Рішення № 12680648, 26.10.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-17579 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Міщенко Г.А.

Категорія 5 Доповідач Пономарьова О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Бондаренко Л.І., Біляєвої О.М.,

при секретарі Валуйському В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку

апеляційну скару прокурора Ворошиловського району м. Донецька на заочне рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинне збудоване нежитлове офісне приміщення,

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2007 року задоволений позов ОСОБА_1, ОСОБА_2. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право спільної часткової власності (у рівних долях по Ѕ) на нерухоме майно самочинне збудоване нежитлове офісне приміщення (загальною площею 50,6 кв.м.), розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене заочне рішення оскаржене прокурором Ворошиловського району м. Донецька, який дії в інтересах держави, в особі виконкому Донецької міської ради.

Апелянт, посилаючяись на порушення норм матеріального та процессуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, які мають суттєве значення для розгляду справи, розглянув справу без участі осіб, участь яких в розгляді справ даної категорії є обовязковою.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не зявилися, про час та місця розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнаючи за ними право спільної часткового власності у рівних частках по Ѕ на нерухоме майно - самочинне збудоване нежитлове офісне приміщення загальною площею 50,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ніяких обставин або документів, що б підтверджували, що переобладнання вказаної квартири в нежитлове офісне приміщення порушує або зачипає права та інтереси інших осіб, не має, а тому позивачі обгрунтовано набули право власності на зазначене самочинно збудоване нежитлове офісне приміщення.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі у звязку з приватизацією є власниками двокімнатної квартири 3а в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1, загальною площею 50,3 кв.м., яка власниками самовільно переобладнана і використовується як офісне приміщення.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі, їх державної реєстрації та без винесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Статтею 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Суд не зясував чи зверталися позивачі із заявою до компетентного органу про надання земельної ділянки під збудований обєкт, позов до власника земельної ділянки, де розташоване самочинне будівництво, не заявлявся.

Ст.28 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що власники та користувачі обєктів архітектури зобовязані отримувати в установленному законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, повязаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом обєкта архітектури.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) обєкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил,місцевих правил забудови населених пунктів.

Дозвіл на виконання будівельних робіт у відповідності до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» надається інпекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Здійснення будівельних робіт на обєктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не назначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

До участі в справі інпекція державного архітектурно-будівельного контролю залучена не була, позивачі ніяких вимог до неї не заявляли.

Відповідно до ст. 8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. Розпорядженням Донецького міськвиконкому № 555р від 17 квітня 1997 року затверджено Положення про порядок переводу житлових приміщень у нежилі для розміщення обєктів соцкультбиту, пункт 3 якого потребує обовязкової згоди мешканців «сусідніх» осель. Ці згоди мають бути письмовими та належним чином оформлені. Статтею 382 ЦК України визначено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

В той же час ст. 152 ЖК України передбачено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Суд дійшов неправилььного висновку, що у позивача виникло право власності на офісне приміщення, оскількии таке право виникає у відповідності до вимог ст. 331 ЦК України з моменту прийняття майна в експлуатацію.

Визнаючи за позивачами право власності на самочинно збудоване нежиле приміщення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що позов про визнання права власності на самочинне збудоване нежитлове офісне приміщення позивачі заявили до відповідача ОСОБА_3, яка мешкає АДРЕСА_2, не зясував якими саме діями чи бездіяльністю відповідач порушив права позивачів, про захист яких він просить і які саме дії відповідач мала вчинити.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами відсутній і відповідач у справі зазначений формально.

В той же час позивачі не притягли до участі в справі та не заявили вимоги до відповідачів, на яких законом покладено обовязок вирішувати питання щодо надання дозволу на проведення будівельних робіт , перепланування, переобладнання приміщень, переведення жилих приміщень в нежилі, надання земельної ділянки під збудоване приміщення, а суд не зясовував питання дотримання будівельних норм, врахування суспільних інтересів, інтересів третіх осіб тощо.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процессуального права, що у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При подачі апеляційної скарги апеллянт не оплачував судові витрати, оскільки звільнений від їх оплати за законом, тому у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь держави судовий збір в розмірі 25,50 грн. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в розмірі 120 грн., які підлягали оплаті при подачі апеляційної скарги, яка задоволена.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу прокурора Ворошиловського району м. Донецька задовольнити.

З аочне рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинне збудоване нежитлове офісне приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь держави судовий збір в розмірі 25,50 грн. (розрахунковий рахунок 31411537700004; отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району, ЄДРПОУ 34686537, МФО -834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області) та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в розмірі 120 грн. (розрахунковий рахунок 31213263700004; отримувач Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, МФО -834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: