Ухвала суду № 12674554, 25.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9297/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.;

суддів:Шостака О.О., Троян Н.М.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекарь», Приватного підприємства «Будівельно-консалтингова компанія»про стягнення в доход держави одержаних за договором № 2506 від 25.06.08 р. з ТОВ «Аптекарь»в доход державного бюджету 220000,00 грн.; про стягнення з Приватного підприємства «Будівельно-консалтингова компанія»в доход державного бюджету кошти, отримані за спірним договором у розмірі 220000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року позивач Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ТОВ «Аптекарь», Приватного підприємства «Будівельно-консалтингова компанія»про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення у дохід держави всього отриманого за договором, в якому просила:

- стягнути в доход держави кошти одержані за договором на здійснення передпродажної підготовки товару № 2506 від 25.06.2008 р., вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у звязку з його нікчемністю:

1) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекарь» (м. Київ, вул. Радунська, 5-а, код ЄДРПОУ 34183689) в доход Державного бюджету України вартість маркетингових послуг у сумі 220 000,00 грн.;

2) з Приватного підприємства «Будівельно-консалтингова компанія» (м. Луганськ, вул. Єременко, 7, код ЄДРПОУ 33887266) в доход Державного бюджету України суму у розмірі 220 000,00 грн., отриману за спірним договором (а.с. 4-9).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2009 року у задоволенні позову повністю відмовлено (а.с. 125-129).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, позивач по справі - Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва подала заяву про апеляційне оскарження (а.с. 132-133) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2009 р. у справі № 2а-9297/09/2670 та прийняти нову постанову, якою позов повністю задовольнити, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права (а.с. 139-143).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Аптекарь»та ПП «Будівельно-консалтингова компанія»уклали договір на здійснення передпродажної підготовки товару від 25.06.2008 року № 2506 на суму 220000,00 грн., предметом якого є надання ПП «БКК»за плату консалтингових послуг щодо додержання норм діючого законодавства роботи аптечних закладів замовника - ТОВ «Аптекарь»та його центрального офісу.

Плата за договором становила 220 000,00 грн. з ПДВ.

Зазначений договір був виконаний відповідачами 30.06.08 року, про що свідчать наявні у справі копії акту здачі-прийняття робіт від 30.06.08 року та податкової накладної від 30.06.08 року, а також платіжного доручення № 624464 від 25.06.2008 року на суму 220 000,00 грн.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Аптекарь»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 13.04.2006 року по 30.09.2008 року, якою встановлено віднесення ПП «БКК»до загальної суми валових витрат суму консалтингових послуг в червні 2008 року в розмірі 207643,00 грн., які, на думку податкового органу, не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Аптекарь».

Обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення позову, позивач посилається на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВСУ № 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у своїй позовній заяві просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, укладеного між відповідачами.

Вирішуючи спір про визнання угод недійсними з підстав укладення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільству, в усіх випадках потребують встановлення та доведення обставин, що підтверджують наявність умислу в діях хоча б однієї зі сторін.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, відповідачі діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду враховує і той факт, що позивачем не доведено наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності субєктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Сторонами по даній справі не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін оспорюваної угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в статті 215 та 216 ЦК України правових наслідків, повязаних із стягненням виконаного.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, передбачені нею санкції накладає лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції України, відповідно до якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, передбаченими законом.

Отже, заявлена позивачем вимога про застосування наслідків визнання недійсним спірного правочину викладена без урахування приписів норми 208 ГК України, а також належним чином не обґрунтована, що підтверджується обставинами, які встановлені судом та викладені вище.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для визнання спірної угоди нікчемною та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, укладеного між відповідачами, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 01 грудня 2010 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.О. Шостак

Н.М. Троян

Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 30.11.10.