Ухвала суду № 12696629, 25.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3049/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Алма»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати повністю податкове повідомлення рішення від 17 лютого 2010 року №0000482301/0 та від 17 лютого 2010 року №0000492301/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п.п.7.4.4 , 7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань до дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт №538/23-2/23158347.

В даному акті зазначено, що позивачем порушено п.п.5.2.1, п.5.2 , п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 38467,00 грн. та п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість». А саме занижено податок на додану вартість на загальну суму 30773,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 17 лютого 2010 року №0000492301/0 донараховано податок на додану вартість в сумі 30773,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 15387,00 грн., всього 46160,00 грн.

Відповідач в своєму акті зазначив, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Порада ЛТД», яке припинено, але не знято з обліку. Також відповідачем зазначено, що договір між позивачем та ТОВ «Порада ЛТД»від 05 листопада 2008 року №051108-1 про надання рекламних послуг підписаний невстановленими особами, тобто є нікчемним. Отже, видані на підставі даного договору податкові накладні не дають позивачу право на формування податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями, оскільки на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Порада ЛТД»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію як платника податків.

Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства не включаються до складу податкового кредиту сум можливе тільки у разі відсутності податкової накладної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом не передбачено.

Податкове повідомленням - рішенням від 17 лютого 2010 року №0000482301/0, донараховано 38467,00 грн. податку на прибуток підприємств та штрафні санкції в сумі 15351,00 грн., всього 53818,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту отримання послуг від ТОВ «Порада ЛТД»під час проведення перевірки відповідачу були надані акти виконаних робіт та податкові накладні. Отже, дані витрати позивачем правомірно віднесено до валових витрат, оскільки це є витратами, повязаними з господарською діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст виготовлено 01.12.2010