Постанова № 12692445, 17.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5155/10/1770

17 листопада 2010 року 17год. 44хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оксимчук А.О.,

відповідача: представник Гуменюк Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства фірми "ВІВ"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192341/0 від 29.03.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма "ВІВ" (далі ППФ "ВІВ") звернулася в суд з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Костопільська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192341/0 від 29.03.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що відповідачем була проведена перевірка ППФ "ВІВ", за результатами якої зафіксовано порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, тобто порушення терміну сплати податкових зобов'язань, а саме з податку на прибуток підприємств. Однак, на думку позивача, зазначений висновок податкового органу є безпідставними, оскільки узгоджене податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2009 року в сумі 3522,00 грн., яке було визначене позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік сплачене вчасно, що підтверджується платіжним дорученням. Проте, відповідач на підставі п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року зарахував вказану суму не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказаний в платіжному дорученні період, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості, внаслідок чого і нарахував зазначену суму штрафної санкції. З такими діями Костопільської МДПІ позивач не погоджується, так як вважає, що законодавством податковому органу не надано право змінювати призначення платежу шляхом зміни податкових зобов'язань в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що зазначений п.7.7. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року механізм зарахування є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України. Також зазначив, що незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, податкові органи мають правові підстави здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі. Оскільки станом на день сплати позивачем 3522,00 грн. по його особовому рахунку обліковувався податковий борг, що виник раніше на підставі узгодженого податкового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням №0000752341/0 від 26.10.2009 року, вказана сума була зарахована на його часткове погашення і на розмір такого погашення нараховано штрафні санкції. На таких підставах просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

ППФ "ВІВ" зареєстрована як юридична особа Костопільською райдерж-адміністрацією 17.05.2000 року (а.с.15), відомості про неї внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням ідентифікаційного коду 30923950 (а.с.16) та перебуває на обліку як платник податків у Костопільській МДПІ.

Судом встановлено, що відповідачем щодо позивача проведена перевірка своєчасності сплати платежів до бюджету, за результатами якої складено акт №298/23/30923950 від 29.03.2010 року. З акту вбачається про встановлення перевіркою порушень вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, а саме: порушення терміну сплати податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств (а.с.9).

На підставі акта перевірки Костопільською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішенням №0000192341/0 від 29.03.2010 року, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання застосовано штраф у розмірі 1748,01 грн. (а.с.8).

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємства за вказаний календарний період в розмірі 3522,00 грн. (а.с.12).

В силу вимог пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. В свою чергу, пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (як у випадку з оподаткування прибутку підприємств), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно, для сплати податкового зобовязання з податку на прибуток за звітний рік, який розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, граничний термін сплати 20 лютого наступного за звітним року.

Згідно платіжного доручення №1288 від 02 березня 2010 року узгоджене податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств за 2009 рік в сумі 3522,00 грн., що була визначена позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік, ним сплачено. При цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "Податок на прибуток за ІV квартал 2009 року. По строку сплати 20.02.2010 року. Перераховується в бюджет повністю" (а.с.11).

Проте, відповідач на підставі п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року зарахував сплачені суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказаний в платіжному дорученні період, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості, а саме податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000752341/0 від 26.10.2009 року (а.с.13). Доказом цьому є розрахунок штрафних санкцій (а.с.10), де на сплачену позивачем суму 3496,01 грн. нараховано 50% штрафу за затримку розрахунку на 116 днів, рахуючи з дати узгодження податкового зобовязання за повідомленням-рішенням №0000752341/0 від 26.10.2009 року.

Вказане податкове повідомлення-рішення за даними системи ДАС Рівненського окружного адміністративного суду оскаржується в судовому порядку (ухвала про відкриття провадження у справі №2а-2161/10/1770 від 13.05.2010 року), однак визначена ним сума є податковим боргу в силу прямого припису пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону, оскільки через несвоєчасне звернення платника податку до суду, тобто поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону, таке зобов'язання перетворюється на податковий борг.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" №679-XIV від 20.05.1999 року систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону. Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, ту обставину, що штрафна санкція, застосована до позивача податковим повідомленням-рішенням №0000192341/0 від 29.03.2010 року розрахована як санкція за порушення на 116 дні граничного строку сплати частини узгодженого податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000752341/0 від 26.10.2009 року, за рахунок самостійної зміни податковим органом призначення платежу в платіжному дорученні позивача, яке ним оформлялося та подавалося в банк для оплати узгодженого податкового зобовязання, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток за 2009 рік, таке рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а відтак підлягає скасуванню.

З цих же міркувань, суд не може з врахуванням тієї обставини, що позивачем пропущено на 11 днів строк сплати податкового зобовязання, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток за 2009 рік, скасувати відповідне рішення лише в частині.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192341/0 від 29.03.2010 року, згідно якого ППФ "ВІВ" нараховано штрафну санкцію з податку на прибуток в сумі 1748,01 грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0000192341/0 від 29.03.2010 року, згідно якого Приватному підприємству фірмі "ВІВ" нараховано штрафну санкцію з податку на прибуток в сумі 1748,01 грн., визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство фірма "ВІВ" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.