контрольну закупку, а законами України не передбачено заборону здійснювати покупку товару робітниками ДПА, а отже доводи позивача в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач надав докази правомірності застосування до позивача штрафних санкцій рішенням № 0003452330 від 19.05.10 р. за порушення позивачем п.п.11,13 ст. 3 Закону № 265 на суму 85 грн. та 2699,05 грн., але не надав суду доказів правомірності і обґрунтованості застосування до позивача штрафних санкцій цим рішенням у сумі 3222,00 грн. за порушення позивачем п.12 ст.3 Закону № 265 та не надав доказів саме порушення позивачем п.12 ст.3 Закону № 265, тому суд вважає можливим частково задовольнити позовні вимоги та визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Сімферопольському районі № 0003452330 від 19.05.10 р. у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 3222,00 грн., а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того суд зазначає, що може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Сімферопольському районі № 0003452330 від 19.05.10 р. у частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 3222,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Частиною 3 статті 94 КАС України встановлено : якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи, що пропорційність стягнення судових витрат не поширюється на правовідносини, повязані з немайновими вимогами, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 03,40 грн.

У звязку зі складністю справи судом 19.11.10 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 24.11.10 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Сімферопольському районі № 0003452330 від 19.05.10 р. про застосування до ПП «Лама» штрафних санкцій в частині застосування штрафних санкцій на суму 3222,00грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь ПП «Лама» (Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул. Острякова, 21, кв.47, код ЄДРПОУ 19192261, р/р та інші відомості не відомі,) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.