Рішення № 126986579, 29.04.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3634/25

Провадження № 2/638/3475/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2025 м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Штих Т. В.,

за участю секретаряВасиленко А. А.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного Товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

АТ «Сенс Банк» звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з останньої заборгованість у сумі 309599,24 грн. А також просив стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.07.2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Сенс Банк» з метою отримання банківських послуг. 07.07.2023 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500779055 Відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», що укладений між ним та Банком. 07.07.2023 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500779055 Банк прийняв пропозицію Відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 500779055 від 07.07.2023 року. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

Документи були підписані Позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «3466» шляхом направлення 07.07.2023 року на номер 380939180118.

Позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 1848507086 від 07.07.2023 року та виписками по рахунку № НОМЕР_1 та по рахунку № НОМЕР_2 .

Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з угодою № 500779055 від 07.07.2023 року становить 309599,24 грн (триста дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять грн 24 коп.), з яких: за кредитом: 280237,46 грн (двiстi вiсiмдесят тисяч двiстi тридцять сiм грн 46 коп.), по відсотках: 17562,39 грн (сiмнадцять тисяч п`ятсот шiстдесят двi грн 39 коп.), по комісії: 11799,39 грн (одинадцять тисяч сiмсот дев`яносто дев`ять гривень 39 коп.).

Ухвалою суду від 28.02.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

Представник позивача в своєму позові просив розглядати справу без його участі, порти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка 03.04.2025 надала до суду заяву в якій вказала, що була карта до війни на 35000,00 грн, потім банк підвищив кредитний ліміт до 135000,00 грн. Відповідачка вказує, що завжди платила, прострочень не було. У 2023 році банк зробив реструктуризацію. Відповідачка заперечує проти суми позову, вказує, що готова погашати тіло кредиту частинами.

29.04.2025 від відповідачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, просить відмовити в задоволенні позову, з сумою не згодна.

Згідно ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.07.2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Сенс Банк» з метою отримання банківських послуг. 07.07.2023 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500779055 Відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту.

Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», що укладений між ним та Банком. 07.07.2023 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500779055 Банк прийняв пропозицію Відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 500779055 від 07.07.2023 року. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

Документи були підписані Позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «3466» шляхом направлення 07.07.2023 року на номер 380939180118.

Позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 1848507086 від 07.07.2023 року та виписками по рахунку № НОМЕР_1 та по рахунку № НОМЕР_2 .

Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з угодою № 500779055 від 07.07.2023 року становить 309599,24 грн (триста дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять грн 24 коп.), з яких: за кредитом: 280237,46 грн (двiстi вiсiмдесят тисяч двiстi тридцять сiм грн 46 коп.), по відсотках: 17562,39 грн (сiмнадцять тисяч п`ятсот шiстдесят двi грн 39 коп.), по комісії: 11799,39 грн (одинадцять тисяч сiмсот дев`яносто дев`ять гривень 39 коп.).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно достатті 6цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).

Нормоюстатті 639 ЦК Українипередбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Законуякщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України«Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, договір про надання споживчого кредиту № 500779055 від 07.07.2023 був укладений у відповідно до норм законодавства.

Банк підтверджує надання кредиту меморіальним ордером № 1848507086 від 07.07.2023 року та виписками по рахунку № НОМЕР_1 та по рахунку № НОМЕР_2 .

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою ПравлінняНаціонального банкуУкраїни від04липня 2018року №75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки банківської установи за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Аналогійний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 78/2177/15-ц.

Враховуюче вище викладене, суд вважає доведеним факт видачі відповідачу кредитних коштів за договором № 500779055 від 07.07.2023.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України«Про захистправ споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1Закону України«Про споживчекредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8Закону України«Про споживчекредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

ОтжеЗакон України «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті першої та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національногобанку Українипостановою від8червня 2017року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитомце серед іншого витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України«Про споживчекредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України«Про споживчекредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11Закону України«Про споживчекредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12Закону України«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19(провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 8 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі №755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) викладено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки банк не надав доказів надання послуг, за які передбачена сплата комісії, суд не вважає доведеним факт надання послуг, що передбачені в підпункті б пункту 1 кредитного договору.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості комісією в розмірі 11799,39 гривень.

Разом з тим, з огляду на те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 297799,85 гривень, підлягають задоволенню.

Будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості відповідачем не надано, такий не оскаржувався, а відтак є чинним, а тому приймається судом до уваги.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, то такі слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положення статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Позивачем надано докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, але тільки договір про надання правничої допомоги №1006від 28 січня 2025 року.

У матеріалах справи відсутній опис робіт адвоката та будь-які платіжні документи, що унеможливлює перевірку обсягу й реальності наданих послуг (ч. 3 ст. 137 ЦПК).

Відсутність цих доказів дає підстави для відмови в частині заявленої суми або її зменшення до розміру, що відповідає мінімально необхідному обсягу послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 297799,85 грн., також стягнути 96% сплаченого судового збору, а саме 3566,58 грн та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного Товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714) суму заборгованості за угодою про надання кредиту № 500779055 від 07.07.2023 року у розмірі297799,85 грн (Двісті дев`яносто сім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень вісмдесят п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714) судовий збір у розмірі 3566,58 грн (Три тисячі п`ятсот шістдесят шість гривень п`ятдесят вісім копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (Три тисячі гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 квітня 2025 року.

Суддя: Т. В. Штих