Рішення № 12672891, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/29715.11.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»в особі філії «Автоцентр на Кільцевій»

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД»

про стягнення 15 202,56 грн.

Представники сторін:

від позивача - Дехтяр Є.В., дов. № б/н від 20.05.2010 р.

від відповідача -не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»в особі філії «Автоцентр на Кільцевій»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД»основного боргу у розмірі 8043,46 грн., штрафних санкцій 7159,10 грн., а всього 15202,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором поставки, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 15202,56 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку .

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 13.10.2010 наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою «не зареєстровано».

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

20.08.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація»в особі філії «Автоцентр на Кільцевій»як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД», як покупцем (відповідач) укладено договір поставки № 29, відповідно до умов якого постачальник зобов‘язується передати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати товар –запасні частини та аксесуари до автомобілів.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 1644,19грн. на підставі видаткових накладних від 11.06.2008 р. № 009853, від 23.06.2008 р. № 0010693, від 14.07.2010 р. № 0012253, від 18.07.2010 р. № 0012548, від 24.07.2008 р. № 0012930, від 27.09.2008 р. № 001362, від 02.09.2008 р. № 0015592, від 02.09.2008 р. № 15593 та 0012931 від 24.07.2008 р., на які посилається позивач.

Відповідно до п. 5.2 Договору, оплата за товар здійснюється до кінця поточного місяця з дня видачі товару зі складу постачальника, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника суми його повної вартості.

В позовній заяві зазначено, що оплата товару була здійснена частково на суму 7600,73 грн., решта заборгованості погашена не була.

Тобто, на момент звернення до суду, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 8043,46грн.

Відповідачем жодних доказів на підтвердження здійснення ним оплати вартості отриманого товару в повному обсязі, згідно вказаних накладних, не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи частково (так як копія видаткової накладної РН-0012931 від 24.07.2008 р. на яку посилається позивач відсутня в матеріалах справи) підтверджено розмір основної заборгованості відповідача, а саме, на загальну суму 7966,28 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 7966,28 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті відповідачем не оспорений.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин та з урахуванням строку оплати передбаченого п. 5.2 Договору позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 7966,28 грн. підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення виконання зобов’язання та штраф у розмірі 10% від вартості товару, який передбачений п. 7.2 Договору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість стягнення штрафних санкцій частково з наступних підстав.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що при затриманні оплати Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день затримки до кінцевого розрахунку. У разі затримки оплати більш як на 30 днів, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 10,0% від суми боргу.

Згідно статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Оскільки норми основного закону мають пряму дію, то у стягненні штрафу з відповідача суд відмовляє.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати виконаних робіт та періоду нарахування останнього сформульована безпосередньо у п. 7.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у випадку, що розглядається дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, однак розмір заявленої до стягнення пені перевищує встановлений ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничний розмір, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН” програми „Калькулятори”, дійшов висновку про задоволення стягнення пені частково у розмірі 3522,56 грн.

№ видаткової накладноїПеріод нарахування пеніКількість днів на які суло прострочено оплату заборгованостіСума основної заборгованостіРозмір пені за розрахунком позивачаРозмір пені за розрахунком суду

РН-001254801.08.2008-27.09.20107871905,831503,17697,45

РН-000985301.07.2008-27.09.20108182088,001709,621011,25

РН-001293001.08.2008-27.09.2010787366,32219,19169,95

РН-001069301.07.2008-27.09.2010818839,62687,12389,57

РН-001326201.08.2008-27.09.2010787788,66621,73381,96

РН-001559301.10.2008-27.09.2010726845,16617,10392,14

РН-001225301.08.2008-27.09.2010787680,95535,16288,71

РН-001559201.10.2008-27.09.2010726451,74326,70191,53

Всього 3522,56 Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД»(04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 14, код 32247216 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»в особі філії «Автоцентр на Кільцевій»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська,15/2) суму основного боргу у розмірі 7966 (сім тисяч дев’ятсот шістдесят шість) грн.28 коп., пеню у розмірі 3522 (три тисячі п’ятсот двадцять два ) грн. 56 коп. витрати по сплаті державного мита у розмірі 114 (сто чотирнадцять ) грн. 87 коп. та 178,35 (сто сімдесят вісім ) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 19.11.2010 р.