Постанова № 12691848, 02.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2010 р. № 2а-8731/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Янчака П.О.,

з участю представників: позивача Горбаня О.В., Ядчишин О.Т., відповідача Войтовича О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»про стягнення заборгованості в сумі 20431 грн. 10 коп., з яких 19650 грн. 40 коп. адміністративно-господарська санкція за нестворені робочі місця для інвалідів, 780 грн. 70 коп. пеня за її несвоєчасну сплату. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вказаний борг виник у звязку із несплатою відповідачем адміністративно господарських санкцій за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для праце-влаштування інвалідів. Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2009 рік в кількості 13 робочих місць, проте у звітному році на підприємстві працювало 9 інвалідів.

Представники позивача Горбань О.В., Ядчишин О.Т. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача Войтович О.В. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву від 21.10.2010 року. Пояснив, що товариством вживались заходи по працевлаштуванню інвалідів шляхом самостійного пошуку, розміщення оголошень та подання до Трускавецького міського центру зайнятості звітів про наявність вакансій для інвалідів. Зазначив, що Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачає обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів, що не супроводжується обовязком здійснення підприємством пошуку та підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обовязок покладено на органи працевлаштування. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до висновку про те, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоровя, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі Закон № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Разом з тим статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, створення робочих місць для інвалідів супроводжується обовязком підприємства вжити всіх вище перерахованих заходів.

Згідно ст.19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до частини пятої статті 19 Закону № 875-ХІІ вважається працевлаштування роботодавцями інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Судом встановлено, що у відповідності до вимог закону для Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»на 2009 рік визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 13 чол.

Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875-ХІІ, становила 9 осіб, що свідчить про те, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів в 2009 році.

Кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами, на ТзОВ «Трускавецьінвест»в 2009 році становила 4.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачена відповідальність керівників підприємств (обєднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання за незабезпечення зазначених нормативів.

Згідно ст. 20 Закону підприємства (обєднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємства за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»затверджений Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 2 п.2 Порядку обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Щодо нарахування пені, то наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223 відповідно до вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пункту 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджено Порядок нарахування пені та її сплати.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку нарахування пені та її сплати адміністративно-господарська санкція це грошове зобовязання, альтернативне зобовязанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону № 875-ХІІ, яка сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 31.01.2007 року, а пеня (відповідно до пункту 2.2 цього ж Порядку) це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом № 875-ХІІ за кожний календарний день прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до Розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій та пені за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2009 рік Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відповідачу на момент звернення з позовом до суду нарахована сума адміністративно-господарської санкції за незайняті 4 робочих місця 20431 грн. 10 коп. та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції 780 грн. 70 коп.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що ним було вжито всіх заходів для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними по справі доказами.

Так, згідно листа Трускавецького міського центру зайнятості від 23.11.2010 року №1562/03 упродовж 2009 року ТзОВ «Трускавецьінвест»не подавало відомостей про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»(місце знаходження: вул. Суховоля, 50, м. Трускавець Львівської області, код ЄДРПОУ 30439207) до Державного бюджету України 20431 (двадцять тисяч чотириста тридцять одну) грн. 10 коп., з яких 19 650 (девятнадцять тисяч шістсот пятдесят) грн. 40 коп. адміністративно-фінансова санкція, 780 (сімсот вісімдесят) грн. 70 коп. пеня.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 06 грудня 2010 року.

Суддя Хома О.П.