Ухвала суду № 126838088, 23.04.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2025 Справа №607/7633/25 Провадження №1-кс/607/2193/2025

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі, скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління ДБР у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зі скаргою звернувся ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління ДБР у м. Львові. У скарзі заявник просить зобов`язати уповноважену особу Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління ДБР у м. Львові внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 09.04.2025.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначив, що звернувся із відповідною заявою та повідомив про вчинення провокації злочину щодо нього заявником у кримінальній справі №593/987/15-к ОСОБА_4 за участі працівників правоохоронних органів, а також про фальсифікацію документів прокуратурою області з метою незаконної зміни підслідності. Проте, станом на кінець робочого дня 11 квітня 2025 року жодних дій спрямованих на внесення відомостей до ЄРДР та здійснення досудового слідства органом ДБР не вчинялося, чим допущено бездіяльність.

Заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління ДБР у м. Львові, будучи повідомленим судом своєчасно та належним чином про час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, неявка суб`єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, тому з урахуванням строків розгляду таких скарг, слідчий суддя вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у його відсутність.

Заслухавши особу, яка подала скаргу, дослідивши скаргу та додані до неї документи, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з такого.

Слідчим суддею встановлено, що 24 березня 2025 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №593/987/15-к ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. У судовому засіданні обвинувачений заявляв про вчинення провокації підкупу щодо нього заявником у справі ОСОБА_4 за участі правоохоронних органів та подавав відповідне клопотання про визнання доказів недопустимими у зв`язку з цим.

Водночас, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, розглянув вищезазначене клопотання ОСОБА_3 та дійшов до висновку, який описав у мотивувальній частині вироку, а саме суд зазначив про недоведеність матеріалами кримінального провадження і спростування прокурором факту провокації підкупу щодо ОСОБА_3 . Тим самим суд не встановив наявності провокації підкупу.

Проте, ОСОБА_3 не погодившись із даним рішенням і 09 квітня 2025 року подав заяву про вчинення дій, що на його думку містять ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 370, ст. 366 КК України.

Дана заява прийнята Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що підтверджується відміткою на копії цієї заяви, а саме слідчим відділом з дислокацією у м. Тернополі. Однак матеріали скарги не містять інформації, що станом на дату судового засідання за поданою ОСОБА_3 заявою були внесені відомості до ЄРДР.

Перевіряючи доводи заявника про наявність в діях службових осіб Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління ДБР у м. Львові бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, слідчий суддя зазначає таке.

Положеннями частини першої ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).

Із цими приписами Кримінального процесуального закону кореспондуються викладені у п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 року, норми, згідно з якими відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Наведене дає підстави для висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно норм ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Отже, вирішальним чинником для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення.

Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «…положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин....».

Відтак ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, дізнавач, прокурор.

При цьому, слідчий суддя керується змістом права на доступ до правосуддя та ефективний судовий захист, бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі «Мушта проти України», де «Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення…Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями».

Надаючи оцінку наведеним вище твердженням, слідчий суддя встановив, що зі змісту самої заяви про вчинення злочину та доданих матеріалів, вбачається, що зазначені у ній обставини вже були предметом розгляду у кримінальній справі № 593/987/15-к, вирок у якій постановлено Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 24 березня 2025 року. Зокрема: питання щодо наявності або відсутності провокації злочину було предметом оцінки суду під час розгляду справи по суті, і суд чітко зазначив у мотивувальній частині вироку, що доказів провокації не встановлено.

Не зважаючи на це, заявник, з тими ж доводами, звернувся до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, скарга заявника фактично спрямована на перевірку та зміну судового вироку, що за такою процедурою не передбачено положеннями кримінального процесуального закону. Обов`язок внести відомості до ЄРДР не виникає у випадку, коли відповідні твердження вже були перевірені в рамках судового розгляду і не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя не вбачає з боку службових осіб Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління ДБР у м. Львові бездіяльності, яка б суперечила вимогам законодавства, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17.06.2020 р. положення ч.3 ст.307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення було визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), у зв`язку з чим ці положення втратили чинність з дня ухвалення такого рішення.

Керуючись ст. ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління ДБР у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР і зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1