Рішення № 12672880, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/17126.11.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Стек»

доАкціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд»

про

за зустрічним позовом

до

про стягнення 572369,38 грн.

Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд»

Закритого акціонерного товариства «Стек»

зобов‘язання вчинити дії

Представники сторін: від позивача Савченко С.І. –представник; від відповідачаПущик В.М. –представник. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Стек»про стягнення з Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд» заборгованості за договором підряду від 12.03.2007 № 16 у розмірі 532554,14 грн. –основної заборгованості, 34029,41 грн. –пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором № 16, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за виконані позивачем роботи. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на неякісне виконання підрядних робіт.

24.09.2010 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд» до Закритого акціонерного товариства «Стек»про зобов‘язання останнього виконати належним чином укомплектування котельні, що знаходиться у м. буча Київської області по вул. ВишневійЮ 3 відповідно до специфікації.

Ухвалою господарського суду міста Києва від24.09.2010 зустрічна позовна заява Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд» прийнята для сумісного розгляду з первісним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що виконані відповідачем за зустрічним позовом підрядні роботи по договору № 16 з монтажу котельного обладнання та інше, виконані неналежним чином, оскільки змонтована відповідачем за зустрічним позовом котельня вийшла із ладу. За таких обставин, позивач за зустрічним позовом просить виконати належним чином укомплектування котельні.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечує та зазначає, що роботи з монтажу котельні прийняті позивачем за зустрічним позовом без зауважень, а перевірка правильності монтажу підтверджується актами, у тому числі актом готовності об‘єкта до експлуатації.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

По зустрічному позову.

10.03.2007 між Акціонерним товариством Холдингова компанія «Київміськбуд», як замовником та Закритим акціонерним товариством «Стек», як підрядником укладено договір підряду, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору поставку обладнання, виконання будівельно –монтажних та пусконалагоджувальних робіт по об‘єкту «Котельня продуктивністю 17Мвт/годину для багатоповерхової житлової забудови в межах вулиць Вишневої, Нове шосе, бульвару Б. Хмельницького в смт. Буча Київської області ».

Судом відмічається, що договір № 16 позивачем за зустрічним позовом був підписаний 12.03.2007 року, договір від 10.03.2007 року в редакції відповідача за зустрічним позовом не містить номер № 16. Однак зміст договору від 12.03.2007 № 16 та договору від 10.03.2007 повністю співпадає, і тому суд приходить до висновку, що ці два договори є ідентичними, що також підтверджується сторонами (далі по тексту договір від 10.03.2007 № 16).

Підрядник за цим договором виконує таки роботи: Комплектацію котельні обладнанням; монтаж тепломеханічного обладнання та трубопроводів; монтаж металоконструкцій димової труби, газовідвідних стволів та газоходів; монтаж систем водопроводу та каналізації, опалення та вентиляції; монтаж систем електрообладнання, електроосвітлення, заземлення; монтаж систем автоматизації; монтаж внутрішнього газопроводу та газового обладнання; монтаж зовнішнього газопроводу; пусконалагоджувальні роботи; передачу замовнику закінчених робіт.

Відповідно до п. 1.2 Договору роботи виконуються в 2 етапи: на першому етапі будівництва підрядник постачає та монтує в будівлі котельні тепломеханічне обладнання за винятком котла та допоміжного обладнання для нього. Решта робіт, визначених вище, виконуються в повному обсязі; на другому етапі будівництва підрядник постачає та монтує в будівлі котельні котел з допоміжним обладнанням та виконує по ньому пусконалагоджувальні роботи.

У п. 1.4 договору сторонами погоджено строки виконання 1 –го етапу робіт, а строки виконання 2-го етапу будуть погоджені сторонами шляхом укладання додаткових угод.

Згідно з п. 1.6 договору датою закінчення підрядником обумовлених договором робіт є дата підписання акту робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об‘єкта для пред‘явлення Державній приймальній комісії. Під закінченням обумовлених договором робіт сторони розуміють виконання підрядником всіх доручених йому згідно п. 1.1 Договору робіт в повному обсязі та з належною якістю.

Підрядник разом з замовником бере участь у роботі Державної приймальної комісії шляхом призначення відповідальних осіб, а також виконує інші необхідні дії по введення об‘єкту в експлуатацію (п. 1.9 договору).

Загальна договірна вартість договору визначена на основі приблизного кошторису, є динамічною і складає 7875124,80 грн.

Підрядник в 30- денний термін після закінчення обумовлених договором робіт оформляє інвентарну відомість фактично встановленого обладнання за формою, одержаною від замовника, підписує її у начальника районного управління експлуатуючої організації та передає замовнику (п. 1.10 договору).

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що йому у вересні 2010 стало відомо від директора приватного комунально –побутового підприємства "Теплокомунсервіс" про те, що обладнання котельні вийшло з робочого стану з причин укомплектування котельні обладнанням, яке не відповідає проектній документації.

Вказані обставини, позивач жодних доказом не підтверджує.

Відповідно до п. 12.1 Договору підрядник несе відповідальність за неналежну якість робіт, виявлені при приймання об‘єкту в експлуатацію та в гарантійний строк, а також за невідповідність виконаних робіт вимогам затвердженої ПКД або будівельним нормам.

Відповідно до ст. 884 Цивільного кодексу України гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об‘єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом просить суд зобов‘язати відповідача виконати належним чином укомплектування котельні.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2008 року робочою комісією у складі представників від генерального підрядника, підрядника, експлуатуючої організації, проектувальника, інспекції державного архітектурного –будівельного контролю, інспекції державного нагляду з охорони праці, охорони навколишнього середовища, підписано акт про готовність закінченого будівництвом об‘єкта для пред‘явлення державної приймальної комісії, а саме об‘єкта - багатоповерхова нежитлова забудова в межах вул. Вишеної, вул. Нове шосе, бул. Б. Хмельницького, м. Буча Київської області (перший пусковий комплекс). Котельня.

12.11.2008 комісією складено акт про прийняття устаткування після індивідуального випробування, відповідно до результатів якої встановлено, що роботи з монтажу пред‘явленого устаткування (окремо розташована будівля - котельня) виконані згідно з проектом, стандартами, будівельними нормами, технічними умовами і відповідають вимогам прийняття для його комплексного випробування. Представлене до прийняття устаткування, вказане в цьому акті, вважати прийнятим.

11.12.2008 робочою комісією складено акт про прийняття пусконалагоджувальних робіт після комплексного випробування, відповідно до якого - котельня в межах вул. Вишеної, вул. Нове шосе, бул. Б. Хмельницького, м. Буча Київської області, готове до експлуатації.

В матеріалах справи є акт, відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом виконав згідно договору № 16 від 12.03.2007 монтаж котельного обладнання та передав його із монтажу позивачу за зустрічним позовом, який передав його експлуатуючої організації.

01.09.2009 Інспекцією ДАБК у Київської області видано свідоцтво № 10000149 про відповідність збудованого об‘єкта (окремого пускового комплексу) І черга, другий пусковий комплекс багатоповерхової житлової забудови по вул. Вишнева, 3, м. Буча, Київської області, загальна площа 383,7 кв.м., проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Свідоцтво видано на підставі акта готовності об‘єкта до експлуатації від 31.08.2009.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем за зустрічним позовом монтажних та пусконалагоджувальних робіт по об‘єкту –котельня в межах вул. Вишеної, вул. Нове шосе, бул. Б. Хмельницького, м. Буча Київської області відповідно до проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, а також передача цього об‘єкту позивачу за зустрічним позовом.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки позивача та відповідача за зустрічним позовом в частині виконання підрядних робіт, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є саме договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-864 ЦК України.

Абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків зокрема є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

За змістом ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

З огляду на наявні матеріали справи, судом відмічається, що об‘єкт договору підряду від 12.03.2007 був прийнятий в експлуатацію, пройшов випробування, відповідність об‘єкта вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил підтверджена актами комісії та свідоцтвом, копії яких є в матеріалах справи.

Посилання позивача за зустрічним позовом на невідповідність котельні проектній документації, жодним документом не підтверджується. Позивачем не надано жодних належних доказів виходу котельні з робочого стану, виявлення некомплектності, які могли б бути відображені в актах комісії.

Крім того, позивач у своїй зустрічній заяві не вказує, яким чином необхідно укомплектувати котельню, яка складова була укомплектована не відповідно проектної документації.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено порушення відповідачем за зустрічним позовом умов договору підряду, виконання монтажних та інших робіт по договору не належним чином, не належної якості, в супереч проектної документації.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача за зустрічним позовом.

По первісному позову.

10.03.2007 між Акціонерним товариством Холдингова компанія «Київміськбуд», як замовником та Закритим акціонерним товариством «Стек», як підрядником укладено договір підряду № 16, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору поставку обладнання, виконання будівельно –монтажних та пусконалагоджувальних робіт по об‘єкту «Котельня продуктивністю 17Мвт/годину для багатоповерхової житлової забудови в межах вулиць Вишневої, Нове шосе, бульвару Б. Хмельницького в смт. Буча Київської області ».

Підрядник за цим договором виконує таки роботи: Комплектацію котельні обладнанням; монтаж тепломеханічного обладнання та трубопроводів; монтаж металоконструкцій димової труби, газовідвідних стволів та газоходів; монтаж систем водопроводу та каналізації, опалення та вентиляції; монтаж систем електрообладнання, електроосвітлення, заземлення; монтаж систем автоматизації; монтаж внутрішнього газопроводу та газового обладнання; монтаж зовнішнього газопроводу; пусконалагоджувальні роботи; передачу замовнику закінчених робіт.

Відповідно до п. 1.2 Договору роботи виконуються в 2 етапи: на першому етапі будівництва підрядник постачає та монтує в будівлі котельні тепломеханічне обладнання за винятком котла та допоміжного обладнання для нього. Решта робіт, визначених вище, виконуються в повному обсязі; на другому етапі будівництва підрядник постачає та монтує в будівлі котельні котел з допоміжним обладнанням та виконує по ньому пусконалагоджувальні роботи.

У п. 1.4 договору сторонами погоджено строки виконання 1 –го етапу робіт, а строки виконання 2-го етапу будуть погоджені сторонами шляхом укладання додаткових угод.

Загальна вартість договору визначена на основі приблизного кошторису та становить 7875124,80 грн. (п. 2.1 договору).

Як зазначає позивач ним були виконані роботи по договору, однак відповідач по первісному позову свої вимоги щодо розрахунку за виконані роботи не виконав.

В підтвердження позовних вимог, позивач за первісним позовом надав до матеріалів справи довідки про вартість виконаних робіт та акти передачі –приймання виконаних підрядних робіт за січень, березень, травень, жовтень 2008, за листопад 2009 та за червень 2010 року.

Згідно з п. 1.6 договору датою закінчення підрядником обумовлених договором робіт є дата підписання акту робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об‘єкта для пред‘явлення Державній приймальній комісії. Під закінченням обумовлених договором робіт сторони розуміють виконання підрядником всіх доручених йому згідно п. 1.1 Договору робіт в повному обсязі та з належною якістю.

Як було встановлено судом під час розгляду зустрічного позову, 02.11.2008 року робочою комісією підписано акт про готовність закінченого будівництвом об‘єкта для пред‘явлення державної приймальної комісії, а саме об‘єкта - багатоповерхова нежитлова забудова в межах вул. Вишеної, вул. Нове шосе, бул. Б. Хмельницького, м. Буча Київської області (перший пусковий комплекс). Котельня.

Позивачем за первісним позовом подано до матеріалів справи укладені між позивачем та відповідачем додаткові угоди від 28.12.2007, від 28.12.2008, в яких сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2008 та відповідно до 31.12.2009 року

За таких обставин та з урахуванням умов договору, судом встановлено, що підрядником (позивачем) закінчено виконання підрядних робіт по договору - 02.11.2008, що підтверджується відповідним актом, але зобов‘язальні відносини продовжували існувати між сторонами до 31.12.2009 року.

Отже, судом не приймаються в якості належних доказів підтвердження факту виконання підрядних робіт по договору від 10.03.2007 № 16 акт виконаних підрядних робіт за червень 2010 року, оскільки він складений та підписаний після завершення позивачем за первісним позовом всіх робіт по договору та готовності об‘єкту до експлуатації, після випробувань, які були проведені відповідними органами, а також у зв‘язку з тим, що в акті за червень 2010 року зазначено, що роботи виконано на підставі договору від 11.03.2009 року.

Сторонами не надано до матеріалів справи доказів, укладення додаткових угод до договору № 16 після 31.12.2009 року, не надано доказів погодження виконання інших робіт по договору № 16.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем за первісним позовом підрядних робіт та прийняття їх відповідачем за первісним позовом на загальну суму 563200,80 грн. (січень, березень, травень, жовтень 2008 року, листопад 2009 року).

Відповідно до п. 9.4 договору від 10.03.2007 № 16 розрахунки за виконані підрядником роботи будуть здійснюватися проміжними платежами в міру виконання робіт за місяць на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість робіт. Оплата виконаних підрядних робіт здійснюється протягом 10 днів з дня підписання документів замовником.

Згідно з п. 9.6 договору із сум, що підлягають оплаті за виконані роботи, утримується 5% їх вартості.

Утримані кошти будуть повернуті підряднику з урахуванням офіційного рівня інфляції протягом 10 календарних днів після закінчення робіт, обумовлених договором, та їх прийняття Державною приймальною комісією.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів прийняття Державної приймальною комісією закінчених підрядних робіт по договору № 16, а тому суд погоджується з доводами відповідача за первісним позовом про утримання 5% від вартості проміжних підрядних робіт.

За таких обставин, розмір вартості підрядних робіт, за наданими до матеріалами справи актами, які відповідач за первісним позовом повинен був оплатити позивачу з урахуванням п. 9.6 договору, становить 535040,76 грн.

Відповідачем за первісним позовом жодних доказів про сплату вартості підрядних робіт по договору № 16, до матеріалів справи не надано.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою про сплату заборгованості на загальну суму 361282,74 грн., у тому числі розмір основного боргу станом на 15.06.2010 становить 331935,74 грн.

З урахуванням того, що вартість підрядних робіт за червень 2010 року становить 200618,40 грн., то суд приходить до висновку, що розраховуючи розмір заборгованості, позивач за первісним позовом виходив із заборгованості, яка утворилась станом на 15.06.2010 у розмірі 331935,74 грн. та вартості робіт за червень 2010 у розмірі 200618,40 грн.

Отже, оскільки матеріалами справи не підтверджено виконання підрядних робіт позивачем за первісним позовом по договору № 16 від 10 (12).03.2007 року на загальну суму 200618,40 грн., а також з урахуванням відсутності заперечень відповідача за первісним позовом щодо факту та розміру заборгованості, суд приходить до висновку, що відповідно до наявних матеріалів справи розмір заборгованості відповідача за первісним позовом становить 331935,74 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв‘язку з тим, що відповідачем за первісним позовом не надано жодних доказів оплати виконаних позивачем за первісним позовом підрядних робіт, та з у рахуванням строків оплати передбачених договором, суд приходить до висновку, що вимоги останнього про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково, а саме на суму 331935,74 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 34029,41 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов’язання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов’язання мало бути виконане. Зазначене обумовлено також положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 12.2 Договору, замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов‘язань відповідно до п. 9.4 договору сплачує неустойку в розмірі 0,1 % від простроченої суми із урахуванням офіційного індексу інфляції за весь час прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Перевіривши розрахунок пені позивача, в розмірі 34029,41 грн., суд вважає його не вірним, оскільки не вірно визначений період, за який підлягає нарахуванню пеня.

За таких обставин, судом робиться власний розрахунок пені з урахуванням дати підписання актів виконаних робіт, а саме за січень, березень, травень, жовтень 2008, листопад 2009, строків оплати передбачених п. 9.4 Договору, періоду за який позивач здійснив розрахунок пені (з 29.01.2010 по 27.07.2010), розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, пеня нараховується на акти виконаних робіт за листопад 2009 року на загальну суму 29991,60 грн. за період з 29.01.2010 по 11.06.2010.

Відповідно до розрахунку суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи "Ліга-Закон" програми "Калькулятор" розмір пені, який підлягає задоволенню дорівнює 2252,25 грн.

Враховуючи вищевикладене, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач подав клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти та майно відповідача.

Розглянувши подане клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, а також накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. „Про деякі питання практики забезпечення позову”, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Тому, клопотання позивача про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним первісним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна часина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 66, 67, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" (01010, м.Київ, вул. Судоврова, 4/6, код 23527052 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Закритого акціонерного товариства "Стек" (03039, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 50, поверх8) суму основного боргу у розмірі 331935 (триста тридцять одна тисяча дев‘ятсот тридцять п‘ять) грн. 74 коп., пеню у розмірі 2252 (дві тисячі двісті п‘ятдесят дві) грн. 25 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3341 (три тисячі триста сорок одна) грн. 88коп. та 137 (сто тридцять сім) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині первісного позову відмовити.

4.          У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

5.          У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Джарти

Дата підписання 03.12.2010 року