Рішення № 12673652, 25.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 листопада 2010 року справа № 5020-9/187 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, буд. 58, кв. 74)

про стягнення 23142,88 грн.,

суддя Рибіна С.А.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_2, адвокат, договір про надання правової допомоги №74 від 14.10.2010;

відповідач - не зявився.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»(далі ТОВ «Максимум») про стягнення 23142,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобовязань, норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.4-5).

Ухвалою суду від 22.10.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/187.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 23142,88 грн. Доводи та обґрунтування викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.33-34).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

14.07.2008 між ФОП ОСОБА_1 (Фірма) та ТОВ «Максимум»(Зберігач) укладений договір зберігання №186 (далі - Договір) (а.с.10-11).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Фірма передає Зберігачу для вивчення споживчого попиту моделі сейфів, надалі «Товар», для розміщення його у виставковому залі Зберігача. Товар, переданий Зберігачу, повинен бути повернений Фірмі по закінченню терміну дії Договору.

Даний договір набирає чинності з моменту укладення (підписання його сторонами) і діє до 31.12.2008 (пункт 7.1 Договору).

Згідно пункту 1.2 Договору Товар передається по накладних, які є невідємною частиною цього Договору.

Так, 24.06.2008 Фірма передала, а Зберігач прийняв на зберігання сейфи у кількості 54 штуки, загальною вартістю 39301,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №Мак-000235 та довіреністю серії ЯПК №284311 (а.с.12-13).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Зберігач має право викупити Товар, який переданий йому на зберігання Фірмою, повністю або частково, після чого Товар переходить у власність Зберігача.

У процесі виконання умов Договору відповідачем були викуплені у позивача сейфи на загальну суму 1745,20 грн.

14.02.2010 сторони здійснили звірку взаєморозрахунків, за результатами якої був складений та підписаний позивачем та відповідачем акт звірки. За результатами звірки сторони підтвердили заборгованість ТОВ «Максимум» у розмірі 37555,80 грн. (а.с.14).

Позивач зазначив, що в період з лютого 2010 року по червень 2010 року відповідачем частково викуплений товар на загальну суму 2110,00 грн.

Згідно з пунктом 4.3 Договору Зберігач зобовязаний повернути на першу вимогу Фірми або викупити Товар не пізніше чим через п'ять днів після отримання відповідної вимоги від Фірми.

Так, позивач письмово звернувся до відповідача з вимогою про повернення сейфів із зберігання, або вимогою викупити їх, що підтверджується листом №03-07 від 27.07.2010 (а.с.16-18).

На виконання даної вимоги відповідачем повернуто позивачу 14 сейфів на загальну суму 12302,92 грн., що підтверджується поворотною накладною №ЦЦ01216 від 13.08.2010 (а.с. 15).

Але, на момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 23142,88 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення ФОП ОСОБА_1 з позовом до господарського суду.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії. а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

У відповідності до пункту 4.3 Договору №186 від 14.07.2008, Зберігач зобовязаний повернути на першу вимогу Фірми або викупити Товар не пізніше чим через п'ять днів після отримання відповідної вимоги від Фірми.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Докази повернення сейфів, або їх викуп відповідачем на день прийняття рішення відсутні.

Сума боргу у розмірі 23142,88 грн. визнана відповідачем у повному обсязі (а.с.33-34).

Згідно частини пятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд встановив, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, тому, керуючись частиною пятою статті 78 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в заявленому розмірі 23142,88 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме: витрати по сплаті державного мита у розмірі 231,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та витрати, повязані з наданням юридичної допомоги на день прийняття рішення по справі.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Пунктом 2.3 договору про надання правової допомоги №74 від 14.10.2010 передбачено, що послуги вказані в пункті 1.1 договору сплачуються за домовленістю між сторонами відповідно до додаткової угоди до договору (а.с.49).

Оскільки позивачем не надана додаткова угода визначена в договорі про надання правової допомоги №74 від 14.10.2010 та докази оплати послуг адвоката, визначити розмір витрат, повязаних з наданням юридичної допомоги на день прийняття рішення по справі є неможливим.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, буд. 58, кв. 74; ідентифікаційний код 31005009, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку відсутні) 23610,31 грн., з яких: 23142,88 грн. вартість неповернутого зі зберігання майна, 231,43 грн. - витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 30.11.2010.