Рішення № 12694779, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/56122.11.10 За позовом           Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт»

до           Приватного підприємства «Форкіс»

про           стягнення 144550,26 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача:          Буханько Л.В. - предст. за довір. № 162/12-1497 від 16.04.2010р.;

від відповідача:          не з'явились.

У судовому засіданні 22.11.2010р. на підставі ч. 2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства Торговельно-фінансового банку «Контрак»(Рішенням загальних Зборів акціонерів (протокол № 95 від 01.12.2009р.) банк змінив назву на Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт», Статут зареєстровано Подільською районною і місті Києві державною адміністрацією 12.01.2010р. за № 10711050010004508) до Приватного підприємства «Форкіс»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 08/2009 фінансового лізингу основних засобів (обладнання) від 28.04.2009р. в розмірі 144550,26 грн., та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів, передбачених договором фінансового лізингу, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2010р. порушено провадження у справі № 35/561, розгляд справи призначено на 22.11.2010р.

У судовому засіданні 22.11.2010р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/561 від 29.10.2010р., підтримав вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 22.11.2010р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення в судове засідання суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/561 від 29.10.2010р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва по зазначеній справі надсилались на адресу відповідача, вказану в позовній заяві.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2009 pоку між Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк «Контракт», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства Торговельно-фінансового банку «Контрак»(Рішенням загальних Зборів акціонерів (протокол № 95 від 01.12.2009р.) банк змінив назву на Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт», Статут зареєстровано Подільською районною і місті Києві державною адміністрацією 12.01.2010р. за № 10711050010004508) (далі –лізингодавець, позивач) та Приватним підприємством «Форкіс»(далі –лізингоодержувач, відповідач) був укладений Договір № 08/2009 фінансового лізингу основних засобів (обладнання), за умовами якого лізингодавець (позивач) зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором набути у власність відповідно до встановлених лізингоодержувачем (відповідачем) на визначений у цьому Договорі строк, за умови сплати відповідачем авансового лізингового платежу, майно, визначене в п. 1.1. Договору (далі –предмет лізингу).

Пунктом 1.3. договору сторони визначили, що предмет лізингу, що буде переданий лізингоодержувачу (відповідачу) на умовах фінансового лізингу за цим договором, лізингодавець (позивач) зобов’язується придбати відповідно до специфікацій та умов лізингооджерувача (відповідача), оформлених письмовим замовленням на предмет лізингу від 16.03.2009р. (додаток № 1 до Договору), у Приватного підприємства «Аріст Продукт»(продавець), (код ЄДРПОУ 35789953).

16 березня 2009 року, на виконання п.1.3. договору та відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідач надав позивачу Заявку № 1 на придбання майна у фінансовий лізинг вих. № 16/03-1, у якій надав всю інформацію про предмет лізингу.

Розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності з Додатком № 2 до цього договору. Лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок № 373930010у ВАТ ТФБ «Контракт», код банку 322465 (п.2.1.).

Лізингоодержувач користується предметом лізингу за умови сплати лізингодавцю лізингових платежів згідно з Додатком № 2 до цього договору. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені цим договором лізингові платежі. У випадку прострочення лізингоодержувачем сплати лізингодавцю лізингових платежів, лізингоодержувач несе відповідальність згідно з умовами цього договору (п.2.2.).

За умовами п.2.3 Договору Лізингоодержувач гарантує та зобов’язується в будь-якому випадку своєчасно сплачувати лізингові та /або інші платежі за цим Договором, в тому числі у випадку, якщо Лізингоодержувач не зможе використовувати Предмет лізингу через ремонт, пошкодження, знищення, будь-які судові спори, рішення органів державної влади, що приведуть до неможливості фактичного використання Предмета лізингу або будь-якого знищення, пошкодження Предмета лізингу тощо.

Пунктом 9.3. договору сторони визначили, що у випадку, якщо лізингоодержувач не здійснив сплати лізингового платежу з урахуванням належної дати сплати, лізингодавець має право відмовитись від цього договору згідно з чинним законодавством України та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоотримувача.

Цей договір лізингу укладається на строк з 28.04.2009р. по 30.04.2011р. (п.11.1.).

28 квітня 2009 року сторони на виконання та з дотриманням вимог розділу 3 договору № 08/2009 фінансового лізингу основних засобів (обладнання) від 28.04.2009р, уклали Акт приймання-передачі товару (обладнання), за яким лізингодавець передав, а лізингоотримувач прийняв обладнання, що є предметом вказаного Договору.

27 серпня 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 08/2009 фінансового лізингу основних засобів (обладнання) від 28.04.2009р., яка набула чинності з моменту її підписання, є невід'ємною частиною договору та якою сторони домовились доповнити договір пунктом 9.4. наступного змісту: «9.4. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»». Також зазначеною додатковою угодою сторони погодили нову редакцію Додатку № 2 до договору в частині складу лізингового платежу згідно графіку. Всі інші умови договору залишилися без змін та сторони підтвердили за ними свої зобов'язання.

08 червня 2010 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, яка набрала чинності з моменту її підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов’язань за договором та якою змінили склад лізингових платежів. Всі інші умови договору залишилися без змін та сторони підтвердили за ними свої зобов'язання.

02 вересня 2010 року сторони уклали Акт приймання-передачі, за яким лізингоодержувач повернув, а лізингодавець прийняв предмет лізингу за договором №08/2009 від 28.04.2009р.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача за договором № 08/2009 від 28.04.2009р. за період з червня 2010 року по вересень 2010 року становить 144550,26 грн. (сто сорок чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят гривень 26 коп.).

10 листопада 2010 року сторони уклали Акт звірки заборгованості за договором № 08/2009 від 28.04.2009р. яким підтвердили, що станом на 29 жовтня 2010 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем складається повністю з прострочених лізингових платежів в частині сплати винагороди лізингодавця і становить 144550,26 грн.

Вказаним актом відповідач повністю визнав свою заборгованість перед позивачем за договором № 08/2009 фінансового лізингу основних засобів (обладнання) від 28.04.2009р.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи в судовому засіданні заборгованість відповідачем погашена не була.

Оцінюючи подані представником позивача докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що наявність заборгованості у відповідача перед позивачем та її розмір доведені та документально підтверджені, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зазначений договір відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов’язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав взяті на себе за Договором зобов’язання в частині своєчасної сплати лізингових платежів у зв’язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 144550,00грн.

Таким чином відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів.

Сторонами було підписано Акт звірки від 10.11.2010р., в якому відповідач підтвердив наявну заборгованість в розмірі 144550,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів на спростування фактів наданих.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у суму 144550,26 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Форкіс»(04212, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 34186758, п/р260030007971 у ВАТ ТФБ «Контракт», МФО 322465) на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт»(01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 58, код ЄДРПОУ 19361746, р/р 373930010 в ПАТ Банк «Контракт»МФО 322465) 144550,26 грн. (сто сорок чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят гривень 26 коп.) - заборгованості за Договором № 08/2009 фінансового лізингу основних засобів (обладнання) від 28.04.2009р., 1445,50 грн. (одну тисячу чотириста сорок п'ять гривень 50 коп.) - державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова Дата підписання повного тексту рішення: 06.12.2010р.