Ухвала суду № 12675253, 22.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2010 р. м. КиївК-3543/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Андрюхіній І.М.

за участю представника

позивача Маменка С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Світловодської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008

у справі № 14/139

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон»

до Світловодської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ № 0000842300/0 від 24.04.2007. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сілікон»судові витрати в сумі 3,40грн.

Світловодська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), податкова інспекція зазначає, що до рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування включаються тільки ті суми податку на додану вартість, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередньому звітному податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), що включені до податкового кредиту попереднього періоду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом виїзної позапланової документальної перевірки № 467/2310-31377828 від 16.04.2007 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у тому, що позивач заявив до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок суми податку за товари, придбання яких відбувалася в одному податковому періоді, а сплата у наступному податковому періоді.

Позиція податкового органу полягає у тому, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість, виникнення у звязку з цим відємного значення з цього податку та сплата на користь постачальників товарів (робіт, послуг), що є складовою частиною такого відємного значення, має відбуватись протягом одного звітного періоду. Інших правових та фактичних підстав для позбавлення позивача права на отримання бюджетного відшкодування податковою інспекцією не зазначено, правомірність формування податкового кредиту за першою із законодавчо визначених подій під сумнів не ставиться.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкового органу, викладеною у касаційній скарзі, про те, що платник податку при заявленні до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість може враховувати оплату у попередньому податковому періоді виключно за ті товари, які придбані у такому попередньому податковому періоді та за якими у цьому ж попередньому податковому періоді була проведена оплата та був сформований податковий кредит.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобовязання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.«а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

З аналізу норм Закону випливає, що податковий кредит звітного періоду, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування формується за рахунок:

сум податків як нарахованих, так і сплачених платником податку у звязку з придбанням товарів (послуг) з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону);

сум відємного значення, розрахованого у попередньому податковому періоді, яке при відсутності податкового боргу з цього податку, зараховано до складу податкового кредиту такого звітного податкового періоду (абзац 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7);

сум залишку відємного значення попереднього звітного податкового періоду після бюджетного відшкодування (п.п. «б»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7).

Отже, як вбачається з наведеного, податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному. Правило переносу відємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит.

Закон не повязує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому ж попередньому періоді, та з формуванням, у звязку із цим, податкового кредиту у цьому ж попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми відємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

Отже, з належним формуванням платником податку податкового кредиту у звязку з придбанням товарів у певному звітному періоді, в якому виникла перша із законодавчо визначених подій, фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у будь-якому зі звітних податкових періодів, у платника податку виникає право отримати бюджетне відшкодування у наступному податковому періоді у межах сплачених сум податку у попередньому звітному податковому періоді.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Світловодської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

С.Е. Острович

М.О. Федоров