Рішення № 12672757, 24.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/58024.11.10

За позовом           Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»

до           Дочірнього підприємства «Відділ № 16»

про стягнення заборгованості

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Івлєва Л.П. – предст.

Від Відповідача не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Відділ № 16»про стягнення заборгованості у сумі 642,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором поставки № 7/17/2 від 09.10.2006, укладеним між сторонами, в частині оплати Дочірнім підприємством «Відділ № 16»поставленого Позивачем Товару за вказаним Договором.

          Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.10.2006 між Приватним підприємством «Торговий Дім Поляков»(далі –Позивач, Постачальник) таДочірнім підприємством «Відділ № 16» (далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 7/17/2 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався регулярно поставити Покупцю лікеро-горілчані вироби та інші товари, наявні в асортименті (далі –товар), а Покупець зобов’язався прийняти та оплачувати товари.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 7/17/2 від 09.10.2006 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3.8 Договору прийом-передача товару оформлюється накладною, що підписується повноважними представниками Сторін. Накладна засвідчує: факт поставки товару нормальної якості в кількості, асортименті та по ціні, вказаній в ній, факт передачі документів, що засвідчує якість товару нормальної якості в кількості, асортименті та по ціні, вказаній в ній, факт передачі документів, що засвідчують якість товару та наявність необхідної тари (упаковки).

Так, на виконання умов Договору поставки № 7/17/2 від 09.10.2006 Позивачем було здійснено постачання товару, обумовленого вказаним Договором, а Дочірнім підприємством «Відділ № 16»отримано товар на загальну суму в розмірі 1142,15 грн. відповідно до видаткової накладної № КК-0009556 від 07.02.2009, копія якої додана до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 4.1 Договору Покупець здійснює розрахунок за прийнятий товар протягом десяти банківських днів з моменту його отримання шляхом перерахування грошових коштів на банківський розрахунковий рахунок або внесення грошових коштів в касу Постачальника.

Оплата отриманого Відповідачем Товару в сумі 642,15 грн. не здійснена. Доказів повної оплати Товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з наданими суду доказами Відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо сплати поставленого Позивачем Товару.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати поставленого Позивачем Товару згідно з Договором. Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 642,15 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Відділ № 16»(04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, б. 15, код ЄДРПОУ 25268471) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»(18000, м. Черкаси, вул. Берегова, б. 4-А, код ЄДРПОУ 32268131) 642,15 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 01.12.2010