Постанова № 12692412, 10.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4243/10/1770

10 листопада 2010 року 12 год. 57 хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Троянчук Д.М.

відповідача1: представник не прибув,

відповідача 2: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державна податкова інспекція у м. Рівне

доМПП "Опал"Приватне підприємство "Альтера сервіс"

про стягнення за нікчемними правочинами,-

ВСТАНОВИВ :

25.10.2006 року Державна податкова інспекція у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) звернулась в Господарський суд Рівненської області з позовом до Малого приватного підприємства "Опал" (далі МПП "Опал"), Приватного підприємства "Альтера Сервіс" (далі ПП "Альтера Сервіс") про визнання договорів недійсними, стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемними правочинами.

Постановою суду першої інстанції від 10.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.04.2007 року, в позові було відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2010 року рішення судів обох інстанцій скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

До початку нового судового розгляду позивач подав заяву про зміну позовних вимог, за змістом якої відмовився від вимог про визнання договорів недійсними, а вимоги про стягнення сформулював таким чином, що просить стягнути в дохід держави з ПП "Альтера-Сервіс" кошти отримані від МПП "Опал" в сумі 5559780,00 грн. на виконання договорів обслуговування та належні з нього МПП "Опал" на відшкодування отримання послуг в сумі 5559780,00 грн., а всього 11119560,00 грн. Вказана заява прийнята судом і провадження у справі в частині вимог про визнання договорів недійсними, закрито.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про їх зміну, були підтримані в судовому засіданні представником позивача та обґрунтовані тим, що ПП "Альтера-Сервіс" укладаючи господарські угоди з МПП "Опал" не мало наміру та й не могло їх виконати в силу відсутності у нього необхідних трудових і матеріально-технічних ресурсів, а вчиняло відповідні правочини виключно з однією метою ухилитися від сплати податків, що безперечно тягне за собою завдання шкоди бюджетним інтересам. Зазначає, що правочини, які вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечать моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203,ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання їх недійсним судом не вимагається. Враховуючи нікчемність вищезазначених правочинів та ту обставину, що правочині виконані лише однією стороною - МПП "Опал", просять вартість послуг та перераховані в їх оплату грошові кошти, відповідно до вимог ст.208 ГК України стягнути в дохід держави з ПП "Альтера-Сервіс".

Представник відповідача - МПП "Опал" в судове засідання 10.11.2010 року не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся під розписку. У судовому засіданні 28.10.2010 року, позовні вимоги з урахуванням заяви про їх зміну, заперечив, зазначивши, що господарські зобовязання з ПП "Альтера-Сервіс" не визнані у судовому порядку недійсними, а тому податковий орган, самостійно кваліфікуючи відповідні правочини як нікчемні, перевищив свої повноваження. Крім того, доводив, що зазначені правочини оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами, скріплені печатками, спрямовані на реальне настання наслідків, що ними передбачалися. Оскільки МПП "Опал" працює, нараховує і сплачує до державного бюджету податки, то висновки податкового органу про завдання шкоди державним інтересам є алогічними. За наведеного, просив в позові відмовити повністю.

Відповідач ПП "Альтера-Сервіс" явки представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою, що внесена до ЄДР. Направлені на його юридичну адресу судові повістки повернуті суду за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні. Повторне неприбуття представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 01.11.2005 року та 01.01.2006 року між ПП "Альтера-Сервіс" та МПП "Опал" було укладено угоди на юридичне обслуговування, за умовами яких перший зобовязався виконати для другого правову роботу, як то участь у претензійно-договірній роботі, представлення інтересів в суді, узагальнення судової практики, консультації, висновки з правових питань, тощо (а.с.9-10,13-14, 28-33 том 1). Також, 01.01.2006 року між цими ж сторонами було укладено договір на бухгалтерське обслуговування, за умовами якого перший зобовязався надати другому послуги за переліком, що практично відповідає тому, який передбачено договорами на юридичне обслуговування (а.с.15-16, 25-27 том 1).

МПП "Опал" оплачено ПП "Альтера-Сервіс" рахунки на оплату послуг, зокрема, згідно з платіжними дорученнями №99 від 16.06.2006 року на суму 18900,00 грн., №117 від 08.06.2006 року на суму 212311,00 грн., №118 від 08.06.2006 року на суму 50000,00 грн., №71 від 08.06.2006 року на суму 49000,00 грн., №73 від 08.06.2006 року на суму 49000,00 грн., №74 від 08.06.2006 року на суму 49000,00 грн., №72 від 08.06.2006 року на суму 49000,00 грн., №97 від 18.05.2006 року на суму 121000,00 грн., №51 від 02.06.2006 року на суму 71600,00 грн., №10 від 02.02.2006 року на суму 65000,00 грн., №94 від 21.04.2006 року на суму 151000,00 грн., №11 від 02.02.2006 року на суму 40000,00 грн., №24 від 28.02.2006 року на суму 70000,00 грн., №0024 від 17.07.2006 року на суму 478000,00 грн., №0013 від 17.07.2006 року на суму 226000,00 грн., №61 від 24.03.2006 року на суму 52000,00 грн., №60 від 24.03.2006 року на суму 54000,00 грн., №0029 від 18.08.2006 року на суму 150000,00 грн., №0031 від 22.08.2006 року на суму 73714,00 грн., №0020 від 04.09.2006 року на суму 110000,00 грн., №0043 від 14.08.2006 року на суму 66600,00 грн. (а.с.65-75 том 1), а всього на суму 5559780,00 грн., що фактично не заперечувалося з боку МПП "Опал".

Актом перевірки МПП "Опал" №439/23-100/13971219 від 28.07.2006 року встановлено відсутність доказів надання ПП "Альтера-Сервіс" для МПП "Опал" послуг, зокрема відсутні матеріальні і документальні докази виконання будь-якої правової та/або бухгалтерської роботи, а платником податків, діяльність якого перевірялася, не надано пояснень щодо суті і змісту цих послуг (а.с.76-113 том 1).

Податковому органу під час перевірки надавалися акти виконаних робіт, датовані 30.11.2005 року, 31.01.2006 року, 28.02.2006 року, 31.03.2006 року, які також долучені до матеріалів справи (а.с.3,5,7,11 том 1), однак вони не оцінюються судом як доказ виконання договорів на юридичне обслуговування від 01.11.2005 року та 01.01.2006 року та договору на бухгалтерське обслуговування від 01.01.2006 року, позаяк не містять жодних посилань на ці договори. Відсутнє документальне чи будь-якого інше матеріальне підтвердження факту надання ПП "Альтера-Сервіс" для МПП "Опал" послуг (конкретні договори, укладені за посередництвом виконавця послуг, конкретні судові рішення, де б працівники виконавця послуг фігурували представниками інтересів замовника, письмові висновки, консультації по правовим чи бухгалтерським питанням, роздруковані нормативно-правові акти, завізовані претензійно-правові документи тощо).

Актом перевірки ПП "Альтера-Сервіс" №381/23-400/33277058 від 30.03.2007 року встановлено, що підприємство впродовж 2006 року здійснювало оптово-роздрібну торгівлю будматеріалами, паливно-мастильними матеріалами та іншими непродовольчи-ми товарами, що згідно довідки статистики є основним видом його діяльності, декларації з податку на прибуток подано за I, II квартали та 9 місяців 2006 року, а за весь 2006 рік не подано, первинних документів на перевірку не надано; згідно з наявною податковою звітністю статутний фонд не сформовано, амортизаційні нарахування не проводилися; за результатами перевірки встановлено заниження валових доходів і завищення витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на 5212985,00 грн., а також занижено ПДВ на 4364270,00 грн. (а.с.24-29 том 2). Згідно з даними звіту по 1-ДФ у штаті ПП "Альтера-Сервіс" на 2006 рік перебував один працівник - ОСОБА_2 (а.с.39 том 2). Вказана особа, в подальшому вироком Рівненського міського суду від 25.05.2009 року у справі №1-386/10, засуджена за ряд злочинів, в тому числі і за фіктивне підприємництво (а.с.44-46 том 2).

Констатована податковим органом відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, достатньої кількості найманих працівників у ПП "Альтера-Сервіс" свідчить на користь того, що вказаний контрагент був неспроможний здійснити ті господарські операції, які передбачені договорами з МПП "Опал" і не здійснював їх.

Перераховані МПП "Опал" на розрахунковий рахунок ПП "Альтера-Сервіс", як постачальнику послуг, грошові кошти хоча і були відображені у податковій звітності останнього (а.с.42-51 том 1), однак з огляду на встановлені в ході позапланової податкової перевірки факти, оподатковувані не були.

Відповідно, на думку суду, укладені між відповідачами правочини, об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Такі дії, які призводять до ухилення від сплати податків, руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави, а сама мінімізація податків суперечить інтересам суспільства.

Згідно абз.1 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР №З від 28.04.1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" та абзацу 1 п.7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1056 від 25.07.2002 року "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки", угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких правочинів, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів. Подібне положення містить роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", згідно з яким, до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування від оподаткування доходів або використання майна, на шкоду інтересам суспільства.

Норма ст.228 ЦК України вказує на те, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з вимогами ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин), визнання його недійсним судом не вимагається.

Отже, виходячи з положення ст.204 ЦК України про те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та, враховуючи те, що згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, тобто учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є недійсним в силу закону, суд приходить до висновку, що правочини між МПП "Опал" та ПП "Альтера-Сервіс" є нікчемними.

Відповідно до правової позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеній в постанові № 07/79 від 26.06.2007 року, положення ст.207 і ст.208 ГК України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 Закону "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990 року, можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

У відповідності до ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Підписання між ПП "Альтера-Сервіс" та МПП "Опал" договорів на юридичне та бухгалтерське обслуговування, за відсутності до того у виконавця - ПП "Альтера-Сервіс" реальної можливості виконати взяті на себе за угодами зобовязання, свідчить на користь того, що принаймні одна сторона, підписуючи їх, не мала наміру на реальне виконання, а лише умисел на використання правочинів для приховування від оподаткування своїх доходів. Щодо другої сторони - МПП "Опал", то вона, укладаючи правочини діяла без належної обачності й обережності. Той факт, що МПП "Опал" жодним чином не реагувало на те, що ПП "Альтера-Сервіс" не надано послуг, вартість яких була оплачена замовником, свідчить на користь висновків, що йому не могло не бути відомо про порушення, які допускав його контрагент і що діяльність такого контрагента спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою.

За наведеного та враховуючи ту обставину, що виконання зобов'язання за нікчемними правочинами здійснено лише однією стороною - МПП "Опал", яке перерахувало на користь другої - ПП "Альтера-Сервіс" грошові кошти у сумі 5559780,00 грн. за послуги, які не отримало, судом застосовуються правові наслідки передбачені ч.1 ст.208 ГК України у вигляді стягнення в доход держави з ПП "Альтера-Сервіс" вказаних коштів та аналогічної вартості належних з нього на користь МПП "Опал" послуг.

Санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними та адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у ч.1 ст.238 ГК України, а тому можуть бути накладені лише протягом строків, установлених ст.250 ГК України. Початком перебігу зазначених строків є дата виконання правочину.

Враховуючи, що правочини між ПП "Альтера-Сервіс" та МПП "Опал" було укладено 01.11.2005 року та 01.01.2006 року, їх виконання здійснено лише МПП "Опал" шляхом перерахування коштів на рахунок ПП "Альтера-Сервіс" у проміжок часу з кінця 2009 року до вересня 2006 року, а позов ДПІ у м.Рівне про стягнення коштів за нікчемними правочинами подано до суду в жовтні 2006 року, строк передбачений ст.250 ГК України на думку суду не пропущено.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути в дохід держави на р/р 31115115700002, код платежу 24060300, МФО 833017, отримувач Державний бюджет м.Рівне, ЗКПО отримувача 22586331 з Приватного підприємства "Альтера-Сервіс" кошти отримані від Малого приватного підприємства "Опал" в сумі 5559780,00 грн. на виконання договорів обслуговування та належні з нього Малому приватному підприємству "Опал" на відшкодуванння отримання послуг в сумі 5559780,00 грн., а всього 11119560,00 (одинадцять мільйонів сто дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.