Постанова № 12691771, 30.09.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.9

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2010 року Справа № 2а-4337/10/1270 <Текст > Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Твердохліба Р.С.,

при секретарі судового засідання Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» про стягнення економічних санкцій в сумі 103921,05 грн. згідно з рішенням №77 від 11.03.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2010 року позивач Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» про стягнення економічних санкцій в сумі 103921,05 грн. згідно з рішенням №77 від 11.03.2010 року, в обґрунтування якого вказав наступне. Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області з 26.02.2010 по 09.03.2010 проводилась перевірка Відокремленого підрозділу «Перевальський департамент ТОВ «Луганськвода» з питання дотримання державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення. За результатами перевірки складено акт від 09.03.2010 № 119. Підприємством порушено порядок формування та застосування цін, а саме: у період з 01.11.2009 по 31.01.2010 при застосуванні тарифів для населення на послуги з водопостачання у розмірі 3,90 грн./м і водовідведення у розмірі 2,76 грн./м3, затверджених рішенням Луганської обласної ради від 29.05.2008 №22/11 «Про затвердження тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», були допущені відхилення кількісних показників послуг з водопостачання та водовідведення для мешканців м.Зоринська та с.Байрачки, які не мають приладів обліку води, перерахунки плати були проведені не в повному обсязі. Сума необґрунтовано отриманої виручки склала 34640,35 грн. Ці дії призвели до порушення вимог пункту 5 частини 1 статті 20, пункту 6 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений, надав клопотання про розгляд справи без його участі. Надав заперечення в якому зазначив, що позивачем порушено порядок проведення перевірки, а саме: Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області є органом державної влади, а отже, її діяльність має підпорядковуватись вимогам Конституції України, Закону України «Про ціни і ціноутворення», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та відповідно до ст.13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» на інспекцію поширюються норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи наведені конституційні положення, посадові особи органу державної інспекції з контролю за цінами зобов'язані діяти виключно у межах їх компетенції та у спосіб, передбачений законом. Право інспекції з контролю за цінами на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Зокрема, підстави та порядок проведення позапланових, перевірок інспекторами державної інспекції з контролю за цінами визначено у ст.ст. 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та ст.ст. 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Право на проведення позапланової перевірки виникає в контролюючого органу лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких наведено в ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема: звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю). Частина 2 даної статті передбачає, що проведення позапланових заходів з інших постав, крім передбачених цією статтею, забороняється. Згідно з частиною 3 даної статті суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Згідно зі п. 2 п.п. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарюванню є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно з Положенням про Відокремлений підрозділ «Перевальський департамент» ТОВ «Луганськвода» Перевальський департамент не є юридичною особою, тому Позивач повинен був ознайомити з підставою проведення позапланового заходу з наданням копії відповідного документа саме ТОВ «Луганськвода». Однак, позивачем не було ознайомлено суб'єкта господарювання - ТОВ «Луганськвода», з підставою проведення позапланового заходу, а також не надано копії відповідного документа. Стаття 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачає, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема: підстави для здійснення заходу та предмет здійснення заходу. Тобто, в посвідченні повинно бути вказано чіткі питання, зокрема: період за який повинна проводитись перевірка й чому саме цей період; нарахуванням плати за отримані послуги по яким споживачам необхідно перевірити, які питання зазначені в листі постійної комісії з питань соціального захисту, освіти охорони здоров'я та праці населення 3оринської міської ради Перевальського району,що надійшов до Держінспекції цін в Київській області стосовно колективного звернення мешканців м. Зорінськ та с. Байрачки, згоду на яку перевірку яких питань надало Міністерство Економіки України. Окрім того, в посвідченні № 119 від 25.02.2010 року вказані загальні питання за якими проводиться планова перевірка, а саме: дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на послуги водопостачання та водовідведення. Однак, згідно акту перевірки № 119 від 09.03.2010 р. предметом перевірки є дотримання державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення (стор. 1), а також правильність нарахувань плати за послуги з водопостачання та водовідведення мешканцям вулиць м. Зоринськ, зазначених у зверненні, та мешканцям с. Байрачки за період листопад 2009 р.- січень 2010 р.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою КМУ від 13.12.2000року № 1819 на Державну інспекцію з контролю за цінами покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконкоми місцевих рад встановлюють в межах, встановлених законодавством, тарифи по сплаті побутових, комунальних, транспортних послуг, які надаються підприємствам комунальної власності.

Згідно п.21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2007 року № 630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за (надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку на 1 одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до ст. 7 цього Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно ст. 8 зазначеного Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фінансових цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами веденими Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 26.02.2010 року по 09.03.2010 року головним державним інспектором і контролю за цінами було здійснено планову перевірку Відокремленого підрозділу «Перевальський депортамент ТОВ «Луганськвода» щодо дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

В результаті перевірки встановлено, що позивачем порушено порядок застосування цін, а саме: при застосуванні тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення. встановлених рішенням Луганської обласної ради від 29.05.2008 №22/11 «Про затвердження тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», в період : 01.11.2009 року по 31.01.2010 року було завищено вартість послуг з водопостачання для мешканців м. Зоринськ, с. Байрачки, які не мають засобів обліку води. Внаслідок цього підприємством необґрунтовано одержана виручка.

В період з 01.11.2009 року по 31.01.2010 рік при застосуванні тарифів для населення на послуги з водопостачання у розмірі: 3,90грн./м3 і водовідведення у розмірі 2,76 грн./м3, затверджених рішенням Луганської обласної ради від 29.05.2008 № 22/11 «Про затвердження тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», ВП «Перевальський департамент ТОВ «Луганськвода» були допущені відхилення кількісних показників послуг з водопостачання та водовідведення для мешканців м. Зоринськ та с. Байрачки, які не мають приладів обліку. Перерахунки вартості послуг відповідачем не були проведені, чим порушені вимоги п.5 ч.1 ст.20, п.6 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.23, п.40 Правил надання послуг з централізованого опалення - постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.

Також суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» зверталося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про зобовязання вчинити певні дії. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року по справі №2а-3246/10/1270 в задоволені позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» відмовлено за необґрунтованістю. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року по справі №2а-3246/10/1270 залишена без задоволення, постанова суду першої інстанції залишено без змін. Зазначена ухвала набрала законної сили 08 вересня 2010 року (а.с. 46-47).

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та, враховуючи те, що за час судового розгляду справи у добровільному порядку штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 103921,05 грн. відповідач не сплатив суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» про стягнення економічних санкцій в сумі 103921,05 грн. згідно з рішенням №77 від 11.03.2010 року - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» на користь Державного бюджету України (код виду платежу 21081100, МФО 804013, одержувач: Держбюджет Ленінського району, код 24046582, р/р 31115106700006) економічні санкції в сумі 103921,05 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

< Текст >

СуддяР.С. Твердохліб