Рішення № 126839271, 24.04.2025, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/1410/25

Провадження № 2/279/930/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/1410/25 за позовом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №1 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за отримані послуги з управління багатоквартирним будинком в сумі9278,97гривень тапонесених судовихвитрат,зазначивши,що відповідач проживаєв АДРЕСА_1 . Управління вказанимбудинком здійснюєтьсяуправителем напідставі договорупро наданняпослуг зуправління багатоквартирнимбудинком,укладеного відповіднодо ЗаконівУкраїни "Проособливості здійсненняправа власностіу багатоквартирномубудинку" та "Про житлово-комунальні послуги." Вказанийбудинок знаходитьсяна обслуговуванні КВЖРЕП №1 та відповідно до договору №14/уп.жф від 01.07.2019 року відповідач користується послугами позивача, однак оплату за отримані послуги вчасно не проводив,тому утвориласьзаборгованість,яка станомна 01.03.2025року становить 9278,97 грн. Про стягнення заборгованості за надані послуги КВЖРЕП №1 звернувся в листопаді 2024 року до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком. Виданий за даною заявою судовий наказ у справі №279/6912/24 було скасовано за заявою ОСОБА_1 ухвалою суду від 20.12.2024 року.Просив стягнути з відповідача на користь КВЖРЕП №1 борг занаданні послугиз управліннябудинком урозмірі ОСОБА_1 грн. та понесені судові витрати в сумі 3028,00 грн.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовногопровадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити або частково задовольнити позовні вимоги, призначивши суму боргу, що відповідає строкам позовної давності, з 01.03.2022 року по 01.03.2025 року в сумі 5953,97 грн. Відповідач також зазначила, що звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу позивачем було пред`явлена вимоги в межах строку позовної давності, а саме з 01.11.2021 року по 01.11.2024 року, однак невірно зазначена сума боргу. Так, за вказаний період розмір боргу становив 5783,83 грн., а позивачем було зазначено сума боргу 8531,09 грн. Звертаючись до суду з позовною заявою позивачем зазначена сума боргу в розмірі 9278,97 грн., за період з 01.01.2020 року по 01.03.2025 року. Крім того, вказала, що зверталась до позивача з заявами про усунення предмету позову в досудовому порядку, однак відповіді на заяви від позивача не отримала.

Позивачем надано заперечення на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, відповідач суму заборгованості не сплатив, договір про реструктуризацію боргу не укладав. Також вказав, що на період дії карантиру з 12.03.2020 року по 30.06.20243 року строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемії, пандемії короновірусної хвороби ( COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) . Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено п.п. 18021 У п, 19 зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 . Вказана квартира знаходиться в багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.1,2,3ст.12 Закону України "Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку", витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласник або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Статтею 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"визначено, що предметом регулювання цьогоЗаконує правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цьогоЗаконує органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Згідност.13 вказаного Законузалежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) ; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд(заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст.14,16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Статтями20,21вказаногоЗаконувизначені права та обов`язки споживача і виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Статтею 29 Закону передбачено надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою особою.

Зобов`язання укласти договір на надання житлово-комунальних послуг покладено, як на виконавця, так і споживача (ст.21 Закону).

Аналізуючи наведені судом норми закону, можна дійти висновку, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність укладеного між сторонами у письмовій формі договору про надання послуг не є підставою виконавцю житлово-комунальних послуг не проводити нарахування оплати за послуги та не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі №206/1148/16-ц від 14.01.2019 року, у справі №712/8916/17 від 13.06.2019 року.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до договору № 14/уп.жф від 01.07.2019 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, який укладено між КВЖРЕП №1 в особі Городничого П.О. та співвласників будинку в особі Юрчейка В.С. позивач має статус управителя будинком по АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.6 вказаного договору кожен співвланик зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором. Також договором визначено строки проведення оплати за отримані послуги, тарифи. Договором обумовлено його строк дії, умови продовження дії договору та порядок розірвання договору, відповідальність сторін.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань по Договору до 01.07.2019 року не надала.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо недотритмання позивачем строку позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннямист. 257 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч.1 ст. 261 ЦК України.

За правилами ч.5 ст.216 ЦК Україниза зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться устаттях 252-255 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі №679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всіс татті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Як визначено Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,129 3цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (п.19) (у редакції на момент звернення до суду).

Як регламентовано ст.2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правовою основою введення воєнного стану єКонституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який згодом неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 127/27446/20 було зазначено таке: «Запровадження та продовження строку воєнного стану у зв`язку з продовжуваною широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку. Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України повинна враховуватися під час вирішення питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку перебуває в прямому причиновому зв`язку з такими обставинами. Водночас якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану".

Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості, в силу п. п.12,19 Розділу «Прикінцевіта перехідніположення» ЦК України на момент подання позову (04.03.2025) не спливла, а була продовдженя на строк дії карантину та воєнного стану.

Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за період з 01.01.2020 року по 01.03.2022 року включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за період з 01.03.2022 року по 01.03.2025 року в сумі 5957,17 гривень, заявлені в межах строку позовної давності, а відтак, підлягають задоволенню.

З особового рахунку № НОМЕР_1 та довідки від 03.03.2025 року №206 слідує, що заборгованість за спожиті послуги з управління будинком по квартирі АДРЕСА_3 за період з 01.03.2022 року по 01.03.2025 року становить 5957,17 грн., проти чого не заперечила і відповідач у справі, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати стягуються з відповідача згідно ст.141 ЦПК України пропорціно до зрозміру задоволених вимог (0,64%).

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.67,78,162 ЖК України, ст.526 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку»,

У ХВАЛ ИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнутиз ОСОБА_1 на користьКомунального виробничогожитлового ремонтно-експлуатаційногопідприємства №1борг заотриманіпослугиз управліннябагатоквартирнимбудинком врозмірі 5953(п`ятьтисяч дев`ятсотп`ятдесяттри)гривні 17копійок заперіод з01.03.2022року по01.03.2025року та судовівитрати всумі 1937(однатисяча дев`ятсоттридцять сім)гривень 92копійки.

Рішення можебути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач Комунальне виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство №1, місце знаходження: 11501, м. Коростень, вул. Кооперативна, 3-а, Житомирська область, ЄДРПОУ 03343580.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Леся НЕДАШКІВСЬКА

копія згідно з оригіналом