Рішення № 12694988, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/49817.11.10 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

про стягнення 3 584,98 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Сурнік А.В. був присутнім в с.з. 10.11.2010.

Рішення прийняте 17.11.2010, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні 10.11.2010 перервою, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк" про стягнення 2 899,23 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди від 26.03.2008 р., 121,77 грн. інфляційних втрат, 57,43 грн. процентів річних та 427,03 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.07.2010 р. порушено провадження у справі № 18/53, розгляд справи призначено на 09.08.2010 р.

Ухвалами суду від 09.08.2010 р. та 25.08.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 08.09.2010 р. здійснено заміну відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк", справу №18/53 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк" передано за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2010 р. було порушено провадження у справі № 35/498, розгляд справи призначено на 11.10.2010 р.

11.10.2010 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої додатково до заявлених вимог просив стягнути з відповідача 321,04 грн. витрат, пов'язаних із явкою представника позивача у судове засідання у Господарському суді Львівської області, 15,65 грн. інфляційних втрат та 63,87 грн. процентів річних. У судовому засіданні 11.10.2010 р. заява прийнята судом до розгляду.

У судове засідання, призначене на 11.10.2010р., відповідач свого представника не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.09.2010 р. не виконав та не надав витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 11.10.2010 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 25.10.2010 р.

У судове засідання 25.10.2010 р. представники сторін не зявились, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 10.11.2010 р.

У судове засідання 10.11.2010 р. з'явився представник відповідача, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у наданих поясненнях повідомив, що відповідач повністю оплатить заборгованість перед позивачем. Представник позивача у судове засідання, призначене на 10.11.2010 р., не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 10.11.2010 р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 17.11.2010 р.

У судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідача не надав відзив на позов та витребувані судом документи, докази оплати суми боргу не подав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2008 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", був укладений договір оренди (далі договір), відповідно до умов якого позивач, як орендодавець, передає, а відповідач, як орендар, приймає в оренду на весь строк оренди, частину вбудованого нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 304,9 кв.м. згідно із Технічною документацією, виготовленою Кіровоградским обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації за станом на 26.12.2007 р.

Згідно із п. 2.1. договору строк оренди розпочинається від дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень та продовжується протягом 5 років від дати початку. Орендодавець передає приміщення орендарю, а орендар приймає приміщення від орендодавця за актом приймання-передачі приміщення не пізніше, ніж протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що після закінчення строку оренди або в разі дострокового припинення орендних відносин орендар повертає орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі (поверення) приміщень, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх у користування орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди та з урахуванням змін, що здійснені орендарем за згодою орендодавця.

Як пояснив представник позивача, з ініціативи відповідача договір оренди був розірваний сторонами, орендоване приміщення за актом повернення (передачі) приміщення 05.03.2009 р. було повернуто орендодавцеві.

Відповідно до п. 6.1.1. договору орендар зобовязаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Згідно із п. 3.1. договору, починаючи з дати початку, орендар сплачує орендну плату за приміщення. Орендна плата включає плату за землю (земельний податок), а також усі податки та збори будь-якого характеру. Додатково орендар відшкодовує орендодавцю витрати орендодавця на комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газопостачання, електроенергія і тому подібне).

Пунктом 3.2. договору встановлено, що розмір орендної плати протягом першого року строку оренди та за останній місяць строку оренди складає 26 206,00 грн.; протягом другого року строку оренди 26 992,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору орендар сплачує орендну плату наперед в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа кожного поточного місяця, на підставі рахунку-фактури орендодавця.

Як передбачено п. 3.1. договору, на строк оренди, протягом 6 місяців з дати укладення договору, відповідач повинен укласти договори з відповідними підприємствами, які надають комунальні послуги, про надання цих послуг та самостійно оплачувати вартість спожитих послуг таким підприємствам. Між тим, відповідачем не надано доказів укладення таких договорів із постачальниками комунальних послуг, а тому вартість отриманих орендарем комунальних послуг повинна відшкодовуватись орендодавцеві.

Матеріали справи свідчать, що позивачем були виставлені відповідачеві рахунки-фактури № Л-00000004 від 27.02.2009 р. та № Л-00000006 від 31.03.2009 р. на оплату комунальних послуг (електроенергії та витрат на опалення) на суму 4835,65 грн., які були надіслані відповідачу 06.04.2009 р. і отримані відповідачем 08.04.2009 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 4851 від 06.04.2009 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення за № 758637.

Однак, як зазначає позивач, вказані рахунки відповідач оплатив частково, перерахувавши позивачеві 07.05.2009 р. кошти у сумі 1936,42 грн., в результаті чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість по оплаті комунальних послуг у розмірі 2 899,23 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З наданих представником позивача пояснень та наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобовязання в частині відшкодування орендодавцеві витрат на комунальні послуги, передбачених договором, за лютий та березень 2009р., що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 2 899,23 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

Як передбачено ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.2. договору за у випадку прострочення по сплаті орендних та інших платежів орендар сплачує пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 427,03 грн. за період з 07.05.2009 р. по 14.01.2010 р., а також проценти річні у розмірі 121,30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 137,42 грн. за період з 07.05.2009 р. по 11.10.2010 р.

Згідно із нижченаведеним розрахунком суду розмір інфляційних втрат та процентів річних за вказаний позивачем період становить відповідно 371,10 грн. та 124,63 грн..

Період заборгованостіСума боргу (грн.)К-ть днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівІндекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

07.05.09 - 11.10.102899.235233 %124.631.128371.10

Оскільки розмір розрахованих судом інфляційних втрат та процентів річних перевищує розмір відповідних сум, заявлений позивачем, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних підлягають задоволенню за розрахунками позивача.

Позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Як вбачається зі змісту п. 3.3. договору, позивач повинен надати відповідачеві рахунок-фактуру на сплату орендної плати та комунальних платежів не пізніше, ніж за 5 банківських днів до встановленої договором дати оплати. У випадку затримки надання орендодавцем рахунку-фактури, строк сплати відсувається на відповідний строк. Зазначена умова договору кореспондується також із положеннями ч. 3 ст. 613 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки-фактури на оплату комунальних платежів від 27.02.2009 р. та від 31.03.2009 р. були направлені позивачем 06.04.2009 р. і отримані відповідачем 08.04.2009 р., а тому з урахуванням положень п. 3.3. договору відповідач повинен був їх оплатити протягом 5 банківських днів, тобто до 15.04.2009 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вищевикладене, нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань по сплаті комунальних платежів розпочинається з 16.04.2009 р. і відповідно припиняється 16.10.2009 р. Між тим, оскільки позивач розраховує пеню починаючи з 07.05.2009 р. із суми боргу у розмірі 2899,23 грн., а суд в силу вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог, в тому числі і самостійно змінювати заявлені позивачем періоди нарахування штрафних санкцій, пеня розраховується судом, починаючи з 07.05.2009 р., а її нарахування припиняється у строки, встановленні ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України 16.10.2009 р.

З урахуванням зазначеного та згідно із нижченаведеним розрахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 283,17 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

2899.2307.05.2009 - 14.06.20093912%74.35

2899.2315.06.2009 - 11.08.20095811%101.35

2899.2312.08.2009 - 16.10.20096610.25 %107.47

283.17

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної сплати суми боргу по комунальним платежам за договором оренди та не навів підстав для звільнення його від обовязку її оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 3 441,12 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 321,04 грн. транспортних витрат, пов'язаних із явкою представника позивача у судове засідання Господарського суду Львівської області, що відбулось 08.09.2010 р. На підтвердження понесення позивачем зазначених витрат ним були надані залізничні квитки серії ОЛ № 664552 та ОЛ № 664549.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2010 р. участь представників сторін у судовому засіданні 08.09.2010 р. була визнана судом обов'язковою. Як вбачається з протоколу судового засідання від 08.09.2010 р. у судовому засіданні був присутній представник позивача Бойко Г.В., повноваження якого на участь у судовому процесі підтверджуються довіреністю від 26.08.2010 р.

За змістом ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Таким чином, забезпечення участі представника у судовому засіданні, є процесуальним обов'язком сторони, який безпосередньо випливає з її обов'язку довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог за допомогою наданих представником пояснень. А тому витрати, пов'язані із явкою представника у судове засідання, повинна нести кожна заінтересована сторона і законодавством не передбачено їх відшкодування іншою стороною.

За таких обставин, вимоги позивача про відшкодування транспортних витрат, пов'язаних із явкою представника позивача у судове засідання, не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.-п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Згідно зі ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Заявлена позивачем ціна позову становить 3 584,98 грн., сума державного мита з якої повинна складати 102,00 грн. Позивачем, натомість, сплачено державне мито в розмірі 107 грн., а тому сума в розмірі 5,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, ідентифікаційний код 21133352) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2 899 (дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 23 коп. основного боргу, 283 (двісті вісімдесят три) гривні 17 коп. пені, 137 (сто тридцять сім) гривень 42 коп. інфляційних втрат, 121 (сто двадцять одну) гривню 30 коп. процентів річних, 97 (дев'яносто сім) гривень 90 коп. державного мита та 226 (двісті двадцять шість) гривень 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Повернути Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України, державне мито у сумі 5 (п'ять) гривень, надмірно сплачене квитанцією № 11477.42.1 від 11.10.2010 р.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.12.2010