Рішення № 12673643, 18.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

18 листопада 2010 року справа № 5020-9/179 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Крим»(99029, м. Севастополь, вул. Шабалина, 19б)

про стягнення заборгованості у сумі 10231,09 грн.,

Суддя Рибіна С.А.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №11574 від 21.10.2010;

відповідача явку уповноваженого представника не забезпечив.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Крим» (далі ТОВ «Арис-Крим») про стягнення заборгованості у сумі 10231,09 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обовязки за договором комісії на продажу продукції №26/09 від 26.10.2009 та договором поставки №27/09 від 26.10.2009, доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.3-5).

Позивачем в порядку статей 66-67 Господарського процесуального кодексу України також заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахунковий рахунок боржника в межах заявленої суми.

Ухвалою суду від 15.10.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-9/179.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресами, зазначеними у позові та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.59-60).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового звязку з юридичної адреси особи з позначками «організація не зареєстрована», «за закінченням терміну зберігання»та «за значеною адресою не значиться»можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (а.с.35-38, 48-51, 52-55).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України «Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

26.10.2009 між ФОП ОСОБА_1 (Комітент) та ТОВ «Арис-Крим»(Комісіонер) був укладений договір комісії на продажу продукції №26/09 (далі Договір комісії, а.с.10-11), за умовами якого Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер зобовязується за плату (винагороду) здійснити продаж продукції, вказаної в Додатку №1, який є невідємною частиною договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє один календарний рік (пункт 6.1 Договору комісії ).

Відповідно до пункту 2.2 Договору комісії Комісіонер отримує продукцію від Комітента в якості, асортименті та по цінах, вказаних у видаткових накладних, без урахування комісійної винагороди.

Згідно пунктів 3.1.5-3.1.6 Договору комісії Комісіонер зобовязаний здійснити оплату Комітенту за продану продукцію не пізніш трьох банківських днів з моменту продажу (передачі) продукції третім особам та здійснити остаточну оплату Комітенту за продану продукцію і повернути Комітенту непродану продукцію протягом семи календарних днів у разі припинення дії даного Договору.

26.10.2009 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) був укладений договір поставки №27/09 (далі Договір поставки, а.с.12-15), відповідно до умов якого Постачальник зобовязується поставляти та передавати на умовах та в установлені даним Договором строки продукцію (далі - Товар) у власність Покупця, а Покупець зобовязується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору. Асортимент та ціни на Товар визначаються у Специфікації (Додаток до Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 01.04.2010 (пункт 11.1 Договору поставки).

На виконання умов Договору комісії та Договору поставки позивач поставив відповідачу продукцію за витратною накладною №0000000204 від 29.10.2009 на загальну суму 23125,06 грн. (а.с.17) та за витратною накладною №0000000304 від 16.11.2009 на загальну суму 1857,84 грн. (а.с.18).

Згідно пункту 7.7 Договору поставки Покупець здійснює оплату за поставлений Постачальником Товар у розмірі повної вартості реалізованого Товару після його реалізації споживачем кожні 7 (сім) календарних днів шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний в Договорі. Остаточний розрахунок за Товар поставлений Постачальником відповідно до даного Договору Покупець зобовязується здійснити до 01.04.2010.

Проте, відповідач в порушення пункту 7.7 Договору поставки зобовязання щодо оплати Товару за Договором поставки не виконав.

Відповідач поворотною накладною №0-00003924 від 18.06.2010 повернув позивачу продукцію за договорами №26/09 від 26.10.2009 та №27/09 від 26.10.2009 на загальну суму 7510,22 грн. (а.с.19).

01.07.2010 між позивачем та відповідачем проведено звірку взаємних розрахунків та підписано відповідний акт на підтвердження наявності заборгованості за відповідачем (а.с.20).

28.07.2010 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, в якій позивач просить сплатити на його користь борг в сумі 11231,09 грн., яка залишена відповідачем без відповіді (а.с.21-22).

16.09.2010 в рахунок погашення заборгованості, відповідач на розрахунковий рахунок позивача перерахував грошові кошти в розмірі 1000,00 грн.

Заборгованість в розмірі 10231,09 грн. відповідачем погашена не була.

Дані обставини стали підставою для звернення ФОП ОСОБА_1 до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості за договором комісії №26/09 від 26.10.2009 та договором поставки №27/09 від 26.10.2009.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору комісії від 26/09 від 26.10.2009 та договору поставки №27/09 від 27.10.2009.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пунктів 3.1.5-3.1.6 Договору комісії Комісіонер зобовязаний здійснити оплату Комітенту за продану продукцію не пізніш трьох банківських днів з моменту продажу (передачі) продукції третім особам та здійснити остаточну оплату Комітенту за продану продукцію і повернути Комітенту непродану продукцію протягом семи календарних днів у разі припинення дії даного Договору.

Згідно умов пункту 6.1 Договору комісії він припинив свою дію 26.10.2010.

Відповідно до пункту 7.7 Договору поставки Покупець здійснює оплату за поставлений Постачальником Товар у розмірі повної вартості реалізованого Товару після його реалізації споживачем кожні 7 (сім)календарних днів шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний в Договорі. Остаточний розрахунок за Товар поставлений Постачальником відповідно до даного Договору Покупець зобовязується здійснити до 01.04.2010.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що він здійснений відповідно до наданих первісних документів.

Погашення відповідачем заборгованості на день прийняття рішення суду не здійснювалось.

На підставі викладеного вище суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 18.11.2010 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Крим»(99029, м. Севастополь, вул. Шабалина, 19-б, ідентифікаційний код 24870148, р/р 26007047021601 в ВАТ «Сведбанк», МФО 300164) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р26002010015101 в ВАТ ОКБ, МФО 324485) 10569,40 грн., з яких: заборгованість в розмірі 10231,09 грн., витрати по сплаті державного мита - 102,31 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підписС.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 23.11.2010