Рішення № 12673869, 30.11.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 рокуСправа №09/2151

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі Лавріненко С.І., за участю представника позивача Гуленко Ю.М. - юрисконсульт за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Столиця", м. Київ до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Черкаси про стягнення 215506,53 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача 215506,53 грн. заборгованості за Договором № 31-29/07-К на кредитну лінію від 07.11.2007 року, у тому числі: 179240,00 строкової заборгованості за кредитом, 2386,59 грн. відсотків, 31803,26 грн. прострочених відсотків, 2076,68 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору на кредитну лінію від 07 листопада 2007 року № 31-29/07-К, банк (позивач) надав позичальнику (відповідач) кредит на строк до 06 листопада 2010 року для придбання обладнання, автотранспорту та закупівлю товару зі сплатою 18% річних. Відповідач не виконав свої зобовязання стосовно сплати процентів, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка не погашена, що згідно умов договору дає право банку стягнути достроково всю суму кредиту, відсотки та пеню за прострочення виконання грошових зобовязань.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання вдруге не зявився, повноважного представника не направив. Ухвала суду направлена відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві, однак повернута органом звязку з довідкою: «за зазначеною адресою не проживає».

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відомості про місце проживання відповідача, зазначені у позовній заяві, є правильними, підтверджені витягом з ЄДР. Отже судом належним чином виконаний обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату та час судового засідання.

На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

07 листопада 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк Столиця», в особі керуючою філією ТОВ КБ «Столиця»у м. Черкаси та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №31-29/07-К на кредитну лінію (відновлювальну) (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору у період з 07 листопада 2007 року по 06 листопада 2010 року Кредитодавець (позивач у справі) зобовязався надати Позичальнику (відповідач у справі) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 150000,00 грн. (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а Позичальник зобовязався повернути кредит у строк до 06 листопада 2010 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 18% річних на визначених Договором умовах.

У розділі 3 Договору сторони домовились, що проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит. Кредитодавець щомісячно нараховує проценти за користування кредитом за період з 1 по 30 (31) поточного місяця, а Позичальник щомісячно сплачує проценти не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому нараховані проценти, а також в день закінчення строку дії Договору. У випадку несплати нарахованих процентів у встановлений строк наступного робочого дня, вони вважаються простроченими і відображаються Кредитодавцем на рахунку прострочених процентів. За користування кредитом після закінчення строку, на який було надано кредит (з урахуванням додаткових угод до Договору), проценти нараховуються і сплачуються позичальником за ставкою 28% річних.

Згідно п.6.1.1 Договору у випадку порушення строків сплати процентів Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню у розмірі подвійної обліковою ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

07 листопада 2007 року між сторонами укладений Договір застави товарів в обороті №31-29/07-К-2Z, відповідно до якого відповідач передав у заставу товари в обороті ринковою вартістю 305000,00 грн.

28 лютого 2008 року сторони уклали Договір №1 про зміни та доповнення Договору №31-29/07-К від 07.11.2007 року, яким внесли зміни у пункт 1.1 Договору, визначивши період дії договору з 28 лютого 2008 року по 06 листопада 2010 року та збільшивши кредитний ліміт до 220000,00 грн.

12 лютого 2009 року сторони уклали Договір про внесення змін №2 до Договору №31-29/07-К від 07.11.2007 року, яким внесли зміни у пункт 1.1 Договору, визначивши період дії договору з 07 листопада 2007 року по 06 листопада 2010 року, кредитний ліміт у сумі 220000,00 грн. та строк повернення кредиту не пізніше 06 листопада 2010 року.

29 вересня 2010 року між позивачем, відповідачем та ТОВ «Будівельна компанія «ПАССАЖ»укладено договір поруки №31-01/10-К-1П, за яким поручитель (ТОВ «Будівельна компанія «ПАССАЖ») зобовязався перед кредитором (позивач) у повному обсязі солідарно відповідати за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 зобовязань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірах та випадках, передбачених Договором на кредитну лінію (відновлювальну) №31-29/07-К від 07.11.2007 року та всіма додатками і договорами про зміни до нього.

Зміст зобовязання забезпеченого порукою, згідно п.2.1.1 Договору поруки, - повернення кредиту, в розмірі залишку заборгованості по кредиту 179240,00 грн. не пізніше 06 листопада 2010 року чи іншого, визначеного Договором кредиту терміну його повернення, та сплата визначених згідно п.1.1 Договору кредиту процентів за користування строковим кредитом в розмірі 18% річних та простроченим кредитом в розмірі 28% річних в національній валюті, сплата штрафних санкцій згідно з умовами Договору кредиту. .

На виконання умов договору позивач протягом листопада 2007 року жовтня 2008 року надав відповідачу грошові кошти в загальній сумі 355000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами: №31-29/07-К(#41463) від 08.11.2007 року, №31-29/07-(#41654) від 09.11.2007 року, №31-29/07-(#43365) від 21.11.2007 року, №31-29/07-(#43976) від 26.11.2007 року, №31-29/07-(#47181) від 14.12.2007 року, №31-29/07-(#113647) від 30.09.2008 року.

Відповідачем у вказаний період на погашення кредиту сплачено 175760,00 грн., залишок заборгованості за договором становить 179240,00 грн., що підтверджується договором поруки №31-01/10-К-1П від 29.09.2010 року, у якому визнана відповідачем вказана заборгованість, довідкою позивача про розмір заборгованості по кредитах, нарахування та сплату штрафних санкцій, розрахунку штрафних санкцій.

У відповідності до умов Договору позивачем нараховані проценти за користування кредитом, з яких не сплачені проценти в сумі 34189,85 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором на кредитну лінію (відновлювальну).

Договір, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення зобовязань та права на стягнення заявленої суми, за своєю правовою природою є господарським кредитним договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України (далі ГК України) особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Правове регулювання фінансової та банківської діяльності здійснюється параграфом 1 глави 35 ГК України.

Відповідно до ч.2 ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частинами 2, 3 ст.346 ГК України визначено, що для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У Цивільному кодексі України порядок виконання кредитних договорів врегульований параграфом 2 глави 71.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи викладені норми законодавства, умови Договору та вищенаведені докази у справі, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 179240,00 грн. строкової заборгованості за кредитом, 34189,85 грн. відсотків за користування кредитом.

Стосовно застосування відповідальності за порушення виконання грошових зобовязань, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобовязань з погашення відсотків по кредитному договору.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У Договорі сторони встановили, що у випадку порушення строків сплати процентів Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню у розмірі подвійної обліковою ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

Позивачем обґрунтовано нарахована пеня в сумі 2076,68 грн. із застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ за період з 01.04.2010 року по 27.09.2010 року, тобто за 180 днів, що відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України, тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 179240,00 грн. строкової заборгованості за кредитом, 34189,85 грн. відсотків, 2076,68 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім при поданні позову, а саме: 2155,50 грн. витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 2391,50 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства "Банк Столиця", м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б, ідентифікаційний код 26520464 - 179240,00 грн. строкової заборгованості за кредитом, 34189,85 грн. відсотків, 2076,68 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків та 2391,50 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СУДДЯН.М. Курченко

Повне рішення складено 03 грудня 2010 року.