Постанова № 12692415, 11.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4801/10/1770

11 листопада 2010 року 12год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мойсієць Б.О., Пейко А.Б.,

відповідача: представник Коритнюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "МСМ Архібуд- Рівне"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання дій ДПІ в м. Рівне щодо проведення документальної виїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року - неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №0003042342/0 від 24.09.2010 року , -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МСМ Архібуд-Рівне" (далі ТОВ "МСМ Архібуд-Рівне") звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року неправомірними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003042342/0 від 24.09.2010 року, згідно якого, платнику податків визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 21817,50 грн., в тому числі 14545,00 грн. за основним платежем та 7272,50 грн. за штрафною санкцією.

В судовому засіданні позовні вимоги в повній мірі підтримані представниками позивача та обґрунтовані тим, що підставою для винесення оспорюваного рішення слугували висновки акту невиїзної (камеральної) перевірки, який оформлений без дотримання вимог п.1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205, та складений на підставі перевірки, яка проведена всупереч вимог ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, без відповідного наказу та направлення на її проведення та з порушенням 30-ти денного строку, встановленого для її проведення, нормою пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, який обчислюється з дня подачі відповідної декларації. Стороною позивача також вказано, що в рамках такої камеральної перевірки були використані інші ніж податкова звітність позивача документи, що є прямим порушенням пп. в) пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, за нормою якої, під час проведення камеральної перевірки досліджуються виключно дані податкових декларацій без будь-яких інших додаткових перевірок. Крім того, позивач не погоджується з обставинами, які покладено в основу висновків про порушення ним вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, позаяк сума сплаченого ПП "Юнісеф" в ціні будівельно-монтажних робіт ПДВ підтверджена податковими накладними, виписаними суб'єктом господарювання, який, на момент їх оформлення був зареєстрованим платником ПДВ, а виконання таких робіт і їх використання у власній господарській діяльності первинними документами бухгалтерського і податкового обліку. Представники позивача також стверджують, що висновки податкового органу зроблені виключно на підставі існування вироку в кримінальній справі по звинуваченню ряду осіб у фіктивному підприємництві в тому числі і щодо ПП "Юнісеф", обставини встановлені яким, з огляду на індивідуалізацію відповідальності, не можуть ставитися в вину ТОВ "МСМ Архібуд-Рівне". За наведеного, просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав письмові заперечення на адміністративний позов, пояснив суду, що під час проведення невиїзної перевірки було встановлено, що задекларована позивачем в декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року сума податкового кредиту, сформована в тому числі по операціям з таким контрагентом як ПП "Юнісеф", які в силу винесення Рівненським міським судом вироку в кримінальні справі, порушеній за фактом фіктивного підприємництва, та приписів ст.ст.203, 215 ЦК України, є нікчемними. Відповідно стверджує, що у податкового органу були всі підстави для того, щоб виключити відповідну суму ПДВ з податкового кредиту позивача, і як наслідок, відкоригувати відповідні рядки декларації. Доводи сторони позивача про порушення процедури проведення перевірки спростовує положеннями наказу ДПА України "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" №266 від 18.04.2008 року, а доводи про невідповідність акту перевірки вимогам законодавства - нормами наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" №166 від 30.05.1997 року. За наведеного, вважає дії податкового органу правомірними, а спірне рішення законним, а тому просить відмовити у позові повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд прийшов до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що 04.09.2010 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне було складено акт про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "МСМ Архібуд-Рівне" за вересень 2008 року №23-100/34950328 (а.с.52-53).

Як вбачається з висновків акту перевірки під час її проведення було встановлено порушення ТОВ "МСМ Архібуд-Рівне" пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до завищення суми податкового кредиту, який підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - рядок 26 декларації за вересень 2008 року на 8370,00 грн. та до заниження податку на додану вартість на суму 14545,00 грн.

При цьому, актом зафіксовано а податковою звітністю підтверджено, що ТОВ "МСМ Архібуд-Рівне" мало у вересні 2008 року взаєморозрахунки з ПП "Юнісеф" на суму ПДВ 25858,82 грн. З огляду на те, що 14.07.2010 року отримано вирок Рівненського міського суду від 25.05.2010 року, яким встановлено, що діяльність ПП "Юнісеф" носила фіктивний характер, визначений у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за вересень податковий кредит в сумі 25858,82 грн., сформований по постачальнику з індивідуальним податковим номером 332141517165, що є номером ПП "Юнісеф" (а.с.75), не підтверджений. Враховуючи, в свою чергу, дані податкової декларації з ПДВ позивача за вересень 2008 року (а.с.71-72), де в рядку 9 задекларовано усього податкових зобовязань 35646 грн., в рядку 17 задекларовано усього податкового кредиту - 38590 грн., відповідно в рядку 21 відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту - 2944 грн., і крім того, в рядку 26 задекларовано залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 8370 грн., сума завищеного податкового кредиту по ПП "Юнісеф" поглинула відємне значення з ПДВ та залишок відємного значення з ПДВ, а решта: 25859- 2944-8370 = 14545 грн. визначена як сума заниження ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету в даному звітному періоді.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення №0003042342/0 від 24.09.2010 року, згідно якого, ТОВ "МСМ Архібуд-Рівне" визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 21817,50 грн., в тому числі 14545,00 грн. за основним платежем та 7272,50 грн. за штрафною санкцією (а.с.54).

Вказане рішення винесено відповідно до пп."б" пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 та згідно з пп.17.1.3.п.17.3. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників подат- ків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року на підставі висновків про порушення ТОВ "МСМ Архібуд-Рівне" вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Податковий кредит згідно п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Матеріалами справи доведено, що податковий кредит позивача за вересень 2008 року сформовано в тому числі і на підставі виписаних ПП "Юнісеф" податкових накладних (а.с.36-40).

На підтвердження факту отримання від ПП "Юнісеф" будівельних послуг позивачем надано копії договорів підряду №4 від 22.08.2008 року та №5 від 06.09.2008 року (а.с.14,21), актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в (а.с.15-16,22-25), на підтвердження їх оплати - копії платіжних доручень (а.с.41-43). На підтвердження факту використання робіт у власній господарській діяльності позивачем надано копії договорів підряду, укладених з таким замовником, як РОУ ВАТ "Державний ощадний банк" та з таким генпідрядником, як ПВП "АРТ-Сервіс", копії актів КБ-2в про здані їм обєми робіт та копії податкових накладних, виписаних ТОВ "МСМ Архібуд-Рівне" на ПДВ в ціні таких робіт (а.с.11-13,17-20,26-30). На підтвердження наявності у ПП "Юнісеф" у відповідний період спеціальної праводієздатності надано копії свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ та ліцензії на будівельну діяльність, а також оригінал довідки з ЄДРПОУ, в якій останній запис щодо ПП "Юнісеф" зроблено 30.08.2010 року про внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство (а.с.33-35, 60-64).

На спростування доводів позивача, податковим органом до матеріалів справи долучено вирок у кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року, яким ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнано винними, у тому числі за ч.2 ст.205 КК України за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП "ТЕК" Транс ОСОБА_11", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Юнісеф", ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_8, ПП "Паритет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Груп" з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі (а.с.57-59,87-115). В мотивувальній частині даного вироку встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб. Вироком встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у такого платника податків, як ПП "Юнісеф" та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань. На момент розгляду справи судом, вирок вступив в законну силу.

Приймаючи надані сторонами документальні докази, суд констатує, що сама по собі наявність у позивача первинних документів по оформленню господарських операцій та податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу податкового кредиту, оскільки для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, та підтверджувати фактичне здійснення операцій.

В той же час, враховуючи, що ПП "Юнісеф" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які використовували ПП "Юнісеф" для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то слід вважати, що всі первинні документи, виписані даним субєктом, в тому числі для ТОВ "МСМ Архібуд-Рівне" не мають юридичної сили.

Згідно ч.1,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочинів між ПП "Юнісеф" та ТОВ "МСМ Архібуд-Рівне", суд приходить до висновку про їх нікчемність.

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України осіб, які заснували і використовували ПП "Юнісеф" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобовязань для інших субєктів господарювання, та відсутність у позивача належних доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Оскільки юридичних наслідків договора між ПП "Юнісеф" та ТОВ "МСМ Архібуд-Рівне" не створюють в силу своєї нікчемності, тому оформлені податкові накладні на суми ПДВ по їх виконанню не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Відтак, суд вважає, що позивач не мав права на віднесення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно, в ході судового розгляду справи знайшов своє підтвердження висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, що свідчить про правомірність нарахування ДПІ у м.Рівне для ТОВ "МСМ Архібуд-Рівне" податкових зобовязань у відповідній сумі із застосуванням штрафних санкцій, а тому податкове повідомлення-рішення №0003042342/0 від 24.09.2010 року до скасування не підлягає.

Що стосується доводів позивача про порушення відповідачем під час проведення перевірки і оформлення її результатів вимог ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205, то такі ґрунтуються на власному хибному розумінні позивачем норм законодавства, якими регулюється той чи інший вид податкової перевірки.

Так, право податкових органів проводити документальні невиїзні перевірки прямо передбачено п.1 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року.

При цьому, направлення на перевірку та копія наказу керівника про її проведення, передбачені ст.11-2 Закону як передумови для проведення перевірки, стосуються виключно виїзних перевірок.

В силу вимог пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Податкове повідомлення-рішення №0003042342/0 від 24.09.2010 року винесено відповідно до пп."б", а не до пп."в" вказаного Закону, що свідчить на користь проведення документальної невиїзної перевірки позивача, а не камеральної.

Відповідно доводи позивача про використання під час такої перевірки документації, іншої як податкова звітність, що заборонено під час проведення камеральної перевірки, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Наказом ДПА України "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" №266 від 18.04.2008 року (у редакції наказу ДПА України №742 від 30.12.2009 року) затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Даний акт розмежовує перевірки на документальні невиїзні та камеральні і покладає на податкові органи обовязок перевіряти податкові декларації, звіти та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подання, здійснювати їх логічний контроль, перевірку узгодженості показників, робити співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією, отриманою від митних органів та інших джерел, робити оцінку податкових декларацій і розрахунків щодо достовірності окремих звітних показників, наявності сумнівних фактів або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкового законодавства.

Відповідно до цього, ДПІ у м.Рівне, отримавши від Рівненського міського суду вирок в кримінальній справі, якими визнано фіктивною діяльність ряду господарюючих субєктів, правомірно здійснила перевірку усієї звітності з ПДВ, де в додатках №5 фігурують зазначені субєкти, як особи за операціями з якими іншими платникам сформовано податковий кредит, та, відповідно, виявивши таку звітність у позивача, правомірно склала акт документальної невиїзної перевірки. Та обставина, що вказаний акт по формі відповідає вимогам наказу ДПА України №166 від 30.05.1997 року, а не наказу ДПА України №327 від 10.08.2005 року, не позбавляє його доказової сили.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржувані дії та рішення вчинені в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю " МСМ Архібуд-Рівне" в позові до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання дій щодо проведення документальної виїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року - неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №0003042342/0 від 24.09.2010 року, відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.