Рішення № 126839272, 21.04.2025, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/712/25

Справа № 279/812/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу №279/812/25 за позовом ОСОБА_1 доАкціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про виключення з Державного реєстру іпотек запису про державну реєстрацію іпотечного договору,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що на підставі договору дарування від 12.10.2004 року, який посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Добролежею Л.Г., зареєстрованого в реєстрі за №62.71, та Договору купівлі продажу від 18.01.1996 року являється співвласником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . 19.10.2004 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір. 18.04.2006 року був укладений договір іпотеки 9 в рахунок забезпечення кредиту, об`єкт обтяження житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на сьогодніппіій день кредитний договір та договір іпотеки в неї не зберігся. В подальшому вона належним чином виконала взяті на себе кредитні зобов`язання. В 2024 році вирішила реалізувати своє право власності на належний житловий будинок. Звернулась до органів нотаріату, де їй було повідомлено про неможливість укласти дану угоду, так як наявне обтяження даного житлового будинку в Державному реєстрі Іпотек. 29.01.2025 року вона отримала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до даного витягу, вона виявила наявність обтяження на належний житловий будинок. Тип обтяження: іпотека. Зареєстровано 18.04.2006 року реєстратором: Приватний нотаріус Добролежа Л.Г. підстава обтяження: договір іпотеки вср 853690-91-93-94. 18.04.2006. Об`єкт обтяження: будинок адреса: АДРЕСА_1 . Іпотекодавець: ЗАТ КБ ПРИВАТ БАНК. 29.01.2025 року, в відповідача отримано довідку про те, що станом на 29.01.2025 року позивач не має жодної заборгованості перед AT КБ "ПРИВАТ БАНК". Як наслідок, дана довідка вказує на те, що позивачем попередні кредитні зобов`язання виконані належним чином, як наслідок наявні всі підстави про виключення запису про іпотеку в реєстрі іпотек. Листом відповідача від 09.10.2024 року її було повідомлено про виконання повністю взятих на себе кредитних зобов`язань. Однак, заборону останній відмовляється знімати (надати відповідний лист нотаріусу про зняття іпотеки), посилаючись на незрозумілі, неякісні копії договору іпотеки. Другий екземпляр договору іпотеки зберігається в відповідача, тому таке посилання є незаконним. Також наявність даної довідки про зняття іпотеки, в її випадку не вирішить питання щодо внесення в реєстр іпотек відповідних змін, так як дані зміни повинен внести нотаріус, який вносив відомості про іпотеку. Станом на сьогоднішній день, нотаріус ОСОБА_2 не здійснює нотаріальних дій, тому в якості сторони процесу її не залучено до участі в справі. Зважаючи на вищевикладене, позивач вимушена звернутись до суду за захистом порушених прав шляхом виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку.

Просить виключити з Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження 3116279, запис про державну реєстрацію іпотечного договору, вер. 853690-91-93-94, укладеного 18 квітня 2006 року між іпотекодержателем ЗАТ КБ "ПриватБанк" та іпотекодавцем ОСОБА_1 .

Представником відповідача направлено письмові пояснення, в яких просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. AT КБ "ПриватБанк" заперечує проти задоволення позовних вимог повністю виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на норми ст.392 ЦК України, обґрунтовуючи свої вимоги порушення Банком її прав як власника нерухомого майна. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду. Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але Зі змісту ст.4 ЦПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України вбачається можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача суб`єктивного права чи інтересу, порушення такого права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність наявному порушенню і відповідність законодавству) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів доказування для позивача зумовлює відмову у задоволені позову. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 ЦК України. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. В разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа. Слід звернути увагу, що Банком жодним чином не перешкоджає позивачу у реалізації своїх прав як власника майна. Звернувшись до Банку з відповідною вимогою про підготовку та направлення документів до нотаріуса з метою зняття заборон, Банк не надав відмову позивачеві у здійсненні таких дій, а запропонував надати разом з заявою копію договору іпотеки. Оригінал зазначеного договору має бути в наявності у позивача. Доказів чи обставин його втрати позивач не надала. Відповідно до внутрішніх документів Банку, на вимогу клієнта Банк може надати копію договору іпотеки не більш як п`ятирічної давності. Угоді, за якою позивач має намір зняти заборони 21 рік, що виключає збереження таких документів. При цьому, позивач не позбавлена права отримати дублікат договору іпотеки у нотаріуса, яким посвідчено угоду, оскільки такі документи тривалий час зберігаються у нотаріуса, а потім передаються до архіву. Доказів звернення до нотаріуса про отримання дублікату документу позивач не надала. Як і не надано доказів про відмову у видачі дублікату. Таким чином, у разі втрати оригіналу договору іпотеки, з метою зняття заборон з належного їй майна, ніщо не заважає позивачеві отримати дублікат договору іпотеки у нотаріуса та надати Банку. Враховуючи відсутність відмови з боку Банку виконати вимогу позивача, неповноту вчинення дій позивача, вважаю, що позов передчасний, а дії Банку жодним чином не порушують права клієнта в тій мірі, аби звертатися з відповідним позовом до суду. Отже, позивачем не доведено наявність спору або порушення його прав, що є підставою для відмови в задоволенні позову за безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 18.01.1996 року та договору дарування 1/10 частки житлового будинку від 12.10.2004 року являється співвласником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про заборону на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження 3116279, зареєстрований 18.04.2006 12:28:07 за №3116279 реєстратором: Приватний нотаріус Добролежа Л.Г., 11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.9-го Січня, 4, (04142) 9-65-85, підстава обтяження: договір іпотеки, вср 853690-91-93-94, 18.04.2006, Пн Добролежа Л.Г., об`єкт обтяження: будинок, житловий з надвірними будівлями, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 7788270, власник: ОСОБА_1 , заявник: ОСОБА_2 .

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Обтяження-заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Згідно ст.321, 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як доказ виконання кредитних зобов`язань перед АТ КБ "ПриватБанк" позивач надає довідку від 29.01.2025 №А5МІJ7CISERCB6NM, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , станом на 29.01.2025 не має заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк".

У зв`язку з виконанням нею зобов`язання за кредитним договором, ОСОБА_1 зверталася до AT КБ "Приват Банк" з заявою про отримання дозволу на зняття обтяжень з нерухомого майна, але Банком запропоновано надати разом з заявою копію договору іпотеки.

У той же час, порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна регулюється Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року№ 1952-IV зі змінами ( далі:Закон) (ст.1,4 Закону), відповідно до положень ч.3 стаття 26 якого відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону (7. У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про: 1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про залишення заяви без руху або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України) . Указаною нормою передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, заявивши вимогу про виключення з Державного реєстру іпотек запису про державну реєстрацію іпотечного договору позивач обрав не передбачений законом спосіб захисту свого права, тому така вимога не грунтується на положеннях закону і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст. 321, 391 ЦК України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року№ 1952-IV зі змінами-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної вимоги про виключення з Державного реєстру іпотек запису про державну реєстрацію іпотечного договору відмовити.

Рішення можебути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_1 від 14.05.1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", адреса: 49094,м.Дніпро,вул.НабережнаПеремоги,50,юридична адреса: 01001,

м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя Волкова Н.Я.