Рішення № 12673371, 23.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.10 Справа№ 9/174 (10)

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТ Пластик», юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, оф. 426, код ЄДРПОУ 36546185,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС», юридична адреса: 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Дрогобицька, 138, код ЄДРПОУ 34857028,

Про стягнення 101409,03 грн., в т.ч. 86000,00 грн. основного боргу, 10803,66 грн. пені, 2848,54 грн. інфляційних втрат, 1756,84 грн. 3% річних, 1014,09 грн. - державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 п/к за довіреністю № 01 від 01.10.2010р.,

Від відповідача: представник не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені ст. 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, з підстав зазначених у ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТ Пластик», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС», м. Борислав, про стягнення 101409,03 грн., в т.ч. 86000,00 грн. основного боргу, 10803,66 грн. пені, 2848,54 грн. інфляційних втрат, 1756,84 грн. 3% річних, 1014,09 грн. - державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.11.2010 року, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Позивач 11.11.2010р., Відповідач 11.11.2010р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою, відповідно, за №№ 7901405165913 та 7901405165964 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

16.11.2010р. в судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.2010р. на 12 год. 00 хв. про що представники сторін були повідомлені під розписку (докази у справі).

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить стягнути з відповідача на користь позивача: 86000,00 грн. основного боргу, 10803,66 грн. пені, 2848,54 грн. інфляційних втрат, 1756,84 грн. 3% річних, 1014,09 грн. - державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2500,00 грн. витрат на послуги надані адвокатом ОСОБА_1, подав оригінали документів для огляду, які вимагалися ухвалою господарського суду, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, щодо укладення між сторонами мирової угоди за клопотанням відповідача пояснив, що при зустрічі із своїм довірителем перед поїздкою в Господарський суд Львівської області, жодної інформації про наміри укладати мирову угоду не отримував, жодного звернення відповідача до позивача про укладення мирової угоди не було, вважає подане відповідачем клопотання лише підставою для затягування розгляду справи по суті.

Відповідач, в дане судове засідання, повноважного представника не направив, подав клопотання (вх. № 22488 від 22.11.2010р.) про відкладення розгляду справи з метою погодження основних умов мирової угоди, при цьому, доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України про те, що станом на 23.11.2010р. є наявним проект мирової угоди та сторонами вживаються заходи до укладення мирової угоди до клопотання не долучено.

Представник позивача заперечує наявність проекту мирової угоди та вживання заходів до укладення такої.

Заслухавши пояснення представника позивача та оглянувши клопотання відповідача, суд приходить до висновку, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для погодження основних умов мирової угоди відхилити, розглядати даний спір по суті без участі представника відповідача, так як відповідач був належним чином, під розписку, повідомлений про день, час та місце розгляду справи (докази у справі), ст. 77 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи. Підстави, для мирного врегулювання спору шляхом перемовин для укладення мирової угоди та/або для погодження основних умов мирової угоди в зазначеній статті відсутні.

Належить також зазначити, що чинним законодавством України передбачено укладення мирової угоди на стадії виконання рішення.

Крім того, в матеріалах даної справи достатньо доказів для розгляду даної справи за відсутності представника відповідача.

Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Позивач ТзОВ «ПЕТ Пластик»є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, оф. 426, йому присвоєно код ЄДРПОУ 36546185.

Відповідач - ТзОВ «Водар-ТКС»є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи (поштова адреса): 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Дрогобицька, 138, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34857028, ІПН 348570213088, № свідоцтва про сплату ПДВ 100038710.

Між Позивачем - ТзОВ «ПЕТ Пластик»(Постачальник за договором) та Відповідачем - ТзОВ «Водар-ТКС»(Покупець за договором) 02 вересня 2009 року було укладено договір поставки № 9 (оригінал договору оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія в матеріалах справи).

Крім того, сторони уклали Додаток № 3 до цього договору, яким передбачили асортимент, умови поставки та умови оплати Товару.

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу ст. 207, п. 1 ч. 1 ст. 208, та ст. 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до ст. 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами в договорі продавцем (Постачальником) і покупцем виступають позивач та відповідач, тобто учасники цивільного обігу юридичні особи, що відповідає ст. 712 ЦК України. Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару. Постачальником за договором є юридична особа Позивач, який продає вироблені ним товари або товари, закуплені для продажу, згідно умов даного договору. Другою основною ознакою договору поставки є мета придбання товару. Мета придбання товару - у власність відповідача ( п. 1.1., п. 3.6. договору).

Характерною ознакою зазначеного договору є те, що момент укладення цього договору і його виконання, не збігаються, що характеризує саме договір поставки. За договором поставки можливий продаж товару в т.ч. окремими партіями протягом тривалого періоду (в обумовлений строк), що має місце за вказаним договором.

Договір поставки укладається, як правило, на тривалий строк, що має місце в даному випадку, тобто між позивачем і відповідачем мають місце тривалі відносини й виконання договору частинами.

Виходячи з аналізу умов вищевказаного договору, він є договором поставки.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 9 від 02.09.2009р. позивач (Постачальник) зобов»язується поставити Покупцю і передати в його власність товари, матеріали (за умовами договору Товар) в асортименті та за цінами згідно Додатку № 1, що є невід»ємною частиною Договору, а Покупець зобов»язується приймати цей Товар і вчасно його оплачувати в порядку і на умовах, передбачених Договором.

Кількість і якість Товару визначені у розділі 2 Договору, умови та строк поставки Товару у розділі 3 Договору, умови приймання-передачі Товару у розділі 5 договору, ціна і порядок розрахунків у розділі 4 Договору.

Так, п. 4.1. договору передбачено, що ціна Товару зазначається в Додатку або Додаткових Угодах. Відповідно до п. 4.2. Договору, Покупець сплачує вартість кожної партії Товару протягом терміну, вказаного в Додатку № 1 або Додаткових угодах.

У Додатку до вказаного договору за № 3 сторони передбачили асортимент, умови поставки: «FCA Киев», умови оплати Товару: 25 днів з дати кожної поставки партії Товару та термін зміни Товару.

Дана додаткова угода є невід»ємною і складовою частиною договору (п. 2.1. Додатку № 3), в решті сторони керуються положеннями договору (п. 2.2. Додатку № 3). Додаткова угода діє з моменту її підписання ( з 09.02.09р.).

Відповідальність сторін визначена в розділі 6 Договору.

Так, відповідно до п. 6.2. договору, у випадку протермінування оплати поставленої партії товару, покупець зобов»язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день протермінування.

Зазначений договір набирає чинності з 02.2009 року і діє до 31.12.2009р. включно, але відповідно до п. 9.6. договору до виконання сторонами зобов»язань, узятих за даним договором, тобто згідно вимог чинного законодавства України ( ч. 7 ст. 180, ст. 193, ст. 198 - 199 ГК України).

На виконання умов цього договору, позивач передав відповідачу товар: Преформа голуба 37 гр., в кількості 151200 штук на загальну суму 102 816 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Зазначений товар відповідач отримав за довіреністю № 36 від 09.02.2010р. через Хорунжого Володимира Миколайовича (паспорт серії КА № 811892 виданий 15.04.1998р. Бориславським МВ УМВСУ у Львівській області.

Отже, позивач свої зобов»язання за вказаним договором № 9 виконав, а відповідач, в свою чергу, за отриманий ним у позивача товар в порушення умов зазначеного договору, розрахувався частково, в сумі 16816 грн. 00 коп.

Залишилася неоплаченою сума 86000,00 грн. ( 102816,00 грн. 16816,00 грн.).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного договору № 9 поставки від 02.09.09р., що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки, якими є: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач, крім основної суми боргу, просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 10803 грн. 66 коп., яка нарахована відповідно до п. 6.2. договору № 9 від 02.09.2009р., сум боргу, який склався у певний період, з 06.03.2010р. по 06.09.2010р. за 223 дні прострочення платежу, при ставках НБУ, які діяли у період за який нараховується пеня (Розрахунок Додаток № 2 до позову).

З зазначеним розрахунком пені суд погодитися не може, так як позивачем допущено порушення вимог частини 6 статті 232 ГК України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Виходячи з наведеного, розмір пені обрахований за 183 дні прострочення відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України складатиме 9379 грн. 36 коп.

Перерахунок розміру пені проведено відповідно до імперативних норм статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, вимог визначених у частині другій статті 343 Господарського кодексу України, та вимог частини 6 статті 232 ГК України.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1756 грн. 84 коп.179,98 грн. відсотків річних та 2848 грн. 53 коп. інфляційних втрат, які нараховано позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України (розрахунок Додатки до позову № 3 та № 2 - в матеріалах справи).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід також зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених ст. 16 ЦК України.

Заслухавши пояснення представника, який прибув в дане судове засідання, оглянувши та дослідивши подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, підлягає до задоволення частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 86000,00 грн. основного боргу, 9379 грн. 36 коп. пені, 1756 грн. 84 коп. - 3% річних та 2848 грн. 53 коп. інфляційних втрат, що разом складає суму 99 984 грн. 73 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивачем за даним позовом сплачено 1014,09 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 999 грн. 85 коп. державного мита та 232 грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати до складу яких входять і витрати за послуги адвоката в сумі 2500,00 грн.

Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування зазначених витрат лише адвокату.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

До матеріалів справи додано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1, яке видано ОСОБА_1 Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури від 17.06.2009р. № 189 про право на заняття адвокатською діяльністю, кошти в сумі 2500,00 грн. за адвокатські послуги згідно договору № 01/10/10 від 01.10.2010р. за надання позивачу адвокатських послуг сплачені позивачем: ТзОВ «Пет Пластик» платіжним дорученням № 22 від 13 жовтня 2010р. адвокату (отримувачу) ОСОБА_1, проведено банком 13.10.2010р. (докази - в матеріалах справи).

Суд прийшов до висновку, що розмір витрат за послуги адвоката слід стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 1800 грн. 00 коп., а не 2500,00 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4-3 4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовільнити частково.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС» (місцезнаходження юридичної особи: 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Дрогобицька, 138, код ЄДРПОУ 34857028, ІПН 348570213088, № свідоцтва про сплату ПДВ 100038710) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТ Пластик»(місцезнаходження юридичної особи: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, оф. 426, код ЄДРПОУ 36546185) 86000 грн. 00 коп. основного боргу, 9379 грн. 36 коп. пені, 2848 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 1756 грн. 84 коп. 3% річних, 999 грн. 85 коп. - державного мита, 232 грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1800 грн. 00 коп. витрат за послуги надані адвокатом.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.С.Данко

23.11.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана, з урахуванням вихідних та святкових днів 27.11.- 28.11.10р.) 29.11.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 93 ГПК України. Рішення набирає законної сили від

Суддя