Ухвала суду № 12634162, 17.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2010 р. м. КиївК-20019/06

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2005

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.02.2006

у справі № 67/12-05

за позовом Колективного торгівельного підприємства «Промторг»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.03.2005, залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.02.2006, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі від 26.05.2004 №0000562301/0, від 28.07.2004 №0000562301/1, від 28.09.2004 № 0000562301/2, від 13.12.2004 № 0000562301/3 на суму 8550 грн. та від 26.05.2004 № 0000572301/0, від 28.07.2004 № 0000572301/1, від 28.09.2004 № 0000572301/2, від 13.12.2004 №0000572301/3 на суму 8238 грн. Стягнуто з ДПІ у Вишгородському районі Київської області на користь позивача 85 грн. витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 129 Конституції України, п.п. 12.1.1 п.п. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2004 № 0000562301/0 податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 8550,00 грн., у тому числі 5700 грн. основного платежу та 2850,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2004 № 0000572301/0 податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8238,00 грн., у тому числі 5492,00 грн. основного платежу та 2746,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті №69/23-2-32/24884883 за період з 01.04.2001 по 31.12.2003, про завищення позивачем у ІІІ кварталі 2002 року валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, що було зумовлено безпідставним віднесенням до складу валових витрат у ІІ та ІІІ кварталах 2002 року витрати з придбання товарів, захоплених у липні 2002 року третьою особою, а відтак таких, що не можуть бути використані у господарській діяльності підприємства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.09-27.10.2003 у справі № 179/1-03, яке набрало законної сили, у задоволенні позову, однією з вимог якого було відшкодування вартості неправомірно захоплених Вишгородським районним споживчим товариством Київської області товарних залишків, відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що позивач вправі звертатися за відшкодуванням шкоди завданої майну лише у тому випадку, якщо відшкодування її в натурі неможливе. Суд встановив, що належні позивачеві товарні запаси знаходяться на зберіганні у Вишгородського районного споживчого товариства Київської області, які можуть бути витребувані власником у встановленому порядку.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність визначення позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

При цьому виходить з того, що з аналізу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими регламентуються підстави формування платником податку валових витрат при придбанні товарів (робіт, послуг), зокрема п. 5.1 ст. 5, яким визначається поняття валових витрат, та на яке посилається податковий орган в акті перевірки, не вбачається обовязку платника (покупця товару) здійснювати перерахунок сформованих у законному порядку у певному звітному періоді валових витрат у випадку подальшого привласнення без його дозволу належних йому товарів третьою особою.

Посилання податкового органу у касаційній скарзі на п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставним. Дана норма Закону, якою передбачено право платника податку - продавця товарів (робіт, послуг) за визначених даною нормою умов збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості), не поширюється на спірні відносини, де позивач платник податку, виступає як покупець товарів, вартість яких за вимогами п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відноситься до валових витрат та які в подальшому привласнені без його дозволу третьою особою.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2005 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.02.2006 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

О.В. Карась

А.О. Рибченко

М.О. Федоров