Рішення № 12672887, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/29326.11.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

За позовом Закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур‘єри"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вітекс"

простягнення 16376,19 грн.

Представники сторін: від позивача Горкуша Ю.М. - представник; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур‘єри" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітекс" заборгованості на загальну суму 16376,19 грн., у тому числі 8573,92 грн. –основна заборгованість та 7802,27 грн. –пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором від 01.08.2007 № 52/05, оскільки не сплатив кошти у розмірі 948,39 грн. за отримані від позивача послуги. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 16376,19 грн. з урахуванням пені.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

01.08.2007 між Закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур‘єри", як виконавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітекс", як замовником (відповідач) укладено договір № 07-52/05, відповідно до умов якого виконавець зобов‘язується забезпечити виконання логістичних послуг, пов‘язаних з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов‘язується надати замовлення на виконання послуг, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується актом від 29.02.2008 № УВ-00000000412 підписаним та скріпленим печатками позивача та відповідача на загальну суму 948,39 грн.

Суд відмічає, що позивач у своїй позовній заяві на першому аркуші посилається на акт від 29.02.2008 та зазначає, що заборгованість становить 948,39 грн., а на другому аркуші вказує на те, що основна заборгованість становить 8573,92 грн. Однак, доказів надання послуг на суму 8573,92 грн., позивачем до матеріалів справи не додано. За таких обставин, справа розглядається в межах наданих документів.

Відповідно до п. п. 7.3 Договору терміни сплати: протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку замовником.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що разом з рахунками замовникові надається два примірники акту виконаних робіт та податкова накладна.

Замовник зобов‘язаний розглянути акт, підписати його і повернути виконавцеві один примірник або надати вмотивовані зауваження (п. 7.5 договору).

Періодичність виставлення рахунків: за домовленістю сторін, але не рідше одного разу на місяць (п. 7.6 договору).

Позивачем до матеріалів справи надано рахунок від 11.03.2008 № УВ-00000000691, в якому зазначений строк оплати - до 22.03.2008.

Слід зауважити, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів направлення на адресу відповідача рахунку від 11.03.2008 № УВ-00000000691. Однак, оскільки умовами договору погоджено, що рахунок надсилається разом з актом, який підписаний відповідачем та копія якого є в матеріалах справи, то суд приходить до висновку, що рахунок був надісланий на адресу відповідача разом з актом від 29.02.2008, а тому строк оплати по акту, станом на момент розгляду справи судом, є таким, що настав.

Відповідач вартість отриманих послуг по акту від 29.02.2008 не оплатив, доказів оплати не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати вартості послуг на загальну суму 948,39 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 948,39 грн. підлягають задоволенню, а в решті вимог про стягнення основного боргу слід відмовити, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7802,27 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.4 договору за несвоєчасну сплату наданих послуг замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Слід зазначити, що у своїх позовних вимогах позивач просить стягнути пеню у розмірі 7802,27 грн., а розрахунок надає на 113,50 грн. виходячи із суми заборгованості у розмірі 948,39 грн.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд відзначає, що позивачем не вказано за який період нараховується пеня, розмір облікової ставки зазначений на рівні 24%, період нарахування -182 дня.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що пеня позивачем була розрахована за період з 30.04.2008 по 30.10.2008, оскільки саме з 30.04.2008 розмір облікової ставки становив 12%. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач свій обов‘язок щодо оплати вартості послуг повинен був виконати до 22.03.2008, а тому пеня повинна нараховуватись з 23.03.2008.

Отже, за розрахунком суду, розмір пені, з у рахуванням того, що позивач розраховував пеню з 30.04.2008, становить 96.03 грн. (з 30.04.2008 по 23.10.2008).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме стягненню підлягає основна сума заборгованості у розмірі 948,39 грн. та пеня у розмірі 96,03 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Крім того, з позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 61,76 грн.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітекс" (03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна,2 код 24577046 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур‘єри" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 31539393) заборгованість на загальну суму 948 (дев‘ятсот сорок вісім) грн. 39 коп., пеню у розмірі 96 (дев‘яносто шість) грн. 03 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 10 (десять) грн. 44 коп. та 15 (п‘ятнадцять) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур‘єри" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 31539393) на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 61 (шістдесят одна) грн. 76 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 03.12.2010 року