Рішення № 12673635, 09.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

09 листопада 2010 року справа № 5020-12/227-9/181 За позовом Приватного підприємства «Сінектіка-Експерт-Сервіс»(вул. Комуністична, 38, кв. 47, м. Севастополь, 99003) до відділу Державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі (пр. Жовтневої Революції, 8, м. Севастополь, 99039) про стягнення 17487,86 грн.,

суддя Рибіна С. А.

За участю представників:

позивача - Московський Віктор Олександрович, директор, рішення б/н від 20.05.2002;

відповідача Сиварьов Артем Олегович, довіреність №2/7/5-10/28781 від 27.10.2010.

Суть спору: Приватне підприємство «Сінектіка-Експерт-Сервіс»(ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс») звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до відділу Державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі (ВДВС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі) про стягнення 17487,86 грн., з яких: основний борг –11000,00 грн., інфляційне відшкодування –5504,31 грн., 3% річних - 983,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань з оплати наданих послуг відповідно до постанов про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 26.06.2007 та від 12.11.2007, норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження», доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.3-4).

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови суду від 18.10.2010 №107 справа передана до провадження судді Рибіної С.А.

Ухвалою від 18.10.2010, на виконання розпорядження виконуючого обов’язки голови суду від 18.10.2010 №107, справа прийнята до провадження суддею Рибіною С.А. з присвоєнням їй номеру 5020-12/227-9/181.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що взаємовідносини між ВДВС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі та позивачем регулюються виключно Законом України «Про виконавче провадження», таким чином заборгованість з виплати винагороди позивачу виникла з незалежних від ВДВС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі обставин та може бути погашена тільки після реалізації майна, обґрунтування та інші доводи викладені у відзиві на позов (а.с.53).

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України "Про судоустрій України", пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

встановив:

26.06.2007 та 12.11.2007 постановами ВДВС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі призначений експерт Московський Віктор Олександрович (який є директором ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс») для участі у виконавчому провадженні №10-549/07 о конфіскації в доход держави предметів контрабанди для здійснення експертного висновку про ринкову вартість арештованого майна без врахування ПДВ (а.с.21, 22).

Позивачем за надані послуги були виставлені відповідачу рахунки: від 31.08.2007 на суму 5550,00 грн. та від 30.11.2007 на суму 5450,00 грн. –на загальну суму 11000,00 грн. (а.с.19, 20).

31.08.2007 та 30.11.2007 сторонами були підписані та скріплені печатками акти прийому-передачі виконаних робіт по незалежній оцінці вартості конфіскованого майна, вартість робіт встановлена в розмірі 11000,00 грн. Відповідно до вказаних актів, послуги були надані у повному обсязі, без зауважень сторін (а.с.18, 27).

Проте, обов’язок щодо оплати отриманих послуг відповідач не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11000,00 грн.

14.07.2010 за вих.№10 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату останнім суми боргу за надані послуги, яка отримана 14.07.2010 під розпис працівником ВДВС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі (а.с.39), та залишена відповідачем без відповіді.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих штрафних санкцій.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

На підставі вищевикладеного, дослідивши надані докази, суд встановив, що між сторонами був вчинений правочин, за яким позивач надав відповідні послуги, а відповідач зобов’язався їх оплатити.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із статтею 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно наданих суду доказів, позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату боргу у 14.07.2010, вимога отримана працівником ВДВС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі в той же день під розпис.

Таким чином, за вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов’язань зі сплати боргу настав у відповідача 21.07.2010.

Докази погашення відповідачем суми оплати за виконані послуги на день прийняття рішення суду відсутні.

Не може бути прийняті судом доводи відповідача, що договір між сторонами не укладався, тому відсутні будь-які зобов’язання з боку відповідача, та посилання на можливість оплати тільки після реалізації товару, з наступних підстав.

ВДВС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі є юридичною особою і діє на підставі Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби. Повноваження начальника відділу ДВС визначені згідно пункту 4.2 Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби, зокрема –вчиняти дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та виконувати інші функції відповідно до покладених на відділ завдань.

Згідно частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про виконавче провадження»для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності - кількох спеціалістів або експертів для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з питань, що поставлені йому державним виконавцем у постанові, а також давати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності. Експерт, спеціаліст та суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ним послуги. Розмір винагороди за послуги експерта або спеціаліста визначається в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

Згідно статті 45 Закону України «Про виконавче провадження»витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на, зокрема, оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку використання коштів виконавчого провадження, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №55 від 29.04.2004, кошти використовуються державною виконавчої службою на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а саме на, зокрема, оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до проведення виконавчих дій.

Таким чином, оплата праці експерта здійснюється органом Державної виконавчої служби за рахунок коштів виконавчого провадження та не пов’язана із настанням певних обставин (продаж майна, тощо).

На підставі вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги ПП «Сінектіка-Експерт-Сервіс» про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11000,00 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання суму 3% річних - 983,55 грн. та інфляційне відшкодування –5504,31 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Судом було встановлено, що строк виконання зобов’язання щодо оплати виник у відповідача 22.07.2010.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що інфляційне відшкодування підлягає стягненню частково в розмірі 132,00 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

22.07.2010 - 30.08.2010110001.012132.0011132.00 Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що 3% річних підлягає стягненню частково в розмірі 36,16 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1100022.07.2010 - 30.08.2010403 %36.16 На підставі викладеного, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 11168,16 грн., з яких: основна заборгованість –11000,00 грн., інфляційне відшкодування –132,00 грн., 3% річних –36,16 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеному розміру позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відділу Державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі (пр. Жовтневої Революції, 8, м. Севастополь, 99039, ідентифікаційний код 35052665, відомості про рахунки відсутні) на користь Приватного підприємства «Сінектіка-Експерт-Сервіс»(вул. Комуністична, 38, кв. 47, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 32009224, відомості про рахунки відсутні) 11430,56 грн., з яких: основна заборгованість –11000,00 грн., інфляційне відшкодування –132,00 грн., 3% річних –36,16 грн., витрати по сплаті державного мита –111,68 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –150,72 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя           підпис           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 15.11.2010