Рішення № 12694992, 06.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/57906.12.10

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДА ГРУПП»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача           Кузик Ю.О.–предст.

Від Відповідача           не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДА ГРУПП»про стягнення 798,90 грн. заборгованості, 202,88 грн. пені, 77,79 грн. інфляційних втрат, 31,07 грн. –3% річних від простроченої суми заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором № 170/09 від 03.06.2009 щодо оплати отриманого Відповідачем Товару за вказаним договором.

          Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендком»(далі –Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІДА ГРУПП»(далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір № 170/09 (далі –Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупця Товар, а останній - прийняти та оплатити його вартість на умовах Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 170/09 від 03.06.2009 є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна сума Договору складається із сум, зазначених у розхідних накладних Продавця, якими оформлюється передача партій Товару (п. 2.6 Договору).

Датою передачі Товару кожної партії вважається дата, зазначена в оформленому належним чином примірнику товарної розхідної накладної Продавця, яка завірена підписом матеріально-відповідального працівника Покупця та відбитком його печатки (п. 3.6 Договору).

Так, на виконання умов Договору Позивачем було передано, а Відповідачем прийнято за видатковими накладними № 8965 від 18.06.2009 Товар на суму 859,18 грн., за № 12168 від 30.10.2009 –на суму 798,90 грн.

Пунктом 5.6 Договору обумовлено, що Покупець проводить оплату за кожну прийняту Партію товару на підставі даного Договору та накладних протягом 21 календарного дня від дати поставки шляхом переказу грошових коштів у безготівковій формі в національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у розділі дев’ять Договору.

Як зазначено Позивачем, та не спростовано Відповідачем, останнім здійснено оплату переданого Позивачем Товару в сумі 859,18 грн. 05.10.2009.

Оплата отриманого Відповідачем Товару в сумі 798,90 грн. не здійснена. Доказів повної оплати Товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно з п. 8.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2009. В свою чергу закінчення терміну або припинення дії Договору не звільняє Сторони від повного виконання взятих на себе зобов’язань згідно з даним Договором (п. 8.2 Договору).

Цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем не спростований, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 798,90 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 згаданого Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Пунктом 6.3 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Покупцем термінів оплати, зазначених в п. 5.6 Договору, Продавець має право нарахувати на протерміновану суму пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день протермінування.

За розрахунком суду стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає сума пені в розмірі 124,81 грн., визначена судом з моменту виникнення у Відповідача зобов’язань з оплати отриманого Товару, а саме: за накладною № 8965 від 18.06.2009 –з 10.07.2009 та за накладною № 12168 від 30.10.2009 –з 21.11.2009, та розрахована судом за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», сума інфляційних втрат Позивача складає 75,40 грн., розрахунок якої проведено судом за період, що заявлений останнім, та з моменту виникнення у Відповідача зобов’язань з оплати отриманого Товару. Розмір 3% річних від суми заборгованості за цей же період прострочення виконання Відповідачем зобов’язань щодо оплати Позивачу отриманого Товару становить 28,07 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДА ГРУПП»(01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55-А, код 36175088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком»(01103, м. Київ, Залізничне шосе, б. 21, код 32248796) 798,90 грн. заборгованості, 124,81 грн. пені, 75,40 грн. інфляційних втрат, 28,07 грн. –3% річних від суми заборгованості, 94,34 грн. державного мита та 218,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення:07.12.2010