Рішення № 12694326, 02.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.10 Справа № 20/80/10

Суддя

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20; 69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 30)

до Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП-982)

про стягнення суми 9322,54 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –Кушпела О.В. (довіреність № 069/35 від 14.07.2010 р.);

Від відповідача –Шостак О.М. (довіреність № 01/243 від 22.06.2010 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 9322,54 грн., з яких 6919,54 грн. –інфляційні втрати, 2403,00 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2010 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/80/10, судове засідання призначено на 02.12.2010 р.

02.12.2010 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові, просить позов задовольнити на підставі ст.ст. 599, 625 ЦК України, ст. 202 ГК України. Позовні вимоги мотивовані наступним. Рішенням господарського суду Запорізької області з відповідача на користь позивача стягнуто 168769,30 грн. основного боргу, суму 21771,24 грн. втрат від інфляції, суму 6477,97 грн. –3% річних. На виконання рішення суду був виданий наказ. Після прийняття судового рішення відповідач до теперішнього часу суму боргу не погасив. Просить стягнути з відповідача суму 9322,54 грн., з яких 6919,54 грн. –інфляційні втрати, 2403,00 грн. – 3% річних.

Відповідач надав відзив, в якому позовні вимоги визнав, з розрахунками позивача згоден. Пояснив, що борг до теперішнього часу не погашений через скрутне фінансове становище підприємства, яке фактично підприємницьку діяльність не здійснює.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.11.2007 р. по справі № 20/240/07, яке набрало чинності 07.02.2008р., було встановлено, що 18.10.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством “Український графіт” (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” (споживач, відповідач у справі) був укладений договір № 804/41194/04 на поставку енергоресурсів абоненту, згідно з яким позивач зобов`язався постачати теплову енергію, а відповідач –оплачувати їх вартість за встановленими умовами цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору, яким обумовлено порядок розрахунків, споживач зобов`язаний до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснити остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію.

Як було встановлено судом, ВАТ “Український графіт” належно виконував умови договору щодо постачання відповідачу теплової енергії, поставив теплову енергію у грудні 2005 р. на суму 206174,36 грн., проте відповідач здійснив оплату поставленої теплової енергії лише частково в сумі 37405,16 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 168 769,30 грн.

Вказаним рішенням по справі № 20/240/07 позов ВАТ Український графіт” було задоволено частково, та виданий наказ про примусове стягнення з ДП “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” на користь ВАТ “Український графіт” суми 168769,30 грн. основного боргу за договором № 804/41194/04 від 18.10.2004 р., суму 21771,24 грн. втрат від інфляції, суму 6477,97 грн. –3% річних, суму 5460,73 грн. пені. Постановою № 605/3 державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції 16.12.2008 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 20/240/07.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.06.2010 р. по справі № 28/130/10 задоволені позовні вимоги ВАТ “Український графіт” та був виданий 25.06.2010 р. наказ про примусове стягнення з ВАТ “Вуглецевий композит” на користь ВАТ “Український графіт” 11566,38 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2009 р. по березень 2010 р., 1996,50 грн. – 3% річних за період прострочення з 31.12.2009 р. по 30.04.2010 р.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦКУкраїни зобов’язаннямає виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

          Згідно зі ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив наявність боргу перед позивачем у сумі 168769,30 грн. за договором № 804/41194/04 від 18.10.2004 р. на день розгляду справи.

          Оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2007 р. № 20/240/07 фактично не виконано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 6919,54грн. інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов’язання з квітня по вересень 2010р. та 2403,00грн. 3% річних за період з 01.05.2010 р. по 25.10.2010 р.

          Перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем фактично нараховано інфляційні втрати за серпень, вересень 2010р. і розмір інфляційних втрат за заявлений період складає 6978,27грн. Позивач також допустив помилку при розрахунку 3% річних, фактично сума 3% річних за період з 01.05.2010р. по 25.10.2010р. становить 2469,12 грн. Тобто, через допущені помилки позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача менших сум, ніж підлягає до стягнення згідно з розрахунком.           На підставі ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог у виключних випадках і якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.

          У судовому засідання представник позивача наполягає на задоволенні заявлених у позові вимог. Заява про зміну розміру позовних вимог позивачем не надана.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення суми 6919,54 грн. втрат від інфляції за період з квітня 2010р. по вересень 2010р. та суми 2403,00 грн. –3% річних за період з 01.05.2010р. по 25.10.2010р. підлягають задоволенню у повному обсязі.           Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.           Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП-982, р/р 226002976713329 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 24516317) на користь Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, р/р 26008900301 в АБ “Металлург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00196204) суму 6919 грн. 54 коп. втрат від інфляції, суму 2403 грн. 00 коп. – 3 % річних, суму 102 грн. витрат на державне мито, суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 07.12. 2010 р.