Ухвала суду № 12675655, 25.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 року м. Київк-12640/06

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е. (доповідач у справі),

Усенко Є.А.

Степашко О.І.

Маринчак Н.Є.

Костенко М.І. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі (правонаступник Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим) на рішення господарського суду Автономної Республіці Крим від 24 березня 11 квітня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2005 року у справі за позовом Нижньогірської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Джанкойської обєднаної державаної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням господарського суду Автономної Республіці Крим від 24 березня 11 квітня 2005 року, залишеною без змін постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2005 року, позовні вимоги задоволені. Прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 68,030 грн. визнано недійсним. З відповідача стягнуто державне мито у сумі 85 грн. на користь позивача. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. стягнуто з відповідача на користь державного підприємства «Судовий інформаційний центр».

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій встанровлено та підтверджено матеріалами справи, що 21 червня 2004 року працівниками Східного регіонального контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного підвідділу у Нижньогірському, Радянському районах в Автономній Республіці Крим Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим за дорученням прокурора Нижньогірського району в Автономній Республіці Крим була здійснена перевірка окремих питань фінансово-господарської діяльності Нижньогірської районної лікарні державної ветеринарної медицини (ОКПО 00700754) за січень - 6 травня 2004 року, про що був складений акт №36-21\32 від 21 червня 2004 року.

На підставі цього акту Державна податкова інспекція у Нижньогірському районі в Автономній Республіці Крим (правонаступником якої є Джанскойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим прийняла податкові повідомлення-рішення про визначення Нижньогірської районної державної лікарні ветеринарної медицини (ОКПО 00700754) суми податкового зобов'язання за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 68,030грн.:

1) 25 червня 2004 року №0001382301\0, яке є предметом спору,

2) 28 липня 2004 року №0001382301\1 яке прийнято після залишення скарги платника податків у апеляційному порядку без задоволення, але позивачем у судовому порядку не оскаржено.

2 вересня 2004 року Нижньогірською державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим була направлена позивачу перша податкова вимога про необхідність сплати штрафу у сумі 68,030 грн. На підставі вказаного акту перевірки слідує, що за перевірений період позивач надав послуги - аналіз лейкозу крові у 3077 голів крупного рогатого скота, за яких згідно прейскуранту (з урахуванням наданих пільг на 25 голів крупного рогатого скота) позивач повинен був отримати 36,672 грн., але у касу підприємства надійшло 23,066 грн. Це сталося з того, що працівники ветеринарної лікарні отримані за послуги кошти повністю не вносили до каси, а громадянам надавали прибутково-касові ордера, які не зареєстровані у журналі. Однак перелік таких ордерів чи прізвища громадян , яким надані послуги, але кошти не віднесені до каси позивача, в актові не вказані. Такі ж обставини вказані у відповіді Контрольно-ревізійного підвідділу від 24 червня 2004 року. Як слідує з письмових доказів, позивач дійсно надавав послуги з аналізу лейкозу крові крупного рогатого ската. Однак аналіз крові передбачає комплекс заходів, тобто клінічний огляд тварини, безпосередньо забір крові, доставка крові у лабораторію, внутрішня ін'єкція вакцини проти туберкульозу, підшкірне введення вакцини проти сибірської язви. Кожна з таких операцій припускає оплату або робиться за рахунок державних засобів (наприклад, вартість вакцин - за рахунок бюджетних коштів). У кожному конкретному випадку робилася частина заходів або весь комплекс. Наприклад, забір крові у тварин в приватному сільськогосподарському підприємстві «ГВАРДІЙСЬКЕ»робився ветеринарним лікарем цього підприємства, тому позивач забір крові не робив і грошей за цю операцію не одержував. В залежності від комплексу реально проведених заходів визначалася вартість послуги, за якою гроші отрималися тільки по прибутково-касовим ордерам і були здані до каси лікарні. При цьому перевіркою ніяких лишків або недостачі грошових коштів встановлено не було, а сума 36,672 грн. була визначена перевіряючими тільки виходячи з прейскуранта цін на повний комплекс заходів, пов'язаних з аналізом крові на лейкоз без урахування реально наданих послуг і отриманих грошей. Відповідно до пункту 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банка України N 72 від 19 лютого 2001 року (зі змінами, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за N237/5428, далі Положення №72) вся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно з пунктом 4.2 цього Положення, є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів. Пункти 3.11 та 4.3 того ж Положення встановлюють правила реєстрації і передачі прибуткових касових ордерів, ведення касової книги. Згідно абзацу 3 частини 1 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»№436\95 від 12 червня 1995р. за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб - громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Колегія суддів Вищого адміністратимвного суду України вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що висновки перевірки ґрунтуються тільки на припущеннях про можливість отримання позивачем коштів у такому розмірі від надання повного комплексу послуг по аналізу крові на лейкоз. Такі висновки не підтверджені ніякими доказами. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає обгрунтованимм висновок суду апеляційної інстанції, що позивач не здійснював діяння, за яке був залучений до відповідальності. Крім того, штрафні санкції за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки ні є податковим зобов'язанням, оскільки згідно підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року (із змінами) законами України не встановлені обов'язок платника, порядок і термін сплати таких штрафних санкцій. Також у контролюючого органу не було підстав для прийняття і направлення податкового повідомлення-рішення, які встановлені статтею 6 і підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України №2181-ІІІ.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що прийняті рішення судами попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України. який почав діяти з 01.09.2005р., після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі (правонаступник Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим) залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіці Крим від 24 березня 11 квітня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2005 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства.

Суддя С.Е. Острович