Постанова № 12692016, 15.04.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2010 р. № 2а-7662/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

при секретаріГіщинській С.Я.

з участю представників:

позивача Дубас В.М., Неменко Н.В.

відповідача Карпин Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Компанія «Алмакс»до Державної податкової інспекцій у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправними та скасування рішень субєкта владних повноважень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення №№ 0000072302/0/1221, 0000062302/0/1126 від 15.01.2009 року та № 000001282302/2/16684 від 18.06.2009 року.

Посилається на те, що за результатами планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з01.10.2005 року по 30.06.2008 року було складено акт від 23.12.2008 року№ 2553/23-2/13813130. На підставі якого встановлено порушення підприємством п.п.1.20.1 п.1.20.2 п.1.26 ст.1 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено позивачем дохід при наданні послуг оренди приміщення та продажу товарів по занижених цінах повязаним особам, що призвело до заниження податку на прибуток. Вважає, що податковим органом не доведено факту, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, відсутні будь-які дані ідентичності чи однорідності умов договорів оренди. Винесені податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому він просить в ньому відмовити, посилається на те, що позивачем в порушення п.п.1.20.1 п.1.20.2 п.1.26 ст.1, п.п.7.4.1. п.7.4 ст..7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено валовий дохід на загальну суму 136100,06 грн. при наданні послуг оренди приміщення та продажу товарів по занижених цінах повязаним особам, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 34024,99 грн. В результаті вищевказаних фінансових операцій позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 14813,82 грн. За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000072302/0/1221, 0000062302/0/1126 від 15.01.2009 року, якими позивачу визначено податкові зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 51037,50 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 22221,00 грн. За наслідками розгляду ДПІ у м.Львові повторної скарги позивача на вказані повідомлення-рішення прийнято повідомлення-рішення № 000001282302/2/16684 від 18.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 488,73 грн.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просять його задоволити, посилаються на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, просить в ньому відмовити, посилається на підстави викладені в запереченні проти позову.

Заслухавши сторони, дослідивши документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова, проводилась планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з01.10.2005 року по 30.06.2008 року.

За результатами перевірки складено Акт № 2553/23-2/13813130 від 23.12.2008 року про порушення ПП «Компанія «Алмакс»п.п.1.20.1 п.1.20.2 п.1.26 ст.1, п.п.7.4.1. ст.7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що на думку відповідача, призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 34024,99 грн. та до заниження податку на додану вартість в сумі 15314,30 грн., що призвело до завищення рядка 26 (залишок від?ємного значення), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №№ 0000062302/0/1126, 0000072302/0/1221 від 15.01.2009 року за порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.1.20.1 п.1.20.2 п.1.26 ст.1, п.п.7.4.1. п.7.4, ст.7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами розгляду ДПІ у м.Львові повторної скарги позивача на вищевказані повідомлення-рішення, відповідачем прийнято повідомлення рішення №000001282302/2/16684 від 18.06.2009 року, яким донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що позивачем в порушення п.п.1.20.1, 1.20.2, п.1.26 ст.1, п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено валовий дохід на загальну суму 136100,06 грн. при наданні послуг оренди приміщення по занижених цінах повязаній особі СПД-ФО ОСОБА_4, який являється директором ПП «Компанія АлМакс»та є сином засновника ОСОБА_5 та у звязку із продажем товарів по занижених цінах повязаним особам: СПД-ФО ОСОБА_4, СПД-ФО ОСОБА_6, що призвело до заниження податку на прибуток на 34024,99 грн.

В результаті здійснення вищевказаних господарських операцій в порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП «Компанія «АлМакс» занизило на 14813,82 грн. податок на додану вартість та завищило на 11611,08 грн. залишок від?ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Між ПП «Компанія «АлМакс»(орендодавець) та СПД-ФО ОСОБА_4 (орендар) було укладено договори оренди приміщення № 9 від 01.02.2006 року, № 12 від 01.01.2007 року, № 14 від 01.08.2007 року згідно яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування відокремлені складські приміщення.

Також, ПП «Компанія «АлМакс»за період з 01.10.2005 року по 30.06.2008 року здійснило продаж товарів покупцям СПД-ФО ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_6 на загальну суму 1967079,49 грн.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова встановлено, що ПП «Компанія «АлМакс»надавало в оренду власні нежилі приміщення СПД-ФО ОСОБА_4 та здійснювало продаж товарів СПД-ФО ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_6 виходячи із договірних цін, але за цінами нижчими від цін, які були встановлені та зазначені в той же час при укладанні договорів з іншими субєктами господарювання, а отже, за цінами нижчими за звичайні ціни.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що відповідач, на підтвердження своїх доводів, брав інформації про укладенні договори оренди приміщення шляхом порівняння показників різних договорів оренди укладених позивачем та порівняння показників накладних по продажу товарів різним покупцям, які не містять належного аналізу економічного обґрунтування застосованих відповідачем цін для донарахування податкового зобовязання та будь-якої оцінки зібраній інформації щодо ідентичних договорів.

Підпункт 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

У відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 03.12.90 N 507 (зі змінами) - вільні ціни та тарифи встановлюються на всі види продукції, робіт і послуг, за винятком тих по яких здійснюється державне регулювання. Встановлено, що ціни з торгівлі меблевої фурнітури та надання послуг оренди не підлягають державному регулюванню, а тому є вільними і зазначене є вірним. Тому відповідно до вимог ст. ст. 89, 190 Господарського кодексу України - вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

В силу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону - датою виникнення права платника на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетних карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи наведені норми податкового законодавства позивач правомірно задекларував податковий кредит на підставі податкових накладних, які самим Законом визначені як підстава для визначення такого кредиту.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним спірних податкових повідомленнь-рішеннь.

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000072302/0/1221, 0000062302/0/1126 від 15.01.2009 року та №000001282302/2/16684 від 18.06.2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2010 року.

ГоловуючийЛанкевич А.З.