Рішення № 12695087, 19.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/43319.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транс –Буд» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна компанія «Максімус»

простягнення 4211,33 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс –Буд»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна компанія «Максімус»про стягнення 3621,67 грн. –основної заборгованості, 353,56 грн. –пені, 169,05 грн. –інфляційних втрат та 67,06 грн. –3% річних.

Ухвалою від 24.09.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.10.2010 року.

Представник позивача в судове засідання 18.10.2010 року не з’явився, однак подав через канцелярію суду додаткові документи по справі та клопотання, відповідно до якого просив суд розглядати справу без присутності представника позивача.

В судове засідання 18.10.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 18.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 19.11.2010 року.

Представник позивача в судове засідання 19.11.2010 року не з’явився, однак подав через канцелярію суду клопотання, відповідно до якого просив суд розглядати справу без присутності представника позивача.

В судове засідання 19.11.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.11.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс –Буд», іменоване надалі «Виконавець»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна компанія «Максімус», іменоване надалі «Замовник»(відповідач) був укладений договір № 04 ТБ про надання послуг по перевезенню вантажу, а також виконання вантажно-розвантажних робіт (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов’язаний надати послуги по перевезенню вантажу, вантажно-розвантажувальних робіт та послуг механізмів, а замовник зобов’язується оплатити надані послуги.

Пунктом 1.3 Договору сторони узгодили, що строк та дата початку виконання робіт визначається заявкою замовника, узгодженою з виконавцем. Строк виконання робіт, відповідно до однієї заявки, повинен бути не менше ніж дві години. Заявка пред’являється виконавцю в письмовій формі не пізніше ніж за 48г. до дати початку виконання робіт.

Відповідно до пункту 4.2 Договору замовник перераховує виконавцю передплату в розмірі 50 % від вартості виконання робіт за весь період, заявлений Замовником.

Згідно з пунктом 5.1 Договору замовник приймає виконані роботи на протязі трьох календарних днів з моменту пред’явлення виконавцем Актів виконаних робіт (надання послуг), які пред’являються за результатами звірки.

Відповідно до пункту 4.3 Договору кінцевий розрахунок здійснюється Замовником на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту закінчення виконання робіт, на підставі Акту прийому-передачі, укладеного за фактично відпрацьований час.

Пунктом 5.2 Договору сторони узгодили, що у разі відсутності заперечень та зауважень до наданих виконавцем послуг на протязі трьох календарних днів, послуги вважаються прийнятими.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору надав відповідачу Акти прийому-передачі наданих послуг № ТБ-0000146 від 31.12.2009 року на суму 1580,00 грн. та № ТБ-0000002 від 15.01.2010 року на суму 2041,67 грн.

В свою чергу, відповідач, умови договору не виконав, кінцевий розрахунок в строк не здійснив, в наслідок чого виник борг, який підтверджується наявною у матеріалах справи завіреною підписами та печатками обох сторін копією Акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2010 року.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 3621,65 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 3621,67 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.2 Договору у випадку прострочення оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості ціни Договору.

Позивач керуючись пунктом 6.2 Договору за прострочення строків сплати заборгованості за надані послуги, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 353,56 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 4.3 та 6.2 Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, порядку розрахунків визначеного сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 352,41 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення строків сплати заборгованості за надані послуги 3% річних в сумі 67,06 грн. та 169,09 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 4.3 Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, господарський суд приходить до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 129,85 грн. та 3% річних в сумі 66,62 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна компанія «Максімус»(місцезнаходження: 01030, м. Київ, Шевченківський р–н, вул. Б.Хмельницького, 31/27 (літера А); код ЄДРПОУ 34926316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс –Буд»(місцезнаходження: 83000, м. Донецьк, Будьонівський р-н, вул. Рогачевська, 1В, код ЄДРПОУ 33524504) 3 621(три тисячі шістсот двадцять одна) грн. 67 коп. - основного боргу, 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 41 коп. –пені, 129 (сто двадцять дев’ять) грн. 85 коп. –інфляційних втрат, 66 (шістдесят шість) грн. 62 коп. –3% річних, 101 (двісті сто одну) грн. 01 коп. - державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 72 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

06.12.2010 р.