Рішення № 12694639, 02.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/55702.12.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Будмонтаж»

до Київський університет імені Бориса Грінченка

про стягнення 383224,09 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Масляннікова Т.Д. –дов. №278 від 18.11.2010

від відповідача Місайлов О.В. –дов. № 997 від 05.11.10

в судовому засіданні 02.12.2010 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Будмонтаж" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Київського міського педагогічного університету ім.. Б.Д. Грінченка (надалі –відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 280000,00 грн., інфляційних витрат 57960 грн., трьох відсотків річних16799,98 грн.

Ухвалою від 16.11.10 було порушено провадження у справі № 13/557, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 30.11.10.

29.11.10 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача було одержано відзив на позовну заяву, у якій позовні вимоги визнавалися частково, клопотання про заміну неналежного відповідача належним, оскільки Рішенням Київської міської ради IV сесії VI скликання Київський міський педагогічний університет імені Б.Д. Грінченка було перейменовано у Київський університет імені Бориса Грінченка та пояснення по справі.

У судовому засіданні 30.11.10 оголошувалась перерва до 02.12.10 для надання представнику позивача можливості ознайомитись з матеріалами справи та підготувати заяву про уточнення позовних вимог.

02.12.10 представник позивача підтвердив погашення відповідачем частково суми основного боргу та подав заяву про уточнення позовних вимог.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін судового процесу ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України.

Крім цього, представникам учасників судового процесу у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду, відповідно до якого Позивач бере на себе зобов’язання виконати ремонтні роботи на об’єкті, що знаходиться за адресою в м. Києві, бульвар Давидова, 18/2, відповідно до затвердженого кошторису і в обумовлений цим договором строк, а відповідач зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Проте відповідач не розрахувався своєчасно та в повному обсязі, в зв’язку з чим повинен сплати борг позивачу.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу , господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.06.08 між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 136, відповідно до якого Позивач зобов’язався виконати ремонтні роботи приміщень університету, що знаходиться за адресою в м. Києві, бульвар Давидова, 18/2 відповідно до затвердженого кошторису і в обумовлений цим договором строк, а відповідач зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх..

Відповідно до п.2.1. Договору загальна вартість робіт складає 400000,00 грн.

Відповідно до п.3.1 Договору термін дії договору –до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до п.4. Договору попередня сплата за закупівлю матеріалу складає 30% вартості загального обсягу робіт. Кінцевий термін проведення розрахунків за фактично виконані роботи 31 грудня 2008 року.

На виконання умов вказаного договору позивач виконав свої зобов’язання належним чином, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року, підписаним та скріпленим печатками сторін, в якому відображена кінцева вартість виконаних позивачем робіт - на суму 400000,00 грн. Таким чином фактична вартість виконаних робіт за договором № 136 становить 400000,00 грн.

Відповідач на виконання умов договору № 136 сплатив суму авансу у розмірі 30% вартості загального обсягу робіт, тобто 120000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 5.08.08 року.

30.12.2008 року між позивачем та відповідачем у зв’язку з відсутністю фінансування було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №136 від 04.06.2008 року, якою сторони продовжили термін договору №136 до 31.12.2009 року і до повного виконання договірних зобов’язань.

26.11.2010 року між позивачем і відповідачем було укладено Додаткову угоду №3 до Договору №136 від 4.06.2010 року у якій сторони домовилися внести зміни до реквізитів в частині назви у зв’язку з рішенням Київської міської ради IV сесії VI скликання №328/2397 від 08.10.2010 року про перейменування Київського міського педагогічного університету ім. Б.Г. Грінченка в Київський університет імені Бориса Грінченка.

Всупереч вимогам договору відповідач за виконані ремонтно-будівельні роботи, крім авансового платежу, коштів по закінченні терміну дії договору не сплатив.

Таким чином з жовтня 2008 року утворилась заборгованість в частині основного боргу на суму 280000 грн., яка мала бути сплачена до кінця 2009 року.

У позовній заяві позивач, окрім основної суми боргу вказуючи, що термін дії договору закінчується 31.12.08 вимагав сплати пені у розмірі 28464,11 грн., інфляційних витрат у розмірі 57960 грн., трьох відсотків річних у розмірі 16799,98 грн. Однак під час судового засідання 02.12.2010 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача крім суми основного боргу штрафні санкції у розмірі 32060 грн., тобто нарахував штрафні санкції з 01.01.2010 по 01.12.2010 рік.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 цього кодексу строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В силу ст 253 вказаного кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно до ч.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином позивач посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, просить господарський суд стягнути втрати від інфляції в сумі 24360 грн. та три проценти річних в сумі 7770 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню: основна сума боргу –280000 грн., три проценти річних в сумі 7709,59 грн. та втрати від інфляції в сумі 22120,00 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких перерахований судом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 3832,25 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Докази понесення позивачем зазначених витрат наявні у справі.

Отже, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у даній справі у наступному розмірі: 3098,29 грн. державного мита та 234,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського університету імені Бориса Грінченка (02152 м. Київ, пр. Тичини, 17, код ЄДРПОУ 02136554) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Будмонтаж" (03039, м. Київ, пр.Саперно-Слобідській, 24, код ЄДРПОУ 33052092) 280000,00 (двісті вісімдесят тисяч) грн. –основного боргу, 22120 (двадцять дві тисячі сто двадцять),00 грн. –інфляційних втрат, 7709 (сім тисяч сімсот дев’ять),59 грн. –три проценти річних, 3098 (три дев’яносто вісім), 29грн. - витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири),31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позові відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 06.12.2010