Постанова № 12696373, 02.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2010 р. Справа № 40/261-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача Сливко О.В., Харитонова К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3756Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.10 у справі № 40/261-10

за позовом СПД ФО ОСОБА_1, м. Харків

до Комунального підприємства "ВТП "Вода", м. Харків

про спонукання до укладання договору

встановила:

В вересні 2010 р. позивач - СПД ФО ОСОБА_1, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути зобовязати відповідача - Комунальне підприємство "ВТП "Вода", м. Харків укласти з позивачем договір на водопостачання.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Хотенець П.В.) від 11.10.2010 р. по справі № 40/261-10 позов задоволено

Зобовязано відповідача укласти з позивачем договір на водопостачання.

Зобовязано відповідача при подальших розрахунках урахувати кошти у розмірі 690,40 грн., оплачені позивачем згідно з розрахунком від 12.08.2009 року.

Стягнути з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з посиланням на встановлений законом обовязок відповідача укладати з споживачами договори на водопостачання, в т.ч. і з позивачем та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив його процесуальні права, а саме не повідомив його про час та місце розгляду справи та, як наслідок, виніс рішення за відсутності його представника.

Крім того суд, на думку відповідача, проігнорував той факт, що позивач на відповідні прохання відповідача, та всупереч вимогам Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»та розділу 4 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України»не виконав технічних умов, без чого укладання договору на питне водопостачання є неможливим та ін.

Позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи та обставинам спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, позивач є власником нежитлового приміщення 1-го поверху № І-1-:-І-14 загальною площею 121 кв. м. в житловому будинку літ. «А-9», розташованого за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується залученим до матеріалів справи витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 18).

Відповідач є комунальним підприємством питного водопостачання, яке надає відповідні послуги на території м. Харкова.

12.08.2009 р. позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив надати йому технічні умови на водопостачання до згаданого приміщення.

Відповідні технічні умови були відповідачем виготовлені та надані за листом № 8/55-1474 від 30.12.2009 р.

20.04.2010 р. позивач звернувся до відповідача з заявою в якій не погодився з вимогою про виконання технічних умов та просив укласти з ним договір на водопостачання.

У відповідь на зазначену заяву відповідач направив на адресу позивача лист від 06.05.2010 р. в якому нагадав про необхідність виконати технічні умови, та зазначив про неможливість надання гарантій на надійне водопостачання до спірного приміщення.

Обставини щодо відмови відповідача не укладання договору на водопостачання стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач, всупереч відповідним вимогам Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»відмовився укладати з позивачем договір на водопостачання належного позивачу нежитлового приміщення.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно зясував обставини які мають істотне значення для справи, та порушив норми процесуального права. Вказане підтверджується зокрема наступним:

Відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договірумови, на яких сторони зобовязані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Як свідчить резолютивна частина прийнятого по даній справі рішення, в ній взагалі не йдеться про те, в якій саме редакції суд зобов'язав Комунальне підприємство Виробничо-технологічне підприємство" "Вода" укласти з позивачем договір на відпуск та постачання води.

Суд також залишив поза увагою той факт, що позивач при зверненні до суду з позовом не зазначив на яких саме умовах він вимагає зобовязати відповідача з ним договір, та відповідного примірника договору не надав.

Крім того, суд першої інстанції також не звернув уваги на той факт, що позивач при зверненні до суду з вимогою про зобовязання укласти договір не отримав та не виконав технічних умов щодо інженерного забезпечення обєкта водопостачання, хоча зазначене є однією з необхідних передумов до укладання договору на водопостачання.

Статтями 179-181 ГК України передбачено загальний порядок укладання господарських договорів.

Ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання ”встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, підприємство питного водопостачання має право надавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до системи централізованого питного водопостачання.

Ст. 29 цього ж закону технічні умови визначено як нормативи встановлені у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до п. 4.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлогоспу України від 27.06.2008 р. № 190 (далі за текстом - правила) Для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику необхідно отримати технічні умови відповідно до Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.99 N 2328.

Відповідно до ч. 1 п. 4.4 Правил, підключення нових об'єктів до систем централізованого водопостачання та водовідведення виконується за наявності проектів, розроблених і узгоджених згідно з нормами проектування та цими Правилами.

Аналіз вищезазначених положень закону свідчить про те, що технічні умови це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єктів архітектури, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, в тому числі водопостачання і водовідведення, а також особливих умов. Норма споживання води для споживача-орендаря (власника) приміщення встановлюється, виходячи з об'єму виданих та виконаних технічних умов. При цьому, підготовка технічних умов проводиться, виходячи з об'єму, який запрошується споживачем, з урахуванням норм споживання встановлених, які у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»затверджуються органами виконавчої власті і органами місцевого самоврядування.

Таким чином, споживачі, які бажають укласти з підприємством яке надає послуги з водопостачання, зобовязані отримати технічні умови відповідно до Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури.

Вказане свідчить про правомірність вимог КП “ВТП “Вода” про виготовлення позивачем технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта.

Зазначені обставини судом були залишені поза увагою, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке, з урахуванням зазначених обставин підлягає скасуванню.

Разом з тим враховуючи, що позивач не надав суду доказів виконання технічних умов, хоча відповідно до листа відповідача № 8/55-1474 від 30.12.2009 р. їх отримав, вимоги позивача про зобовязання відповідача укласти з ним договір на водопостачання задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням доказів виконання вимог закону щодо виконання технічних умов, невідповідності відповідних позовних вимог встановленому законом порядку укладання господарських договорів.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 42,50 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.10.10 р. по справі № 40/261-10 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90; код 33206804) 42,50 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 02.12.2010 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.