Рішення № 12672902, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/25215.11.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Босна Ел Джі”

простягнення 2541,09 грн.

Представники сторін: від позивача ОСОБА_2 дов. б/н від 13.09.2010 р. від відповідачане звились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Босна Ел Джі” заборгованості на загальну суму 2101,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не належно виконані зобовязання по Договору № 080701 від 01.07.2008 р., оскільки не своєчасно та не в повному розмірі сплачені кошти за отримані послуги. У звязку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

29.10.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, а саме позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2000,00 грн., 3 % річних у розмірі 101,09 грн., пеню у розмірі 240,00 грн. та штраф у розмірі 200,00 грн., що складає загальну заборгованість у розмірі 2541,09 грн.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

29.10.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представником позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2000,00 грн., 3 % річних у розмірі 101,09 грн., пеню у розмірі 240,00 грн., штраф у розмірі 200,00 грн., а всього 2541,09 грн.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.07.2008 р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Босна Ел Джі” (замовник, відповідач) укладено договір № 080701 на поточне технічне обслуговування та ремонт техніки.

Відповідно до п. 1.1. договору № 080701 від 01.07.2008 р. на поточне технічне обслуговування та ремонт техніки замовник доручає, а виконавець здійснює поточне технічне обслуговування техніки замовника. Замовник зобовязується сплачувати за поточне технічне обслуговування техніки замовника в розмірах та на умовах даного договору.

Згідно п. 2.7. договору № 080701 від 01.07.2008 р. на поточне технічне обслуговування та ремонт техніки виконавець виконує поточне технічне обслуговування та ремонт техніки використовуючи власні засоби виробництва, інструмент та технічне забезпечення.

Оплата виконаних робіт проводиться на підставі актів виконаних робіт наданих виконавцем замовнику (п. 2.8., 2.9., 3.2.7., 3.3.2. договору № 080701 від 01.07.2008 р. на поточне технічне обслуговування та ремонт техніки).

Відповідно до п. 2.9. договору № 080701 від 01.07.2008 р. на поточне технічне обслуговування та ремонт техніки у випадку ненадання відповіді по акту виконаних робіт в триденний строк, роботи вважаються автоматично прийнятими і підлягають оплаті згідно розділу 4 договору.

Згідно п. 4.1. договору № 080701 від 01.07.2008 р. на поточне технічне обслуговування та ремонт техніки вартість послуг наданих виконавцем замовнику складається із:

- Вартості постійного поточного технічного обслуговування технічних засобів, виходячи з розміру, який встановлено у додатках про поточне технічне обслуговування технічних засобів замовника.

- Вартості середнього та капітального ремонту, а також вартості модернізації технічних засобів замовника, що обумовлюється окремими актами виконаних робіт про середній та капітальний ремонт а також модернізацію техніки замовника.

Відповідно до п. 4.2. договору № 080701 від 01.07.2008 р. на поточне технічне обслуговування та ремонт техніки замовник щомісячно здійснює оплату поточного технічного обслуговування технічних засобів замовника шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним у розмірах згідно вказаним у додатках про поточне технічне обслуговування та дрібний ремонт технічних засобів замовника.

Згідно п. 4.8. договору № 080701 від 01.07.2008 р. на поточне технічне обслуговування та ремонт техніки замовник здійснює оплату за виконання середнього та капітального ремонту, а також модернізацію технічних засобів замовника шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця в строки та у розмірах згідно вказаних у окремих актах виконаних робіт по середній та капітальний ремонт а також модернізацію техніки замовника.

Відповідно до Акту здачі приймання робіт (надання послуг) № ПП 0000139 від 31.10.2008 р. (підписаний та скріплений печатками обох сторін) та Акту № ПП 0000153 від 28.11.2008 р. (підписаний та скріплений печаткою тільки зі сторони виконавця) позивачем було надано послуги з ремонту та технічного обслуговування компютерів на загальну суму 2000,00 грн., відповідно до зазначених актів роботи виконано в строк, з належною якістю та в повному обсязі. Замовник не має претензій до виконавця. Строк оплати за надані послуги відповідно до актів три дні.

Позивач звернувся з вимогою про сплату боргу до відповідача 14.06.2010 р. та просив перерахувати суму заборгованості в розмірі 2000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача протягом семи днів, проте відповідач жодних дій з оплати заборгованості не здійснив.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості наданих послуг не виконав, вартість виконаних робіт (наданих послуг) не оплатив.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 4.2. Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 р. № 02-5/78 у разі якщо позивач на підставі частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.

Згідно п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»від 12.03.2009 р. № 01-08/163 законом прямо не передбачено можливості повернення заяв (клопотань) про зміну підстави або предмета позову, збільшення розміру позовних вимог (частина третя статті 22 Господарського процесуального кодексу України) з підстав, передбачених частиною першою статті 63 названого Кодексу. Однак з огляду на визначені законом засади рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності (відповідно статті 42 і 43 Господарського процесуального кодексу України) господарський суд повинен вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу одержали можливість ознайомитися з відповідними заявами (клопотаннями), повідомити свої доводи та можливі заперечення щодо них і за необхідності подати суду додаткові докази. З цією метою господарському суду слід, зокрема, зобов'язувати позивача надіслати копії заяви (клопотання) з доданими до неї документами іншим учасникам судового процесу та подати суду у визначений ним термін докази такого надіслання, одночасно відклавши розгляд справи або оголосивши перерву в засіданні. Якщо таку вимогу суду не буде виконано, позов у відповідній частині може бути залишений без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.п. а) п. 2 ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України справляється державне мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що позивачем надано докази направлення заяви про уточнення позовних вимог (в матеріалах справи наявний опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція від 05.11.2010 р.), а також те, що позивачем при подачі позовної заяви до господарського суду міста Києва сплачено державне мито у розмірі 102, 00 грн., яка є максимальною ставкою відповідно до ціни заявленого позову, тому додаткова доплата державного мита за подачу заяви про уточнення не потрібна.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було встановлено судом, сторони в договорі погодили, що відповідач оплачує вартість отриманих послуг шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним у розмірах згідно вказаним у додатках про поточне технічне обслуговування та дрібний ремонт технічних засобів замовника. Оплата здійснюється щомісячно (п. 4.2. Договору).

Отже, строк виконання зобовязання з оплати наданих послуг за Актом № ПП-0000139 від 31.10.2008 р. настав 11.11.2008 р.

Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ПП-0000153 від 28.11.2008 р. як доказ належного виконання зобовязань за договором № 080701 від 01.07.2008 р. на поточне технічне обслуговування та ремонт техніки приймається судом, так як, відповідно до п. 2.9. договору № 080701 від 01.07.2008 р. на поточне технічне обслуговування та ремонт техніки у випадку ненадання відповіді по акту виконаних робіт в триденний строк, роботи вважаються автоматично прийнятими і підлягають оплаті згідно розділу 4 договору.

Отже, строк виконання зобовязання з оплати наданих послуг за Актом № ПП-0000153 від 28.11.2008 р. настав 11.12.2009 р.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 2000,00 грн.

Крім того, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 101,09 грн., пеню у розмірі 240,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобовязання мало бути виконане. Зазначене обумовлено також положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 5.2. договору № 080701 від 01.07.2008 р. на поточне технічне обслуговування та ремонт техніки в разі порушення замовником строків розрахунків, вказаних в розділі № 4 цього договору, виконавець має право вимагати від замовника сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки від простроченої суми платежу, а якщо дане порушення триває більше 20 (двадцяти) робочих днів, додатково має право вимагати сплати неустойки у вигляді штрафу в розмірі 10 % (десяти відсотків) від фактично виконаних але не сплачених робіт.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем за період дії договору оплата послуг проводилась несвоєчасно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем суд, вважає його арифметично не вірним, а тому вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 240,00 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до розрахунку суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор»розмір пені, підлягає задоволенню дорівнює 239,71 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор»суд вважає його арифметично вірним та таким що підлягає задоволенню в розмірі 101,09 грн.

Крім того, позивач просить стягнути в відповідача на користь позивача штраф у розмірі 200,00 грн.

Як вже було встановлено судом, п. 5.2. договору № 080701 від 01.07.2008 р. на поточне технічне обслуговування та ремонт техніки передбачає в разі якщо порушення замовником строків розрахунків, вказаних в розділі № 4 цього договору, триває більше 20 (двадцяти) робочих днів, додатково має право вимагати сплати неустойки у вигляді штрафу в розмірі 10 % (десяти відсотків) від фактично виконаних але не сплачених робіт.

Однак, статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вище викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу належить відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються пропорційно задоволеним вимог.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Босна Ел Джі»(02125, м. Київ, проспект Визволителів, будинок 1, ідентифікаційний код 30525505) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження, на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн. 00 коп., пеню у розмірі 239,71 (двісті тридцять девять) грн. 71 коп., 3 % річних у розмірі 101,09 (сто одна) грн. 09 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 93,96 (девяносто три) грн. 96 коп. та 217,40 (двісті сімнадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Джарти

Дата підписання 19.11.2010 р.