Рішення № 126796648, 22.04.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2963/25

Провадження № 2/750/1332/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар Веремій А.С.,

за участю прокурора Джими Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом керівника Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня № 2» ЧМР,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України (далі НСЗУ), Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.01.2024 у справі № 750/19039/23 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку з примиренням його з потерпілою ОСОБА_2 .

Унаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради. Загальна сума витрачених бюджетних коштів за час стаціонарного лікування потерпілої, відповідно до інформації КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради та довідки про витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої ОСОБА_2 становлять 37 256,76 грн.

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої в межах даного кримінального провадження не заявлявся, витрати на лікування потерпілої від злочину не відшкодовані.

Ухвалою суду від 04.03.2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 03.04.2025 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника НСЗУ через електронний кабінет 05.03.2025 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Клопотання аналогічного змісту через канцелярію суду надійшло 02.04.2025 від Чернігівської міської ради.

У зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи судом відкладено на 16.04.2025 та у подальшому, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на 22.04.2025.

В судове засідання відповідач, будучим про розгляд справи належним чином повідомленим рекомендованим листом, не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Отже, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала свідчення, аналогічні змісту позову.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Слідчим відділом Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 12023270340003680 від 27.09.2023, за результатами якого до Деснянського районного суду м. Чернігова скеровано обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 17-18).

Встановлено, що 27.09.2023 приблизно о 08 год. 20 хв. стрілець помічник гранатометника 2 відділення охорони 3 взводу охорони 1 роти охорони військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «GEELY» моделі «JL7162 (MK 1,6)» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по житловій зоні зі сторони проспекту Михайла Грушевського в м. Чернігів.

Так, у цей день та час солдат ОСОБА_1 , рухаючись у вказаному напрямку поблизу буд. 163 по проспекту Михайла Грушевського в м. Чернігів, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перед початком руху та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , котра рухалася по дорозі в житловій зоні, де мала перевагу перед транспортним засобом, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритих уламкових компресійних переломів виростків правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, закритого субкапітального перелому правої малогомілкової кістки без зміщення уламків, закритого двохкісточкового перелому правого гомілково-ступневого суглобу зі зміщенням уламків, які як у сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 добу.

У даній дорожній обстановці водій солдат ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі), п. 10.1 (перед початком руху та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що є причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди та знаходиться в прямому причинному зв`язку з її наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.01.2024 у справі № 750/19039/23 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку з примиренням його з потерпілою (а.с. 17-18).

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої в межах даного кримінального провадження не заявлявся, витрати на лікування потерпілої від злочину не відшкодовані, про що свідчить зміст ухвали суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до інформації КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради № 01-04/2410 від 25.12.2024, довідки № 31 від 24.12.2024 витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої ОСОБА_2 становлять 37 256,76 грн. Зокрема, вартість лікування за рахунок коштів НСЗУ (державний бюджет) становить 35 119,60 грн, а за рахунок коштів місцевого бюджету 2 137,16 грн (а.с. 30-31).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 3 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1191 ЦК держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно з п. 4 зазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Фінансування КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради у 2023 році здійснювалося Національною службою здоров`я України (далі НСЗУ) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладеного між КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради та НСЗУ Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1245-Е123-Р000. Кошти перераховуються НСЗУ безпосередньо на рахунок лікарні.

Частина коштів, зокрема на фінансування комунальних послуг лікарні, виділялася з місцевого бюджету.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради є юридичною особою, засновником і власником якої є Чернігівська міська рада.

Статутом КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради, затвердженим рішенням Чернігівської міської ради від 20.04.2023 №244 визначено, що власником та засновником Підприємства виступає Чернігівська міська рада (а.с. 19-27).

Отже, КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради відноситься до юридичних осіб комунальної власності, кошти, які виділяються на лікування хворих, частково надходять із місцевого бюджету.

Враховуючи наведене, кошти в сумі 2 137,16 грн підлягають зарахуванню до місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних інших медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. Тобто, послуги КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради, пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ, як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1086.

НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми.

В той же час, оскільки КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради витратила отримані від НСЗУ державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг - лікуванні потерпілої ОСОБА_2 , котра перебувала на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 - на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між НЗСУ (замовник) та КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради, дані кошти, а саме 35 119,60 грн, необхідно стягнути з ОСОБА_1 та зарахувати до Державного бюджету України.

Обґрунтування порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором у суді.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 у справі №1-1/99 визначив, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати у постанові від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 зробив висновок, що наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Європейський суд з прав людини у справі «Менчинська проти Російської Федерації» висловив таку позицію: «…сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави…».

Згідно зі ст. 18 Основ законодавства про охорону здоров`я фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України видатки на фінансування лікарні широкого профілю, оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому несплата коштів відповідачем суттєво зачіпає інтереси держави у зв`язку з недоотриманням коштів для фінансування закладів охорони здоров`я.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Таким чином, відповідно до положень Конституції України право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів.

Невідшкодування витрат, здійснених КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради за рахунок державного та місцевого бюджетів на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 , негативно впливає на фінансування лікування інших пацієнтів, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Таким чином, єдиною можливістю захистити державні інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину з Відповідача.

Таке звернення до суду є виправданим, оскільки в даному випадку захисту потребують державні інтереси.

Дані спірні правовідносини, які виникають при здійсненні діяльності у бюджетній сфері, зачіпають інтереси держави та є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Згідно з висновком Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема: повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Слід також зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 викладено правову позицію, якою визначено, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт незвернення уповноваженого органу з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, виявлене прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Суд також доходить висновку, що прокурором правильно визначено учасників справи, з урахуванням покладених на них функцій та встановлених повноважень.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.

Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.

Уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Згідно з Положенням про Національну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101 (далі - Положення), Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Основними завданнями НСЗУ є:

1) реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій);

2) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій;

3) внесення на розгляд Міністра охорони здоров`я пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Відповідно до п. 5 п.п. 14 Положення НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст.16 зазначеного Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Чернігівська міська рада зареєстрована як юридична особа з організаційно-правовою формою орган місцевого самоврядування, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і не перебуває в процесі припинення, кінцеве рішення про державну реєстрацію припинення юридичної особи в реєстрі відсутнє.

Таким чином Чернігівська міська рада є органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Засновником, власником та органом управління майном КНП «Чернігівська міська лікарня №2» є Чернігівська міська рада, а тому кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину повинні бути зараховані на відповідний рахунок місцевого бюджету.

Підставою представництва прокурором інтересів держави у суді відповідно до ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Крім того, Чернігівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону зверталась із запитами на адресу Чернігівської міської ради та КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради про те, чи вживаються уповноваженими органами заходи щодо відповідача шляхом подання позовної заяви про стягнення коштів.

Листом № 01-04/2410 від 25.12.2024 на вимогу Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (а.с. 28-29), КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради повідомило про те, що не зверталось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілої від злочину (а.с. 30).

Крім цього, на адресу Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшов лист Чернігівської міської ради № 1821/2-10/вих/02/10836/20/вх/03 від 27.12.2024, відповідно до якого Чернігівська міська рада не зверталась до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілої від злочину і Чернігівська міська рада не заперечує щодо вжиття заходів представницького характеру, шляхом подачі Чернігівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони відповідної позовної заяви (а.с. 44).

Після набрання чинності ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.01.2024 у справі № 750/19039/23, Чернігівською міською радою, а також КНП «Чернігівська міська лікарня імені № 2» Чернігівської міської ради не вжито жодних заходів, в тому числі представницького характеру, щодо стягнення затрачених коштів на лікування потерпілої від злочину.

Зважаючи на те, що уповноваженими органами не вжито жодних заходів, спрямованих на відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілої, внаслідок чого не надходять кошти до державного та місцевого бюджетів, в даному випадку порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, і такі витрати негативно впливають на фінансування інших хворих, порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Відтак, Чернігівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Чернігівської міської ради про відшкодування витрат, здійснених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 37 256,76 грн (на користь державного бюджету України в особі НСЗУ в сумі 35 119,60 грн. та на користь місцевого бюджету в особі Чернігівської міської ради в сумі 2 137,16 грн).

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернігівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони попередньо повідомлено Чернігівську міську раду та Національну службу здоров`я України про представництво інтересів держави в особі Чернігівської міської ради та Національної служби здоров`я України листами від 21.02.2025 № 9-72/685вих-25 та від 21.02.2025 № 9-72/684вих-25 (а.с. 105,106).

Згідно із ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до вимог ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Враховуючи, що медичне обслуговування ОСОБА_2 та розрахунок витрат на лікування хворого здійснено КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради, дана установа залучена до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог.

За положеннями ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Органом прокуратури належними, допустимими та достатніми доказами доведено обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги. Факт вчинення відповідачем кримінального правопорушення унаслідок якого спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_2 підтверджується змістом Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.01.2024 у справі № 750/19039/23, яка згідно з вимогами ч. 6 ст. 82 ЦПК України, носить преюдиціальний характер.

Розмір понесених витрат на лікування потерпілої підтверджується документами медичного закладу та НСЗУ.

Отже суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1191,1206 ЦК України, ст. 89 БК України, ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 35119 (тридцять п`ять тисяч сто дев`ятнадцять) гривень 60 копійок, які перерахувати в дохід державного бюджету на рахунок: UA978999980313080115000026011 в Казначейство України (ел.адм.подат.); код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783; отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300; витрати на лікування ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Чернігівської міської ради кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 2137 (дві тисячі сто тридцять сім) гривень 16 копійок, які перерахувати в дохід місцевого бюджету на рахунок: UA048999980314030544000025739 в Казначейство України (ел.адм.подат.); код отримувача (ЄДРПОУ) 37972475; одержувач: ГУК у Черніг. обл/тг м. Чернігів/24060300; витрати на лікування ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Чернігівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону (м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. № 57).

Національна службаздоров`я України(м.Київ, проспект Степана Бандери, буд. № 19, код ЄДРПОУ 42032422).

Чернігівська міська рада (м. Чернігів вул. Магістратська, буд. № 7, код ЄДОПОУ 34339125).

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради (м. Чернігів, проспект Михайла Грушевського, буд. № 168б, код ЄДРПОУ 14233274).

Суддя Олег КОСЕНКО