Постанова № 12693041, 02.12.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2681/10/2470

12:55 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С..

сторін:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2, на підставі ордеру б/н;

представника відповідача - Сапожнік С.В., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1доСокирянської обєднаної державної податкової інспекції Чернівецької областіпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, з урахуванням збільшених позовних вимог, до Сокирянської обєднаної державної податкової інспекції Чернівецької області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006251700/0 від 19.07.2010 р. та стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваним рішенням йому нарахувано податкове зобовязання в розмірі 13162,50 грн. за порушення вимог ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92. З даним рішенням не погоджується, оскільки вважає його незаконним та прийнятим в супереч вимогам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги повністю та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачем подано письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставними та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства за допущені позивачем порушення вимог п.п. б п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. «а», п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд у його задоволенні відмовити та дав пояснення, аналогічні викладених у письмовому запереченні.

Вислухавши пояснення сторі, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований Сокирянською районною державною адміністрацією Чернівецької області 18.12.2002 р. та взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 08.04.2003 р. за № 132 (а.с. 6, 40).

Відповідно до плану-графіку планових виїзних перевірок субєктів господарювання на ІІ квартал 2010 р., затвердженого заступником начальника Сокирянського ОДПІ, повідомлення № 019 від 07.06.2010 р., направлень від 17.06.2010 р. за № 050 та від 24.06.2010 р. за № 053, працівниками податкової служби проведено планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обовязкових платежів) субєкта господарської діяльності за період роботи з 01.07.2007 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої 06.07.2010 р. складено акт за № 323/1700/НОМЕР_1 (а.с. 7-21, 27-30).

В ході перевірки встановлено, що згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності позивача визначено діяльність автомобільного вантажного транспорту (за КВЕД 60.24.1) та роздрібна торгівля на ринках (52.62.2).

За період, що перевірявся позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р., а також в першому кварталі 2008 р. перебував на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про сплату єдиного податку серії Е № 164009 від 07.12.2007 р.).

В листопаді 2007 р. позивач подав заяву до Сокирянської ОДПІ на вибрання фіксованого патенту (реєстраційний № 4088 від 02.11.2007 р.) та отримав фіксований патент на листопад місяць Серії НОМЕР_3 з видом діяльності - роздрібна торгівля, місце здійснення діяльності - по ринкам України.

Перевіркою правильності визначення валового доходу (обсягу виручки), відображеного в декларації про доходи та звітах, з даними про суми валового доходу (обсягу виручки), встановленими в ході перевірки, виявлено порушення п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині не ведення обліку доходів та витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, а саме відповідно до виписок по рахунку «Райфайзен Банк Аваль» на особовий рахунок платника № НОМЕР_2 перераховано ЗАТ «Київською фруктово-овочевою компанією» кошти, які не відображені в декларації за четвертий квартал 2007 р. в сумі 117000,00 грн. та не в повному обсязі відображені в звіті субєкта підприємницької діяльності платника єдиного податку за перший квартал 2008 р. в сумі 465470,52 грн.

Перевіркою правильності визначення оподаткованого доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеного в ході перевірки встановлено, що в листопаді 2007 р. на особистий рахунок № НОМЕР_2 позивачу перераховано ТОВ «Українська фруктово-овочева компанія» кошти в сумі 117000,00 грн., які не відображено в декларації про доходи за четвертий квартал 2007 р., а саме оплата за яблука в асортименті згідно прибуткових накладних від 09.10.2007 р. № 780 та від 12.10.2007 р. № 781.

Позивач придбав торговий патент на листопад місяць 2007 р. подавши заяву до Сокирянської ОДПІ Чернівецької області, але разом з тим корінці про сплату ринкового збору при перевірці не надав, так як здійснював оптову торгівлю фруктами (яблуками різних асортиментів) доставляючи їх на ТОВ «Українська фруктово-овочева компанія», а не на ринках про що свідчать довідка № 2032/23-13/33598052 від 22.06.2010 р. про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Українська фруктово-овочева компанія» проведена ДПІ у Печерському районі м. Києва та прибуткові накладні надані позивачем за період роботи з 01.10.2007 р. по 01.03.2008 р. на загальну суму 582470,20 грн.

Оскільки позивачем в ході перевірки не було предявлено в повному обсязі документів, які підтверджують витрати, безпосередньо повязані з одержанням доходу, тому згідно з додатком № 6 Наказу Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. № 12 Про затвердження Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за № 64, вони враховані в розмірі 25% від суми валового доходу відповідно до норм і склали: ІV-й кв. 2007 р. - 29250,00 грн. (117000,00 грн. х 25%).

Відповідно до ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» позивачу донараховано за ІV-ий квартал 2007 р. податок з доходів від підприємницької діяльності в сумі 13162,50 грн. ((117000,00 грн. - 25%) х 15%).

За результатами документальної планової виїзної перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:

1.) п.п. б) п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.;

2.) п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 р., в частині не ведення обліку доходів та витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

3.) ст. 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. у результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 13162,50 грн.;

4.) п.п. 9.4., ст. 9, п.п. 7.3.1, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями) - донараховано ПДВ в сумі 2414,40 грн.

Від підписання акта перевірки, позивач відмовився, що підтверджується відповідним актом № 5 від 06.07.2010 р. Заперечення до акту перевірки позивачем на адресу відповідача не надсилались (а.с. 61).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем, в т.ч. прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010 р. № 0006251700/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 13162,50 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

В частині нарахування зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2414,40 грн. позивач його не оскаржував.

Також судовим розглядом встановлено, що на підставі запиту відповідача від 18.02.2010 р. № 1796/7/17-018, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва 22.06.2010 р. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Українська фруктово-овочева компанія» (ЄДРПОУ 33598052) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків фізичною особою ОСОБА_1 за період січень-вересень 2007 р. - березень 2008 р., за результатами якої складено довідку № 2032/23-13/33598052 (а.с. 31-32).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Українська фруктово-овочева компанія укладено договір на поставку фруктів № 01/10/1 від 06.10.2007 р. з позивачем. На виконання умов вищевказаного договору було виписано наступні накладні: № 779 від 01.10.2007 р., № 780 від 09.10.2007 р., № 781 від 17.10.2007 р., № 782 від 19.10.2007 р., № 791 від 29.10.2007 р., № 832 від 01.11.2007 р., № 892 від 02.11.2007 р., № 486 від 01.01.2008 р., всього на загальну суму 482470,20 грн.

В податковий розрахунок (форма 1 ДФ) сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку були включенні суми в розмірі 2648351,49 грн., в т.ч. за:

ІV-кв. 2007 р. - 470970,52 грн. (звітний № 513478 від 21.01.2008);

ІV-кв. 2007 р. - 1001368,67 грн. (уточнюючий № 561508 від 21.04.2008 р.);

ІV-кв. 2007 р. - 1140796,30 грн. (уточнюючий № 566124 від 29.03.2010 р.);

І-кв. 2008 р. - 12072,00 грн. (звітний № 116191 від 21.04.2008 р.)

І-кв. 2008 р. 24144,00 грн. (уточнюючий № 750434 від 29.03.2010 р.

Згідно листа-пояснення № 2903-3 від 21.06.2010 р. за отриманні яблука від позивача в ІV-кв. 2007 р. на суму 570398,15 грн. було перераховано 117000,00 грн.; за отриманні яблука в І-кв. 2008 р. на суму 12072,00 грн. було перераховано - 465470,52 грн.

Згідно листа-пояснення № 2903-3 від 21.06.2010 р. станом на 31.12.2009 р. кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахункам з позивачем становить 00,00 грн. (а.с. 32)

За результатами перевірки субєкта господарювання ТОВ «Українська фруктово-овочева компанія» зроблено висновок про те, що не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від фізичної особи ОСОБА_1, яка мала правові відносини з платником податків.

Під час судового розгляду справи сторони не заперечували проти того, що ТОВ «Українська фруктово-овочева компанія» не утримувала та не перераховувала податок з доходів фізичних осіб з приватного підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 р. по грудень 2009 р.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно з пп.9.12.1 п.9.12. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі Закон № 889-IV) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до п.22.10 зазначеного Закону визнано таким, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», крім розділу ІV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п.9.12 ст. 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності.

Зазначеним законодавством врегульовано питання сплати податку фізичними особами субєктами підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування чи сплачують фіксований податок за придбаним патентом.

Так, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. (далі Декрет № 13-92) встановлено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до ст. 14 Декрету № 13-92 громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо:

- кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п'яти;

- валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.

Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за період що перевірявся субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до Декрету № 13-92, а також в першому кварталі 2008 р. перебував на спрощеній системі оподаткування. Крім того, в листопаді 2007 р. позивач подав заяву до Сокирянської ОДПІ на вибрання фіксованого патенту (реєстраційний № 4088 від 02.11.2007 р.) та отримав фіксований патент на листопад місяць Серії НОМЕР_3 з видом діяльності - роздрібна торгівля, місце здійснення діяльності - по ринкам України.

За визначенням норми пп. 9.12.2 ст. 9 Закону № 889 якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Тобто, оподаткуванню за загальними правилами підлягають лише інші доходи. У даному випадку під іншими доходами слід розуміти доходи, які отримані фізичною особою від здійснення підприємницької діяльності, коли ринковий збір не сплачується.

Відповідно до пункту 23 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 р. за № 288/657623, продавці на ринках зобов'язані сплатити ринковий збір до початку торгівлі. Справляння ринкового збору, плати за утримання торговельного місця в належному стані й інші послуги ринку здійснюють касири та контролери ринку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з видачею касових чеків. Ринковий збір та інші платежі справляються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного та рослинного походження до початку торгівлі. Торгівля без документів, що підтверджують сплату ринкового збору, послуги за утримання торговельного місця в належному стані та інших послуг ринку, забороняється. Відповідальність за сплату ринкового збору несуть продавці на ринку та адміністрація ринку відповідно до чинного законодавства.

Під час судового розгляду справи позивачем не надано докази сплати в листопаді 2007 р. ринкового збору або ж проведення ветеринарно-санітарної експертизи продукції рослинного походження (яблук), що зайвий раз свідчить про те, що позивач здійснював підприємницьку діяльність з продажу товарів (яблук) не будучи платником ринкового збору.

Порядок застосування положень Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» з урахуванням інших нормативно-правових актів України визначено Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 р. № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за № 64 (далі Інструкція № 12).

Так, статтею 13 цієї Інструкції передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у частині першій цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки позивач не предявив податковому органу документів, які підтверджують витрати, безпосередньо повязані з одержанням в листопаді 2007 р. доходу, тому податковим органом згідно з додатком № 6 Інструкції № 12, вони (витрати) враховані в розмірі 25 % від суми валового доходу, які склали за ІV квартал 2007 р. 29250,00 грн. (117000,00 грн. х 25 %).

Відповідно до ст. 14 Декрету № 13-92 доходи громадянина, який здійснює діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковується у загальному порядку.

Отримані позивачем доходи оподатковуються за правилами, встановленими Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» за ставкою податку, визначеною в пункті 7.1 статті 7, яка становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

При винесенні оскаржуваного рішення податковим органом донараховано позивачу за ІV квартал 2007 р. податок з доходів від підприємницької діяльності в сумі 13162,50 грн. ((170000,00 грн. - 29250,00 грн.) х 15%).

Підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення відповідачем зазначених критеріїв при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вказане рішення не підлягає скасуванню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Доводи позивача про отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності (торгівля яблуками) зі сплатою ринкового збору суд вважає необґрунтованими, оскільки поданий позивачем до суду акт закупівлі від 01.11.2007 р. не підтверджує реалізацію ним яблук на ринку зі сплатою ринкового збору. Крім того, вказані доводи спростовуються дослідженою в судовому засіданні випискою по особовому рахунку позивача № НОМЕР_2 відкритого в «Райфайзен Банк Аваль» за період з 01.10.2007 р. по 01.01.2009 р. Як видно з вказаної виписки на рахунок позивача 05.11.2007 р., 12.11.2007 р., 20.11.2007 р. та 21.11.2007 ЗАТ «Київська фруктово-овочевою компанією» перерахувала кошти на загальну суму 117000,00 грн. призначенням платежу «оплата за яблука в асортименті згідно накладних від 09.10.2007 р. та 12.10.2007 р. без ПДВ». Таким чином, позивач здійснював підприємницьку діяльність з продажу яблук не будучи платником ринкового збору.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог, в звязку з чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому судові витрати понесені позивачем у розмірі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. З ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 07.12.2010 р.

Суддя В.К. Левицький