Постанова № 12696370, 02.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2010 р. Справа № 38/245-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Касторних В.І.

відповідача –Сичова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3749Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 13.10.10 у справі № 38/245-10

за позовом ТОВ "Прома УА", м. Дніпропетровськ

до ТОВ "Венттехсервіс", м. Харків

про стягнення 41810,80 грн. -

встановила:

Позовні вимоги позивача - ТОВ "Прома УА", м. Дніпропетровськ по даній справі полягають у стягненні з відповідача - ТОВ "Венттехсервіс", м. Харків 7087,60 грн. заборгованості за поставлений відповідачу товар по договору поставки № 255/03/09 від 01.01.2009 р. та у стягненні 34713,23 грн. заборгованості за поставлений товар по договору про переведення боргу № 19/04/09 від 26.02.2009 р.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.) від 13.10.2010 р. по справі № 38/245-10 позов задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 41800,83 грн.заборгованості, 418 грн. витрат по сплаті державного мита та 472 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати на користь позивача заборгованості по договору поставки № 255/03/09 від 01.01.2009 р. та по договору про переведення боргу № 19/04/09 від 26.02.2009 р. та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не врахував його доводи щодо того, що умовами договору поставки № 255/03/09 від 01.01.2009 р. та укладеного між позивачем та ІП «Еолія»договору № 95/11/07 від 26.07.2007 р. (за яким відповідач взяв зобов’язання щодо сплати заборгованості згідно з договором про переведення боргу № 19/04/09 від 26.02.2009 р.) передбачено, що відповідач оплачує отриманий від позивача товар після того, як його буде реалізовано третім особам, при цьому з наданої відповідачем до суду інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей отриманих від позивача вбачається, що товар реалізований не був, і він знаходиться на складі. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про ненастання строків оплати товару, та є підставами для відмови в задоволенні позову та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи та обставинам спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 01.01.2009 р. між сторонами укладено договір поставки № 255/03/09, зі строком дії (п. 11.1) до 31.12.2009 р., згідно з умовами якого позивач (продавець) зобов’язався передати у встановлений строк (строки) товар відповідачу (покупцю), а останній зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 10087,30 грн. за видатковими накладними: № №: 00-0000759 від 14.04.2009 р. на суму 3792,34 грн., 00-0000760 від 14.04.2009 р. на суму 3792,34 грн. та 00-0001515 від 28.08.2009 р. на суму 2502,92 грн.

Товар прийнято покупцем від постачальника без жодних зауважень.

Відповідач за вказаний товар розрахувався частково, сплативши 3000 грн. Останній платіж відбувся 15.09.2009 р.

Згідно з п. 6.4 договору, покупець виконує оплату на умовах реалізації.

17.08.2010 р. позивач направив відповідачу лист вих. № 73 від 12.08.2009 р. з вимогою про оплату поставленого товару. Вказаних вимог відповідач не виконав.

Матеріали справи також свідчать про те, що 26.02.2009 р. сторонами укладено договір про переведення боргу № 19/04/09, згідно з умовами якого відповідач, як новий боржник, прийняв на себе грошовий борг в сумі 34713, 23 грн. Іноземного підприємства “Еолія” (код в ЄДРПОУ 34330143) перед позивачем. Наявність такого боргу є договірною категорією і його розмір сторонами чітко визначено в договорі. Цей борг виник на підставі договору поставки № 95/11/07 від 26.07.2007 р., укладеного між первісним боржником - Іноземним підприємством “Еолія”, та кредитором –позивачем. На підставі умов цього договору позивач поставив Іноземному підприємству “Еолія” товар (електроінструменти) на суму 137798,52 грн. Покупець частково повернув товар на суму 44085,29 грн. та сплатив 59000 грн.

Згідно з п. 5.3 договору поставки № 95/11/07 від 26.07.2007 р., покупець виконує оплату на умовах реалізації третім особам. Остання оплата товару за договором покупцем відбулася 11.12.2008 р.

01.08.2010 р. позивач направив відповідачу лист вих. № від 12.08.2009 р. з вимогою оплати боргу. Вказані вимоги відповідачем також виконані не були.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Відповідач проти позову заперечує зазначаючи що в зв’язку з не реалізацією отриманого товару третім особам строк виконання зобов’язань з його оплати не може вважатися таким, що настав.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати на користь позивача заборгованості по договору поставки № 255/03/09 від 01.01.2009 р. та по договору про переведення боргу № 19/04/09 від 26.02.2009 р.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана належна правова оцінка, в зв’язку з чим, підстав для скасування рішення в даному випадку відсутні.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

П. 5.3 договору № 95/11/07 від 26.07.2007 р. визначено, що покупець проводить оплату по мірі реалізації третім особам.

П. 6.4 договору № 255/03/09 від 01.01.2009 р. визначено, що покупець проводить оплату на умовах реалізації.

При цьому, оскільки умовами згаданих договорів чітко не визначено як термінів реалізації так і самих понять «по мірі реалізації третім особам»та «на умовах реалізації», зазначене свідчить про невизначеність сторонами при укладанні умов договору строків оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

П. 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не виконав вимог позивача про оплату товару за листами вих. № 72 від 12.08.2009 р. та вих.. № 73 від 12.08.2009 р., судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 41800,83 грн. боргу.

Обставини щодо невизначеності в договорах № 95/11/07 від 26.07.2007 р. та № 255/03/09 від 01.01.2009 р. строку оплати товару спростовують посилання відповідача на нереалізацію спірного товару та не настання строку його оплати на користь позивача в зв’язку з цим.

Крім того, в інвентаризаційному опису матеріальних цінностей станом на 01.10.2010 р., на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів щодо нереалізації товару, відсутні будь-які посилання на те, що товари, наявність яких зафіксована даним описом, були отримані від позивача саме в рамках договорів № 95/11/07 від 26.07.2007 р. та № 255/03/09 від 01.01.2009 р.

За таких обставин, суд визнає вимоги відповідача про скасування прийнятого по даній справі рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства України.

Вимоги відповідача про скасування рішення з підстав порушення господарським судом під час розгляду справи норм процесуального права, в т.ч. в зв’язку з незалученням до її участі в якості третьої особи ІП «Еолія»також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2010 р. по справі № 38/245-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 02.12.2010 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.