Ухвала суду № 12674679, 24.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14059/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" листопада 2010 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Цвіркана Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія», Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»(далі ТОВ «Дніпро-Вікторія», позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва (далі ДПІ у Оболонському районі м.Києва, відповідач) № 0003012305 від 06 квітня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6460 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 06.04.2009р. № 0003012305 в частині застосування штрафної санкції в сумі 680 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням представники ТОВ «Дніпро-Вікторія», Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції. Представник ТОВ «Дніпро-Вікторія»просить постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги, представник ДПІ у Оболонському районі м.Києва просить скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянти посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.1.ч.1 ст.197 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції слід залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.03.09 року державною податковою адміністрацією в Чернівецькій області проведено перевірку господарської одиниці позивача (зал гральних автоматів, розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Калинівська, 13А) за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт перевірки № 0347/26/54/23/30407788.

На підставі зазначеного акта, ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.04.09 року №0003012305 у розмірі 6460 грн.

Як вбачається з матеріалів перевірки, штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовано згідно з п. 2, п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон) та у зв'язку з виявленими перевіркою порушеннями п. 1 та п. 9 ст. 3 Закону.

А саме, перевіркою встановлено, що в гральному залі господарської одиниці позивача знаходяться 18 гральних автоматів та одна електронна рулетка, які приводяться в дію за допомогою ключа, але не обладнані запам'ятовуючими пристроями (фіскальної пам'яттю); до електромережі підключено 16 гральних автоматів, на яких проводилась гра. Також перевіркою встановлено, незабезпечення позивачем щоденного друкування фіскальних звітних чеків (Z- звітів) на РРО 27.12.08 року та 22.02.09 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.04.09 року №0003012305 в зв'язку з чим відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача про застосування щодо нього штрафних (фінансових) санкцій, вказуючи на відсутність у відповідача правових підстав для його прийняття.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі по тексту Закон №265), суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Положенням ч. 1 ст. 15 Закону №265 передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Відповідно до ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у визначених законом розмірах.

Як вбачається з матеріалів справи, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6460 гривень до позивача було застосовано на підставі пункту 2 статті 17 Закону №265 за використання ним незареєстрованого, неопломбованого, не переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій (18 гральних автоматів).

Враховуючи характер даних правовідносин, колегія суддів зауважує, що пунктом 1 частини другої додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 "Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

Аналізуючи правове положення вказаної постанови, колегія суддів зауважує, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу шляхом надання послуг з використанням гральних автоматів зобов'язані з 01 січня 2007 року використовувати у своїй ліцензованій діяльності з надання послуг грального бізнесу гральні автомати з продажу послуг, які оснащені запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), у тому числі ті, що вже задіяні у використанні. Тому невиконання цього обов'язку може бути підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону №265.

Отже, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість вжити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.

Згідно зі статтею 12 Закону №265 на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Положенням пункту 2 постанови КМУ від 7 лютого 2001 року № 121 "Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" (наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати (01.07.2008 року) у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону №265/95-ВР, в частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією. Тому наявність вини суб'єктів господарювання у порушенні ними порядку використання РРО на момент надання послуг у сфері грального бізнесу на той час виключалася.

Таким чином, посилання позивача про відсутність законодавчого врегулювання питання щодо фіскалізації гральних автоматів, є безпідставним, оскільки така позиція Державної податкової адміністрації України мала місце в січні 2007 року - березні 2008 року, а на момент здійснення перевірки позивача, яка проводилася 26 березня 2009 року, зазначене питання було врегульовано вищевказаними наказами ДПА України.

Крім того слід зауважити, що із моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи "Фіскал", суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему.

З цього часу суб'єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи, оскільки вони об'єктивно можуть забезпечити дотримання вимог Закону №265.

Таким чином, притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, не обладнаних фіскальними функціями, можливе лише після набрання чинності вищезазначеним наказом Державної податкової адміністрації України, яким до Державного реєстру розрахункових операцій включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірним застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в розмірі 680 грн. за не обладнання фіскальною пам'яттю 2 гральних автоматів, які, як встановлено перевіркою, не були підключені до електромережі, оскільки актом перевірки було встановлено, що 16 гральних автоматів були підключені до електромережі, то застосування відповідачем суми штрафу у розмірі 5 440 грн. відповідає чинному законодавству (20 н.п.д.г = 340, 00 грн. х 16 гр. автоматів = 5 440 грн.).

Оскільки факт не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків на РРО за 27.12.08 року та 22.02.09 року не заперечується позивачем, то застосування до позивача фінансової санкції за порушення п. 9 ст. З Закону в розмірі 340 грн. є правомірним.

Таким чином, з підстав вищенаведених обставин та зазначених норм діючого законодавства України, судова колегія приходить до висновку що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003012305 від 06.04.10 року в сумі 5780 грн. (5440 грн.+340 грн.) є правомірним, а в решті суми 680 грн. - підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вище наведеного позовні вимоги ТОВ «Дніпро-Вікторія»не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають змісту законодавства.

При цьому апеляційні скарги не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 197, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва, та товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б.Парінов

Ю.І.Цвіркун