Рішення № 126884179, 25.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2025 року Київ справа №640/12027/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство економіки України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (далі також ДП «Укрметртестстандарт», позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС України (далі також - ЦМУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1903100070201 від 10.02.2022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №640/12027/22 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022 залучено до участі у справі №640/12027/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство економіки України.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 прийнято справу до провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Свої письмові пояснення щодо обставин справи надані третьою особою, яка в них просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні 14.01.2025 позиції присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Укрметртестстандарт» з 27.10.2021 тривалістю 30 робочих днів з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства відповідно до наказу про проведення перевірки від 08.10.2021 № 655.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 06.01.2022 №8/31-00-07- 02/2568182 про результати планової виїзної перевірки ДП «Укрметртестстандарт», податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.06.2021, іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2021.

Згідно такого акту перевірки, перевіркою за період з 01.04.2017 по 30.06.2021 ДП «Укрметртестстандарт» повноти визначення та сплати частки прибутку, що спрямовується на виплату чистого прибутку за період з 01.04.2017 по 30.06.2021 встановлено його заниження (за рахунок викладених у п. 3.1.1.2. акту перевірки порушень) на загальну суму 33 859 861, 00 грн.

10.02.2022 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 1903100070201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, на 110 137 650, 00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Згідно з актом перевірки підставою для донарахування ДП «Укрметртестстандарт» частини чистого прибутку (доходу) є не включення підприємства до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

Так, згідно з ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» державні унітарні підприємства (крім державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ) та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 цього Закону належать до наукових установ, звільняються від сплати до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за результатами своєї фінансово-господарської діяльності.

Згідно з визначенням наведеним в п. 16 ст. 1 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» наукова (науково-дослідна, науково-технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, утворена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» для наукових установ державної, комунальної форм власності, а також наукових установ, у статутних капіталах яких є частка, що належить державі, державна атестація проводиться в обов`язковому порядку не менше одного разу на п`ять років, для новоутворених - не пізніш як через три роки після утворення.

Отже, згідно з ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ч. 2 ст. 8 та абз. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» єдиною обов`язковою умовою для звільнення державних комерційних підприємств та казенних підприємств від сплати до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за результатами своєї фінансово-господарської діяльності є належність до наукових установ та проходження ними державної атестації відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Суд звертає вагу на те, що позивач є науковою установою, що безпосередньо визначено в постанові Кабінету Міністрів України «Про визначення наукових метрологічних центрів» від 27.05.2015 № 330 та в пункті 1.1. Статуту підприємства. Крім того, вказане підтверджується наступним.

Згідно з Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 основним видом діяльності підприємства згідно з «Національним класифікатором України. Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 (далі - КВЕД-2010), є вид (клас) економічної діяльності 72.19 «Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничий і технічних наук».

Клас економічної діяльності 72.19 входить до групи 72.1 «Дослідження й експериментальні розробки у сфері природничих і технічних наук» розділу 72 «Наукові дослідження та розробки» секції М «Професійна, наукова та технічна діяльність» КВЕД-2010.

Основний вид діяльності також підтверджується Статутами ДП «Укрметртестстандарт».

Водночас, ДП «Укрметртестстандарт» пройшло державну атестацію, що підтверджується листом Держінформнауки № 1/06-3-37 від 15.01.2013 з додатком наказом Держінформнауки від 01.10.2012 № 175 з витягом до нього, листом Мінекономрозвитку України від 19.07.2017 № 3902-05/24779-07 з додатком витягом з Протоколу № 4 роботи колегії Мінекономрозвитку від 17.07.2017 та Свідоцтвом про державну атестацію наукової установи серія ДА № 00041.

Згідно з пунктом 2 статті 8 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 цього Закону належать до наукових установ, звільняються від сплати до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за результатами своєї фінансово-господарської діяльності та зобов`язані не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на провадження ініціативної наукової і науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.

Виконання позивачем даної вимоги підтверджується даними Звітів про капітальні інвестиції, вибуття й амортизацію активів за 2017, 2018, 2019, 2020, 1 та 2 квартал 2021 року, а також оборотно-сальдовими відомостями по рахункам 151 (Капітальні інвестиції. Капітальне будівництво), 1542 (Капітальні інвестиції. Створення та модернізація нематеріальних активів), 1541 (Капітальні інвестиції. Придбання нематеріальних активів), 1534 (Капітальні інвестиції. Виготовлення інших необоротних матеріальних активів), 1521 (Капітальні інвестиції. Придбання основних засобів), 1522 (Капітальні інвестиції. Модернізація основних засобів), 1524 (Капітальні інвестиції. Виготовлення основних засобів), 1531 (Капітальні інвестиції. Придбання інших необоротних матеріальних активів).

Отже, ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» виконує вимоги пункту 2 статті 8 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і спрямовує більше 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності на провадження ініціативної наукової і науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.

Окремо суд зазначає, що згідно з п. 2 ст. 73 Господарського кодексу України (далі ГК України) орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 2 ст. 75 ГК України основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство одержує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів. Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, органами до сфери управління яких належить підприємство.

Згідно з п. 9 ст. 75 ГК України розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану.

Відповідно до ч. 10 ст. 75 ГК України в фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.

Згідно з п. 11 ст. 75 ГК України органи, до сфери яких відносяться державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перерахування прибутку державних комерційних підприємств для їх врахування при формуванні державного бюджету.

Відповідно до ч. 22 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління забезпечують відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами.

Отже, перерахування державними підприємствами до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) здійснюється в розмірі, визначеному в фінансовому плані підприємства, який затверджується уповноваженим органом управління.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження правомірності несплати до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) ДП «Укрметртестстандарт» надавалися до органів Державної податкової служби України копії Фінансових планів підприємства на 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, які затверджувалися Мінекономіки як органом управління майном і не містять розміру суми частини чистого прибутку підприємства, що має сплачуватися до бюджету (у відповідній графі стоїть прочерк).

З наведеного вище вбачається, що позивач, як підприємство, основним видом діяльності якого є науковий вид діяльності згідно з КВЕД-2010, відповідає критерію визначення наукової установи наведеному в п. 16 чт. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і тому звільняється від сплати до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за результатами своєї фінансово-господарської діяльності.

У контексті доводів відповідача про невключення позивача до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» для надання державної підтримки науковим установам незалежно від форми власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави.

Однак, законодавство України не містить вимоги щодо обов`язкового включення наукових установ до згаданого реєстру, що підтверджується також листом Міністерства освіти і науки України № 1/2266-22 від 09.02.2022.

Відсутня у законодавстві України і вимога щодо включення наукової установи державної форми власності до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, як обов`язкової умови для звільнення від сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) на підставі п.1 ст. 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

Таким чином, висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, є безпідставними, а тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про скасування такого рішення відповідача.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки з оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 810, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 4; код ЄДРПОУ 02568182) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС України, (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3; код ЄДРПОУ ВП 44082145) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство економіки України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2; код ЄДРПОУ 37508596), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №1903100070201 від 10.02.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3; код ЄДРПОУ ВП 44082145) на користь Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» » (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 4; код ЄДРПОУ 02568182) судові витрати у розмірі 24 810, 00 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.