Рішення № 12695377, 28.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.10                                                                                           Справа№ 7/171

за позовом закрите акціонерне товариство «Львівський домобудівний комбінат»

до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Львівський домобудівний комбінат №2»

про визнання права договору дійсним та визнання права власності

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Рісний М.Б., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство «Львівський домобудівний комбінат»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Львівський домобудівний комбінат №2»про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та права власності на квартиру.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором купівлі-продажу квартири від 26.07.2010р., актом приймання-передачі квартири від 26.07.2010р., угодою про зарахування зутсрічних вимог, копією позовної заяви з відміткою про отримання, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, ст.ст.220, 392, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 4-2, 4-3, 12, 54, розділами IX, XI Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/171 від 27.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12год. 40хв. 18.10.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/171 від 18.10.2010р.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/171 від 27.09.2010р. та від 18.10.2010р., які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про оголошення ухвали), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано копії наступних документів: довіреності на право здійснення представництва; витягів про включення Позивача та Відповідача в ЄДРПОУ станом на 22.10.2010р..

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. У поданому відзиві повідомив про неможливість забезпечен явки та просив розглянути справу без участі представника Відповідача.

18.10.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив Відповідача на позовну заяву, згідно якого Відповідач позов визнав з наступних підстав.

Так, 26.07.2010р. між Сторонами укладено договір купівлі-продажу квартири, яка належала Відповідачу на праві власності. При укладенні зазначеного договору досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вказаний договір було частково виконано, підтвердженням чого є укладені договір про зарахування зустрічних вимог та акт приймання-передачі. Оскільки вказаний договір потребував нотаріального посвідчення, Сторони дійшли згоди про явку в нотаріальну контору. Проте, представник Відповідача у домовлений час не з’явився, необхідних документів не надав. Зважаючи на наведене, Відповідач повністю підтверджує обставини, викладені у позовній заяві та заперечень немає.

До відзиву додано копії наступних документів: свідоцтва про право власності на квартиру від 12.11.2002р.; витягу з реєстру права власності на нерухоме майно №26839142; договору купівлі-продажу квартири; акту приймання-передачі квартири; угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог.           

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

26.07.2010р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) укладено договір купівлі-продажу квартири (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, за цим Договором Продавець зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти нерухоме майно –квартиру, вказану у п.1.2 Договору, і с платити за неї грошові кошти у розмірі та порядку, визначеному п.2 Договору.

Місцерозташування та опис квартири зазначено у п.1.2 Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, продаж квартири вчиняється за 174456грн., в тому числі ПДВ.

Згідно п.3.1.1 Договору, до обов’язків Продавця належить передати квартиру Покупцю у стані, що відповідає санітарним та технічним нормам щодо житлових приміщень й умовам цього Договору за актом приймання-передачі напротязі двох днів з дня підписання Сторонами данного Договору.

Також, до обов’язку Продавця, згідно п.3.1.2 Договору, віднесено до 30 липня 2010р. підготувати та передати всі документи, необхідні для нотаріального посвідчення данного Договору та подати їх до Першої Львівської державної нотаріальної контори згідно п.4.3 Договору. В п.4.3 Договору зазначено, що оскільки згідно із ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу квартири укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, сторони зобов’язуються 30.07.2010р. об 11год. 00хв. Забезпечити явку повноважних представників у Першу Львівську державну нотаріальну контору (79005, м.Львів, вул.Саксаганського, 6) для нотаріального посвідчення данного Договору.

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 12.11.2002р., квартира, зазначена у Договорі, належала Відповідачу на праві власності. Наведене підтверджується, в тому числі, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №26839142 від 28.07.2010р.

Відповідно до акту приймання-передачі квартири від 26.07.2010р., Відповідачем передану Позивачу квартиру на виконання умов Договору, в тому числі п.п.1.2, 3.1.1.

28.07.2010р. між Сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних вимог, згідно п.п.1, 1.1, 1.2, 2 якої, грошове зобов’язання Позивача за Договором перед Відповідачем зараховано як зустрічне (до зобов’язання Відповідача перед Позивачем за постановою Львівського апеляційного господарського суду №20/1 від 23.02.2010р.), та припинено.

Згідно ст.657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу квартири укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно ч.ч.1. 2 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Умовами Договору визначено предмет, ціну, строки виконання, договір укладено в письмовій формі. Наведене підтверджується положеннями Договору. Проте, державна реєстрація Договору проводитись не може, оскільки Договір не є нотаріально посвідчений.

Крім того, згідно п.2 «Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. N671 (далі –Порядок), реєстратори –державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси. Також, згідно п.6 Порядку, державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Суд також зазначає, що Сторони в Договорі (п.п.3.1.2, 4.3 Договору) домовились щодо нотаріального посвідчення, проте, таке не відбулось з вини Відповідача (підтвердженням чого є доводи позовної заяви та доводи відзиву на позовну заяву).

Крім того, відбулося часткове виконання Договору. А саме:

-          на виконання п.3.1.1 Договору 26.07.2010р. Сторонами підписано акт прийому-передачі;

-          на виконання п.1.1 Договору (з врахуванням вимог ст.601 Цивільного кодексу України) Позивачем виконано (припинено) зобов’язання в частині оплати.

          Згідно п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, визнання права є способом захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання Договору дійсним та, відповідно, права власності Позивача на придбану річ.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

28.10.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.11.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покласти на Відповідача.

При цьому суд зазначає, що позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів; у такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер (п.36 «Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. N15, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. за N50.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі вимоги п.п.б п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне митоо», стягненню з Відповідача на користь державного бюджету підлягають 85грн. державного мита.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.ч.1, 2 ст.41 Конституції України, ст.ст. 4-7, 34, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.16, 220, 328, 334, 392, 601, 638, 657 Цивільного кодексу України, «Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. N671, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири (адреса –79000, м.Львів, вул.Грінченка, 12в, кв.№76) від 26.07.2010р., укладений між ВАТ «Львівський домобудівний комбінат №2»(79056, м.Львів, вул.Поліська, 10, ідентифікаційний код 02772422) та ЗАТ «Львівський домобудівний комбінат»(79056, м.Львів, вул.Поліська, 10, ідентифікаційний код 32801440).

3.          Визнати право власності ЗАТ «Львівський домобудівний комбінат»(79056, м.Львів, вул.Поліська, 10, ідентифікаційний код 32801440) на квартиру №76 в будинку №12в по вул.Грінченка у м.Львові.

4.          Стягнути з ВАТ «Львівський домобудівний комбінат №2»(79056, м.Львів, вул.Поліська, 10, ідентифікаційний код 02772422) на користь ЗАТ «Львівський домобудівний комбінат» (79056, м.Львів, вул.Поліська, 10, ідентифікаційний код 32801440) 1745,41грн. державного мита та 236грн. втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з ВАТ «Львівський домобудівний комбінат №2»(79056, м.Львів, вул.Поліська, 10, ідентифікаційний код 02772422) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 85грн. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду.

          Наказ видати відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя