Рішення № 12673782, 24.11.2010, Господарський суд Черкаської області

Господарський суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2010 р.Справа № 16-18/4787

Господарський суд Черкаської області в складі судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

1-й відповідач ТОВ "Бренд Де Люкс": Поливяний С.В. - директор,

2-й відповідач ДП "Донецька вугільна енергетична компанія": не з'явився;

ІІІ особа: ОСОБА_2 - особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Сведбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю " Бренд Де Люкс" та до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про стягнення 207 017,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, як із поручителя, заборгованості в сумі 193 044,42 грн. на підставі договору про факторингове обслуговування № 180607-1/Ф від 18.06.2007 року, укладеного між сторонами по справі.

Ухвалою суду від 13 листопада 2008 року до участі у справі залучено другим відповідачем - державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія", оскільки до розгляду прийнято доповнення позивача до позовної заяви № 937 від 28 жовтня 2008 року (а.с. 103) в якій позивач просить стягнути солідарно з обох відповідачів 207 017,27 грн. на підставі договору факторингу та пов'язаних з ним угод. Доповненням до позовної заяви ( а.с. 55 том 2) позивач збільшив позовні вимоги до стягнення 226 652,63 грн. і просив стягнути з відповідачів солідарно лише 131 219,53 грн., що становить суму основного боргу по неоплачених накладних, а решту суми - оплату за надані послуги згідно тарифів в розмірі 55 009,96 грн. та 40 423,14 грн. пені лише із Підприємства. Уточнені вимоги прийняті судом до розгляду.

В останнє засідання представник позивача не з'явився, суду направлено клопотання про розгляд справи без його участі з підтриманням позовних вимог у повному об'ємі лише стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Де Люкс", а другого відповідача - Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія", позивач просить виключити із складу відповідачів, оскільки коло солідарних відповідачів визначає лише позивач на свій розсуд. Дане клопотання підлягає до задоволення судом, а тому із складу відповідачів по справі слід виключити другого відповідача -- державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" і вважати позовні вимоги до нього не заявленими.

Нових змін до позовних вимог суду не подано, у наданій суду заяві від 18.11.2010 року представник позивача заявив про підтримання позовних вимог у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача та він же, як третя особа у справі, позов визнав у повному об'ємі і не заперечив проти його задоволення.

В процесі розгляду справи сторони неодноразово просили суд надати час для врегулювання спору та можливості підписання мирової угоди. Однак, станом на час останнього засідання домовленості не досягнуто, а тому суд вважає, що спір слід розглянути по суті за наявними доказами у справі та незважаючи на відсутність представника позивача.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, які надавалися в ході розгляду справи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За доводами позивача, між сторонами по справі виникли відносини факторингу, якими і обґрунтовуються позовні вимоги.

У відповідності до ст. 1077-1079 ЦК України, факторингом є фінансування під відступлення права грошової вимоги, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У відповідності до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

З матеріалів справи вбачається ( а.с. 7) , що між Акціонерним комерційним банком „ТАС-Комерцбанк” - далі по тексту Банк, або Позивач (правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" - витяг зі статуту а.с. 77) та першим відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Де Люкс" (далі по тексту Підприємство) було укладено договір № 180607-1/Ф про факторингове обслуговування від 18 червня 2007 року (далі - договір факторингу).

Доказів недійсності чи розірвання даного договору сторонами у справу не надано, договір сторонами виконувався.

У відповідності до умов п. 2.1. договору факторингу Підприємство зобов'язалося відступити Банку право вимоги від обумовлених сторонами дебіторів Підприємства коштів (включаючи усі види неустойок), право на одержання яких належить Підприємству на підставі документів, що підтверджують таке право вимоги відповідно до контракту (договору купівлі-продажу), а Банк зобов'язується придбати зазначені права вимоги коштів від дебіторів Підприємства і передати Підприємству за плату кошти, у розмірі рівному вартості відступленого Підприємством права вимоги коштів, у порядку й у випадках передбачених договором. За змістом п. 2.3. договору факторингу до Банку переходять всі права відносно дебіторів Підприємства, які можуть випливати із договорів між Підприємством та його дебіторами.

На виконання договору факторингу між його сторонами були підписані додаткові угоди до договору факторингу № 4/1 від 27.06.2007 року, № 4/4 від 10.09.2007 року, № 4 /6 від 20.09.2007 року, № 4/8 від 14.11.2007 року відповідно до умов яких Підприємством було передано Банку право вимоги (стягнення грошових коштів з усіма іншими можливими вимогами), зокрема, і за договором купівлі-продажу № 76/06 від 12.04.2006 року (а.с. 27) укладеним між Підприємством та Державним підприємством "Донецька вугільна енергетична компанія", який в дану справу залучався другим відповідачем - далі по тексту Дебітор.

Сума вимоги за вказаним договором купівлі-продажу № 76/06 від 12.04.2006 року між Підприємством та Дебітором складає 1 275 962,80 грн., які складаються із сум накладних по додаткових угодах до договору факторингу ( а.с. 33-41). Цими ж додатковими угодами було визначено і конкретні строки сплати Дебітором Підприємству своїх платежів за кожною накладною. За змістом договору купівлі-продажу № 76/06 від 12.04.2006 року з додатковою угодою від 11.04.2006 року ( а.с. 32), Дебітор повинен провести розрахунок на користь Підприємства протягом 90 днів після отримання продукції.

Згідно п. 5.3.1 договору факторингу Банк не пізніше робочого дня наступного за днем підписання сторонами реєстру переданих документів по угоді і надання Підприємством стандартного повідомлення про зміну реквізитів, передбаченого п.п.5.2.3 договору факторингу, перераховує аванс у розмірі передбаченому в реєстрі переданих документів по угоді, на поточний рахунок Підприємства.

На виконання умов договору факторингу позивач перерахував Підприємству кошти відповідно до додаткових угод до договору факторингу № 4/1 від 27.06.2007 року, № 4/4 від 10.09.2007 року, № 4 /6 від 20.09.2007 року, № 4/8 від 14.11.2007 року в розмірі 599 520,13 грн., що підтверджується реєстрами бухгалтерських проводок по рахунку відповідача:

- від 27.06.2007 року на суму 145 925,81 грн. ( а.с. 69-70);

- від 10.08.2007 року на суму 212 579,95 грн. ( а.с. 71);

- від 20.09.2007 року на суму 139 464,60 грн. ( а.с. 72);

- від 14.11.2007 року на суму 123 438,70 грн. ( а.с.73).

Згідно п. 1.13 договору факторингу Банк та Підприємство домовилися про здійснення між ними відносин факторингу із застосуванням поручительства, за яким Підприємство виступає поручителем перед Банком за невиконання Дебітором зобов'язань по сплаті коштів, право вимоги яких відступлено Підприємством Банку.

У відповідності до п. 7.2.1. договору факторингу , керуючись ст. 553-559 ЦК України Банк та Підприємство домовилися про те, що Підприємство виступає поручителем перед Банком за виконання Дебіторами Підприємства зобов'язань по оплаті за угодами коштів, право вимоги яких відступлено Банку . Підприємство несе солідарну відповідальність перед Банком за невиконання Дебітором його зобов'язань по угоді. Підприємство набуває статус поручителя з моменту підписання з Банком реєстру переданих документів по конкретній угоді з Дебітором.

Пунктом 7.2.5. договору факторингу передбачено, що відповідальність Підприємства, як поручителя, обмежується сумою простроченої заборгованості Дебітора по конкретній угоді.

У відповідності до ст. 1082 ЦК України, Дебітор зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від Підприємства або Банку письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор (Банк), якому має бути здійснений платіж. Дебітор має право вимагати від Банку надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги Банку справді мало місце. Якщо Банк не виконає цього обов'язку, Дебітор має право здійснити платіж Підприємству на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання Дебітором грошової вимоги Банку відповідно до цієї статті звільняє Дебітора від його обов'язку перед Підприємством.

У відповідності до п. 5.1.3., 5.2.3 договору факторингу його сторонами було погоджено, що повідомлення про відступлення грошових вимог до Дебітора складається за зразком, зазначеним у додатку № 5 до договору факторингу (форма - а.с. 20).

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно бути виконано належним чином та у встановлений строк у відповідності до умов договору.

Згідно положень чинного ЦК України ( ст. 543 )виключно до компетенції кредитора відноситься питання про те, чи стягувати заборгованість одночасно з усіх солідарних боржників, чи заявляти позов до кожного окремо.

За доводами позивача, спір між сторонами по справі виник з підстав того, що позивач не отримав платежів по відступленій Підприємством вимозі до другого відповідача - ДП "Донецька вугільна енергетична компанія".

З укладеного між позивачем та відповідачем договору на факторингове обслуговування вбачається, що по ньому у сторін по справі виникли самостійні і різні правовідносини - другий відовідач (Дебітор) зобов'язаний перед позивачем лише в рамках сум, належних до сплати -за отриманий по накладних товар від Підприємства, а Підприємсто - зобов'язаний платити позивачу різні комісії та плати за користування авансом ( п. 1.14 договору факторингу) та нести відповідальність перед позивачем як поручитель за Дебітора.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі - продажу № 76/06 від 12.04.2006 року укладеного між державним підприємством "Донецька вугільна енергетична компанія" (далі -Дебітор) та Підприємством, Підприємство передає у власність Дебітора товар згідно специфікації-лісопродукцію (а.с.31). На виконання умов цього договору купівлі-продажу Підприємство передало, Дебітор прийняв товар на загальну суму 705 317,90 грн., що підтверджується видатковими накладними ( а.с. 42-67), право вимоги по яких повинно було бути відступлене позивачу.

Згідно додаткової угоди від 11.04.2006 року (а.с. 32) до договору купівлі-продажу, розрахунок за товар Дебітором проводиться з відстрочкою платежу на 90 банківських днів з моменту отримання продукції.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємством було направлено Дебітору Інформаційне повідомлення про зміну умов розрахунків (а.с. 68), яким Дебітор засвідчив, що він повідомлений про те, що Банк стає його кредитором за договором купівлі - продажу № 76/06 від 12.04.2006 року укладеного між ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" та Підприємством і знає, що він повинен виконувати свої зобов'язання за цим договором на користь Банку згідно вказаних у Інформаційному повідомленні реквізитів.

Не зважаючи на заперечення Дебітора проти позову від 06.02.2009 року № 123, яким він не визнав належного отримання інформаційного повідомлення щодо укладення договору факторингу, заперечив сплату коштів на користь Банку зі свого боку та повідомив суду, що всі платежі за договором з Підприємством Дебітор направляв Підприємству, а не Банку і в даний час будь-яка заборгованість Дебітора перед Підприємством відсутня, суд вважає, що повідомлення Дебітора Банком проведено належним чином, а питання отримання його не уповноваженою особою, яка не повідомила керівництво Дебітора про такий лист, відноситься виключно до внутрішніх проблем Дебітора.

У відповідності до ч.1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

З інформаційного повідомлення (а.с. 68 том1) про зміну умов розрахунків вбачається, що воно направлено першим відповідачем другому відповідачу і містить вказівку на те, що "буде відбуватися відступлення права вимоги" за укладеним між ТОВ "Бренд де Люкс" та АКБ "ТАС-Комерцбанк" договору про факторингове обслуговування, а тому перший відповідач просить другого відповідача по всіх поставках за договором купвлі-продажу №76/06 від 12.04.2006 року перераховувати кошти у сумі рівній вартості товарів на рахунок ТОВ "Бренд Де Люкс" № 29092300024601 в АКБ "ТАС-Комерцбанк".

З матеріалів справи вбачається, що відступлення позивачу з боку Підприємства права вимоги коштів за договором купівлі-продажу № 76/06 між першим та другим відповідачем відбувалося поетапно, на певну суму та з певним переліком видаткових накладних зі складенням кожного разу додаткової угоди ( а.с. 33,36, 38,40). Так же поетапно у додаткових угодах позивач зобов'язувався перераховувати Підприємству аванс за відступлені вимоги.

У запереченні проти позову ( а.с. 83) Підприємство в ході розгляду справи вказувало, що пунктом 12.5 договору купівлі-продажу № 76/06 від 12.04.2006 між ним та Дебітором було спеціального погоджено про заборону сторонам договору передавати свої права та обов'язки третім особам без письмової згоди контрагента. Дані доводи суд залишає без уваги, оскільки у відповідності до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження, однак у цьому разі Підприємство не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед Дебітором у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Також Підприємство вважало, що замість договору факторингу ним з Банком було укладено кредитний договір, оскільки за результатами факторингу Підприємство повинно сплачувати Банку різновиди комісійної винагороди, які фактично виконують роль процентних ставок за надані у тимчасове користування коштів. Одночасно вони є і штрафними санкціями за несвоєчасне повернення кредиту.

Дані доводи є безпідставними, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 1077 ЦК України, зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. У відповідності до положень цієї статті сторонами договору факторингу було обумовлено, що Підприємство Банку за тарифами сплачує суми коштів в якості комісії за надані Банком послуги по управлінню дебіторською заборгованістю, за перевірку документів, за наданий аванс ( п. 1.14 та 5.3.2 договору факторингу).

Суд вважає, що позовні вимоги Банку до Підприємства, як до поручителя Дебітора, підлягають дот повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до п. 7.2.1. договору факторингу його сторони домовилися, що Підприємство стає поручителем перед Банком за виконання Дебіторами Підприємства зобов'язань по сплаті коштів за угодами, укладеними між Підприємство та його контрагентами. Позов до Підприємства позивачем було заявлено саме із цих підстав та виключно із підстав солідарності відповідальності боржника (Дебітора) та поручителя (Підприємства), а тому до участі у справі було залучено Дебітора як другого відповідача.

Строки виконання зобов'язань Дебітора по оплаті отриманого від Підприємства товару є чітко визначеними датами і вказані у Реєстрах переданих документів по угоді з Дебітором, які містяться у матеріалах справи. З доповнення до позовної заяви вбачається, що за доводами позивача, він не отримав від Дебітора оплату лише за п'ятьма накладними на загальну суму 216 832,00 грн. Строк оплати товару за цими накладними становить 19.12.2007 року та 10.02.2008 року.

З приводу часу настання відповідальності Підприємства, як поручителя за договором факторингу в цьому договорі було досягнуто наступної домовленості:

п. 5.3.4. - Банк надає Підприємству так званий додатковий термін протягом 14 днів з часу настання терміну оплати Дебітором отриманого товару, протягом якого Банк не має права пред'являти вимогу до Підприємства, як до поручителя, про оплату неоплаченого Дебітором товару.

п. 7.2.2. Підприємство, як поручитель, у випадку невиконання Дебітором своїх обов'язків повинно сплатити Банку належні кошти протягом 2х днів з часу закінчення додаткового терміну.

п. 7.2.3. у випадку невиконання Підприємством п. 7.2.2. договору факторингу Банк здійснює залік вимог по зобов'язаннях сторін за п. 5.3.8 ( сплата Банком Підприємству різниці між авансом та повною сумою платежу за договором факторингу) та п. 7.2.2.

п. 10.1. договір факторингу діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Таким чином, виходячи з того, що строк оплати товару за неоплаченими накладними становить 19.12.2007 року та 10.02.2008 року, то Підприємство, як поручитель, повинен внести Банку несплачені Дебітором платежі через 16 днів після 19.12.2007 року та 10.02.2008 року.

Доказів припинення своєї відповідальності, як поручителя, відповідач суду не надав, борг Банку не сплачено, з чого і виник спір.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути 131 219,53 грн., що становить суму основного боргу по неоплачених накладних. Розрахунок боргу зроблено вірно, доказів погашення боргу у справі немає.

Доповненням до позовної заяви ( а.с. 55 том 2) за позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідачів солідарно лише 131 219,53 грн., що становить суму основного боргу по неоплачених накладних, а решту суми - оплата за надані послуги згідно тарифів в розмірі 55 009,96 грн. (плата за наданий аванс в сумі 3 355,04 грн., 49 333,34 грн. комісії за перевірку документів та 2 321,58 грн. комісії за УДЗ) та 40 423,14 грн. пені лише із Підприємства.

Останньою заявою від 18.11.2010 року позивач, виключивши із складу відповідачів Дебітора, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному об'ємі лише стосовно Підприємства. Дана вимога позивача відповідає положенням чинного законодавства, оскільки у відповідності до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За результатами розгляду решти позовних вимог до Підприємства, судом було встановлено наступне:

З розрахунку пені вбачається, що пеня нарахована відповідачу виключно на суму основного боргу по несплачених накладних ( а.с. 63 том 2), і за цим основним боргом відповідач відповідає лише як поручитель Дебітора, а тому до стягнення з Підприємства належить 40 423,14 грн. пені. При цьому суд виходить з наступного:

У відповідності до п. 6.3. договору про факторингове обслуговування, за прострочення перерахування Банку сум з боку Підприємства, воно сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не своєчасно сплачених платежів за кожний день прострочення.

У відповідності до ст. 549,551 ЦК України та положень ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Розмір пені встановлюється у договорі за згодою сторін та при сплаті не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Розрахунок пені зроблено вірно та у відповідності до умов договору про факторингове обслуговування. Прострочення і обов'язок сплати Підприємством платежів на користь Банку у сумі 131 219,53 грн. вже доведено вищевикладеними обставинами справи. Доказів сплати пені у справі немає, а тому до стягнення з відповідача належить 40 423,14 грн. пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача плату за наданий аванс в сумі 3 355,04 грн., комісію за перевірку документів в сумі 49 333,34 грн. та комісію за УДЗ в сумі 2 321,58 грн. Дані зобов'язання за умовами договору про факторингове обслуговування відносяться лише до зобов'язань відповідача - ТОВ "Бренд Де Люкс", як поручителя, і встановлені в договорі таким чином:

згідно п. 1.14. - Підприємство сплачує позивачу за тарифами кошти в якості - комісії за надані фактором послуги по управлінню дебіторською заборгованістю (УДЗ) згідно п. 5.4. даного договору. П. 5.4. передбачає, що до такого управління відноситься нагадування дебіторам про сплату та інші доцільні заходи по відступленим вимогам і це є обов'язком фактора. Доцільність тих або інших заходів визначається фактором з урахуванням інтересів Підприємства. Розрахунок комісії по УЗД визначається тарифами з додатку № 1 до договору про факторингове обслуговування ( а.с. 24 том 1).

Заперечень проти ненадання цих послуг відповідач суду не надав, з розрахунками позивача погодився.

Доказів сплати позивачу комісії за УДЗ в сумі 2 321,58 грн. відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача належить 2 321,58 грн.

Згідно п. 1.14.3. договору про факторингове обслуговування Підприємство повинно сплачувати позивачу плату за наданий Фактором аванс за фактичний термін його надання. Розмір плати згідно тарифів ( а.с. 24 том1) становить - 1% річних від суми авансу з моменту виплати авансу і до одержання Фактором суми, що дорівнює сумі авансу, а плата за наданий фактором аванс за додатковий термін - 10% річних від суми авансу з моменту заступлення додаткового терміну до часу одержання фактором суми авансу. Позивач просить стягнути з першого відповідача 3 355,04 грн. плати за наданий аванс, який рахується з 12.11.2007 року. Строк внесення плати за наданий фактором аванс - щомісяця до 05 числа включно за попередній місяць ( п. 5.3.2. договору факторингу). Розрахунок плати за наданий аванс зроблено вірно, доказів проведення розрахунку за цим платежем у справі немає, а тому до стягнення з першого відповідача також належить і 3 355,04 грн. плати за наданий аванс. З розрахунками позивача відповідач погоджується.

Згідно п. 1.14.2. договору факторингу Підприємство на користь позивача повинно сплачувати комісію за перевірку документів, яка згідно тарифів ( а.с. 24 том 1) становить 5,1 % від повної суми (за відступленою накладною), але не менше 30,00 грн. за одну угоду. За змістом п. 5.3.2. договору факторингу комісія з перевірку документів сплачується у день оплати фактором авансу. За розрахунками позивача за період з 20.09.2007 року за Підприємством рахується 49 333,34 грн. комісії за перевірку документів ( а.с. 62-63 том 2). З матеріалів справи вбачається, що ці послуги Першому відповідачу надавалися, оскільки без них не можливе надання авансу, розрахунок зроблено вірно, доказів сплати боргу за цим платежем у справі немає, а тому до стягнення з ТОВ "Бренд де Люкс" належить і 49 333,34 грн. комісії за перевірку документів.

Позовні вимоги представник відповідача визнав повністю, про що суду надано письмовий відзив.

Таким чином, зібраними по справі доказами позивачем доведено правомірність своїх позовних вимог, а тому до стягнення з відповідача, як із поручителя, за договором про факторингове обслуговування № 180607-1/Ф від 18.06.2007 року належить 131 219,53 грн. основного боргу за неоплаченими накладними, 49 333,34 грн. комісії за перевірку документів та 3 355,04 грн. плати за наданий аванс, 2 321,58 грн. комісії за УДЗ та 40 423,14 грн. пені, а всього - 226 652,63 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України з ТОВ "Бренд де Люкс" слід стягнути на користь позивача лише 2 266,53 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Де Люкс", ідентифікаційний код 33363555, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 225 на користь Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", ідентифікаційний код 19356840, м. Київ, вул. Комінтерну, 30 - 131 219,53 грн. основного боргу за неоплаченими накладними, 49 333,34 грн. комісії з перевірку документів, 3 355,04 грн. плати за наданий аванс, 2 321,58 рн. комісії за УДЗ, 40 423,14 грн. пені, 2 266,53 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 29 листопада 2010 року.