Рішення № 12672895, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/22817.11.10

За позовом Приватного підприємства «Лерос-Тревел»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карія Тур Юкрейн»

про стягнення 10784,00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Старіков А.В.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача збитків в сумі 10784, 00 грн. відповідно до договору № 04933 на реалізацію туристичних послуг від 02.04.2010 р., укладеного між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.08.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи був неодноразово відкладений у зв’язку неявкою у судове засідання представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідністю витребування нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 17.11.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

02.04.2010 р. між сторонами був укладений договір № 04933 на реалізацію туристичних послуг (далі –договір), за умовами якого Приватне підприємство «Лерос-Тревел» (далі- турагент) зобов’язався за дорученням та від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Карія Тур Юкрейн» (далі –туроператор) за винагороду здійснювати діяльність по реалізації сформованого туроператором турпродукту і укладанню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами.

Згідно п.1.5 договору, термін “турпродукт”, який наведений в даному договорі, має наступне значення: це розроблений туроператором комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві послуги. Такими послугами в складі турпродукту можуть бути: послуги з авіаперевезення, та/або послуги з трансферу автомобілем чи автобусом до готелю та у зворотньому напрямку, а/або готельні послуги, та/або екскурсійні послуги, та/або страхові послуги, та/або додаткові послуги (оренда автомобіля, та/або послуги VIP-залів аеропортів, та/або додаткові екскурсійні послуги, та/або послуги гідів-перекладачів, та/або послуги спортивних інструкторів, та/або послуги провідників та/або інші послуги). Склад турпродукту визначається турагентом в замовленні та підтверджується туроператором в підтвердження замовлення.

Пунктом 3.2.8. договору сторони домовились, що турагент зобов’язується укласти договір на туристичне обслуговування з кожним туристом, згідно з формою, встановленою туроператором.

Відповідно до п.4.1. договору турагент здійснює замовлення турпродукту шляхом подання туроператору замовлення.

Згідно з п 4.2. договору замовлення подається туроператору у письмовій формі чи по факсу за підписом уповноваженої особи турагента.

Відповідно до п. 4.6. протягом трьох робочих днів з дня отримання замовлення туроператор має направити турагенту підтвердження замовлення.

Пунктом 4.9. договору визначено, що протягом двох робочих днів туроператор зобов’язаний надати турпродукт на реалізацію шляхом оформлення та передачі представнику турагента документів, які необхідні для споживання турпродукту (авіаквитків, страхових полісів, рахунку-фактури або інших документів, визначених туроператором залежно від складу турпродукту).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що турагент здійснює повну оплату замовленого турпродукту за відрахуванням винагороди турагента, передбаченої п. 5.3. договору, відповідно до виставленого туроператором рахунку-фактури чи повідомлення туроператора протягом трьох банківських днів з дня їх отримання турагентом. У випадку, якщо рахунок-фактури або повідомлення туроператора отримані тур агентом менше, ніж за чотири банківські дні до початку подорожі туриста (туристів), то турагент здійснює повну оплату замовленого турпродукту за відрахуванням винагороди турагента, передбаченої п. 5.3. договору, не пізніше, ніж за один день до початку подорожі туриста (туристів).

Згідно з п. 12.1. договору даний договір набуває сили з моменту підписання та діє необмежений час.

На виконання п.2.1. договору Приватне підприємство «Лерос Тревел»зобов’язалось за дорученням та від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Карія Тур Юкрейн» за винагороду здійснити діяльність по реалізації сформованого туроператором турпродукту, а саме: забезпечити з 10.07.2010 р. до 17.07.2010 р. проживання туристів в готелі GRANADA LUXURY RESORT&SPA 5* (ALANYA), їх страхування, авіапереліт, трансфер на суму 10784, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, отримавши замовлення від позивача, відповідно до п. 4.2. договору № 04933 від 02.04.2010 р., направив йому рахунок-фактуру № СФт-012354 від 05.07.2010 р. в розмірі 10784, 00 грн. на оплату замовленого турпродукту.

06.07.2010 р. позивачем було оплачено вищезазначений рахунок-фактуру, що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 06.07.2010 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, отримавши грошові кошти в сумі 10784, 00 грн. за замовлений позивачем турпродукт, не виконав свого зобов’язання та не надав послуг щодо забезпечення замовлення на комплекс туристичних послуг, у відповідності до заявки на бронювання туристичного обслуговування, а саме: з 10.07.2010 р. до 17.07.2010 р. проживання туристів в готелі GRANADA LUXURY RESORT&SPA 5* (ALANYA), їх страхування, авіапереліт, трансфер на суму 10784, 00 грн.

09.07.2010 р. позивачем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карія Тур Юкрейн» претензію, в якій просить повернути Приватному підприємству «Лерос-Тревел» грошові кошти в розмірі 10784, 00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 5509 від 09.07.2010 р. та описом вкладення у цінний лист від 09.07.2010 р.

Станом на день розгляду справи відповідач вимоги позивача не виконав, грошові кошти у розмірі 10784, 00 грн. не повернув.

За таких обставин позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карія Тур Юкрейн»на свою користь збитки в сумі 10784, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного договору № 04933 на реалізацію туристичних послуг від 02.04.2010 р. суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором про надання послуг, який відповідає вимогам статті 901 ЦК України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до приписів ч. ч. 1 –3 ст. 20 Закону України “Про туризм” визначено, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до закону. Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера.

Якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів договору (ч. 9 ст. 20 Закону України “Про туризм”).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

В частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

          Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 10784 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карія Тур Юкрейн»(01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф. 407, код 36387940) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Лерос-Тревел»(87528, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Аеродромна, 7, код 36842626) 10784 (десять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., 107 (сто сім) грн. 84 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Пригунова А.Б.

Дата підписання 06.12.2010 р.