Рішення № 12695089, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/47022.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Центр Банківських Інформаційних Технологій «ЦЕБІТ»

Простягнення 511803,33 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача:                     Муллокандова О.М. –дов. № б/н від 20.08.10 р.

від відповідача:           Кузнєцов Р.В. –дов. № 28/10-10 ДЮ від 28.10.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Банківських Інформаційних Технологій «ЦЕБІТ»про стягнення 387227,20 грн. основного боргу, 60520,17 грн. інфляційних нарахувань, 19211,77 трьох процентів річних та 44844,19 грн. пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого програмного забезпечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.10 р. було порушено провадження у справі № 37/464, розгляд справи призначено на 01.11.10 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.10 р. надав суду документи на виконання ухвали від 24.09.10 р. та оригінали документів для огляду у судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.11.10 р. надав письмові заперечення проти позовної заяви та письмове клопотання про відкладення розгляду справи для належної підготовки до судового засідання, яке суд відхилив.

Дослідивши матеріали справи, суд оголосив перерву в судовому засіданні 01.11.10 р. до 15.11.10 р. та зобов’язав відповідача вжити всіх необхідних заходів для належної підготовки до судового засідання.

У судовому засіданні 15.11.10 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 24.09.10 р., позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.11.10 р. надав усні пояснення по суті спору, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд оголосив перерву у судовому засіданні 15.11.10 р. до 22.11.10 р. з метою витребування у позивача оригіналів документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви.

Представники сторін у судовому засіданні 22.11.10 р. заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду справи № 37/464, яке було судом задоволено .

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, вимог ухвали суду не виконав.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.11.10 р. повідомив, що не готовий до судового засідання.

Суд. Дослідивши матеріали справи № 37/464, оголосив перерву в судовому засіданні 22.11.10 р. до 06.12.10 р. та зобов’язав сторін вжити всіх необхідних заходів для належної підготовки до судового засідання.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 06.12.10 р. відповідач надав письмові доповнення до заперечення проти позовної заяви, згідно з якими він просить суд відхилити вимоги позивача в повному обсязі, позовну заяву залишити без задоволення, судові витрат покласти на позивача. Крім того, відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи № 37/464, згідно з яким просить суд відкласти розгляд справи; витребувати у позивача видаткові накладні № РН-0000017 від 10.02.09 р. та № РН-0000018 від 10.02.09 р., на які посилається позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги; у разі невиконання позивачем вимог закону, залишити позовну заяву без розгляду.

У судовому засіданні 06.12.10 р. представник відповідача підтримав подане ним клопотання.

Вищезазначене клопотання відповідача було задоволено судом тільки в частині витребування видаткових накладних.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та повідомив, що видаткових накладних № РН-0000017 від 10.02.09 р. та № РН-0000018 від 10.02.09 р. представити суду не може.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.10 р. просив суд відмовити у позові повністю.

Дослідивши матеріали справи, судом було оголошено перерву в судовому засіданні 06.12.10 р. до 08.12.10 р. для дослідження доказів у справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В ході усних домовленостей Товариством з обмеженою відповідальністю «Представництво Тренд Майко в Україні та Молдові», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА»було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Банківських Інформаційних Технологій «ЦЕБІТ»програмне забезпечення згідно з видатковими накладними № РН-0000142 від 04.11.08 р. на суму 50485,68 грн., № РН-0000157 від 03.12.08 р. на суму 10972,80 грн., № РН-0000159 від 04.12.08 р. на суму 4037,04 грн., № РН-0000162 від 10.12.08 р. на суму 7346,82 грн., № РН-0000163 від 10.12.08 р. на суму 8467,20, № РН-0000166 від 16.12.08 р. на суму 419040,00 грн., № РН-0000167 від 23.12.08 р. на суму 54586,80 грн. та актами здачі-приймання програмного забезпечення в електронному вигляді № РН-0000005 від 27.01.09 р. на суму 9624,72 грн., № РН-0000006 від 27.01.09 р. на суму 3687,60 грн.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач пояснив суду, що ним було поставлено відповідачеві програмне забезпечення на загальну суму 568248,66 грн.

Факт отримання відповідачем вищезазначеного програмного забезпечення засвідчується підписами уповноваженої особи ТОВ «Центр Банківських Інформаційних Технологій «ЦЕБІТ»на актах та видаткових накладних, а також виданими відповідачем довіреностями на отримання цінностей ЯПЗ № 117406/120 від 01.12.08 р., ЯПЗ № 117397/111 від 03.11.08 р., ЯПЗ № 117413/127 від 10.12.08 р. та ЯПЗ № 117420 від 19.12.08 р.

Однак оплату відповідач здійснив частково, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість станом на 31.03.09 р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА»у розмірі 387227,20 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.07 р. до 31.03.09 р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 387227,20 грн. основного боргу, 60520,17 грн. інфляційних нарахувань, 19211,77 трьох процентів річних та 44844,19 грн. пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого програмного забезпечення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визнаний моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, поставивши програмне забезпечення, зауважень щодо отриманого товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач оплатив його не в повному обсязі.

Відповідач не довів належним чином виконання своїх зобов’язань щодо оплати отриманого товару. Крім того, визнав заборгованість перед позивачем у сумі 387227,20 грн., підписавши та скріпивши печаткою ТОВ «Центр Банківських Інформаційних Технологій «ЦЕБІТ»акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.07 р. до 31.03.09 р.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Банківських Інформаційних Технологій «ЦЕБІТ»заборгованості за отримане програмне забезпечення у розмірі 387227,20 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА»просило стягнути з відповідача 60520,17 грн. інфляційних нарахувань, 19211,77 трьох процентів річних та 44844,19 грн. пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого програмного забезпечення.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

З огляду на те, що позивач не надав суду належних доказів часткової сплати відповідачем отриманого програмного забезпечення та не звертався з вимогою до відповідача про остаточний розрахунок, в зв’язку з чим встановити періоди заборгованості відповідача за невиконання грошового зобов’язання не є можливим, то за таких обставин, суд відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 60520,17 грн. інфляційних нарахувань, 19211,77 трьох процентів річних та 44844,19 грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Банківських Інформаційних Технологій «ЦЕБІТ»(04073, м. Київ, проспект Московський, 21, код ЄДРПОУ 23502773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФТДИСТРИБУШН УКРАЇНА»(02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А, код ЄДРПОУ 35315550) 387227 (триста вісімдесят сім тисяч двісті двадцять сім) грн. 20 коп. боргу, 3872(три тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 77 коп. витрат по сплаті державного мита та 17 (сімнадцять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.