Рішення № 12671468, 01.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.10 р.                     Справа № 22/280                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Тімірязевське”, с.Кленівка Амвросіївського району Донецької області, ЄДРПОУ 30905313,

до відповідача, Фермерського господарства „Восток Агро-2006”, с.Григорівка Амвросіївського району Донецької області, ЄДРПОУ 34282961,

про стягнення 30522,55 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Самбур А.В. - довіреність,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Тімірязевське”, с.Кленівка Амвросіївського району Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фермерського господарства „Восток Агро-2006”, с.Григорівка Амвросіївського району Донецької області, про стягнення боргу у сумі 17147,50 грн., пені за прострочення платежу у розмірі 13375,05 грн., що разом становить 30522,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу №б/н від 15.04.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копію договору купівлі-продажу (продукції) №б/н від 15.04.2008р., претензії №32 від 03.03.2010р., накладної №71 від 15.04.2008р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБВ №874148 від 15.04.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.161, 204 Цивільного кодексу України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.54-57 Господарського процесуального кодексу України.

          30.11.2010р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надано листи №127 від 29.11.2010р. та №127/а від 29.11.2010р. За змістом листа №127 від 29.11.2010р. Позивач стверджує про відсутність інших договірних відносин із Відповідачем, окрім тих, що виникли на підставі договору купівлі-продажу №б/н від 15.04.2008р. Одночасно, разом з ним до матеріалів справи долучено копію повідомлення про вручення поштового відправлення №48681, податкової накладної №13 від 17.09.2008р., прибуткових касових ордерів №1038 від 08.11.2010р., №1050 від 09.11.2010р. та №1054 від 10.11.2010р.           

          Представник Позивача в судовому засіданні 01.12.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

          Представник Відповідача в судове засідання 01.12.2010р. не з’явився, причин неявки не повідомив, витребуваних документів не представив.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

15.04.2008р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Тімірязевське” та Фермерським господарством „Восток Агро-2006” укладено договір купівлі-продажу (продукції) №б/н строком дії, у відповідності до п.7.1 даної угоди, до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по ньому.

За змістом даного правочину (п.1.1), Позивач (Продавець) продає, а Відповідач (Покупець) купує насіння соняшника „Оскил”, „Ясон” насіння кукурудзи, насіння пшениці на суму 20000,00 грн.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що Продавець бере на себе зобов’язання після підписання у строк не пізніше 3 днів передати Покупцеві перелічені у п.1.1 договору товари із сертифікатом якості (при необхідності, залежно від виду товару, документи по його експлуатації).

Згідно п.2.2 правочину, Покупець бере на себе зобов’язання прийняти товари Продавця і здійснити за них оплату в строки і порядку, передбачені цим договором.

Як свідчить накладна №71, Позивачем виконані прийняти на себе зобов’язання за наведеним договором та 15.04.2008р. Відповідачу передано обумовлене у п.1.1 насіння на суму 17147,50 грн. Останнім товар прийнято, що підтверджується підписом відповідальної особи на первинному документі.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБВ №874148 від 15.04.2008р.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Зазначена накладна містить у якості правової підстави здійснення господарської операції вказівку на договір, також у неї є посилання на довіреність №874148 від 15.04.2008р.

Заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення 15.04.2008р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку, встановленому статтями 32-36 Господарського процесуального кодексу України, не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт належного виконання обов’язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором купівлі-продажу №б/н від 15.04.2008р. (п.2.1 угоди).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 4.1 договору №б/н від 15.04.2008р. визначені умови оплати товару, відповідно до яких Відповідач повинен розрахуватись за отриманий товар шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця у розмірі 100% до 15.09.2008р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником у сумі 17147,50 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Разом з тим, після порушення провадження по даній справі (ухвала про порушення провадження по справі від 08.11.2010р.) Відповідачем сплачено суму основного боргу у повному обсязі. Вказана сплата підтверджена документально, а саме прибутковими касовими ордерами №1038 від 08.11.2010р. на суму 5420,67 грн., №1050 від 09.11.2010р. на суму 5726,83 грн. та №1054 від 10.11.2010р. на суму 6000,00 грн., що загалом становить 17 147,50 грн.

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі, відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п.3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.1994р. №02-5/612.

При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом (згідно відмітки канцелярії суду позов надійшов 08.11.2010 року) заборгованість у розмірі 17147,50 грн. не була погашена, судові витрати, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.

Одночасно, за наявності вищевикладених обставин, вбачається прострочення оплати вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу №б/н від 15.04.2008р.

Згідно п.5.3 договору у разі затримки оплати товарів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості товару.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у розмірі 13375,05 грн. за період з 15.09.2008р. по 02.11.2010р. (780 днів прострочення), що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі 0,1%.

Відповідно до п.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов’язання.

Пунктом 3 наведеної норми Цивільного кодексу України визначено поняття пені, якою є неустойка, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день просрочки виконання.

Дослідивши п.5.3 договору, а також враховуючи зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що правочином за правовою природою обумовлена відповідальність у вигляді пені, яка заявлена до стягнення у розмірі 13375,05 грн.

Також слід звернути увагу на те, що Позивач в обґрунтування позовних вимог у цій частині, посилається на Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на викладені норми матеріального права, вбачається порушення Позивачем при нарахуванні пені приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України та наведеного Закону України.

Як вже було зазначено, відповідно до пункту 4.1 договору купівлі-продажу, оплата товарів у 100% розмірі повинна була бути здійснена до 15.09.2008р. Отже, останнім днем належного виконання грошового зобов’язання за спірним правочином є 14.09.2008р.

Проте, Відповідачем у строк дане зобов’язання не виконано.

Так, період прострочення з оплати вартості поставленого товару починається з 15.09.2008р.

Враховуючи приписи п.6 ст.232 Господарського кодексу України, останнім днем нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, через шість місяців (183 дні) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, є 16.03.2009р.

За період з 15.09.2008р. по 16.03.2009р. із розрахунку 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення розмір пені становить 3137,99 грн., із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, сума пені складає 2060,01 грн.

Отже, вбачається, що сума пені із розрахунку 0,1% перевищує суму пені із розрахунку подвійної облікової, ставки НБУ.

Таким чином, суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, враховуючи наведені приписи чинного законодавства України, дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у цій частині у розмірі 2060,01 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, п.1-1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Тімірязевське”, с.Кленівка Амвросіївського району Донецької області, до Відповідача, Фермерського господарства „Восток Агро-2006”, с.Григорівка Амвросіївського району Донецької області, про стягнення боргу у сумі 17147,50 грн., пені за прострочення платежу у розмірі 13375,05 грн., що разом становить 30522,55 грн. задовольнити частково.

2.Припинити провадження в частині стягнення на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Тімірязевське”, с.Кленівка Амвросіївського району Донецької області, з Фермерського господарства „Восток Агро-2006”, с.Григорівка Амвросіївського району Донецької області, боргу у сумі 17147,50грн.

3.Стягнути з Фермерського господарства „Восток Агро-2006” (87313, Донецька область, Амвросіївський район, с.Григорівка, вул.Центральна, 5, ЄДРПОУ 34282961, р/р260093014409 в Амвросіївському відділенні №3312 Державного ощадного банку України, МФО 394244) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Тімірязевське” (87324, Донецька область, Амвросіївський район, с.Кленівка, вул.Леніна, 5, ЄДРПОУ 30905313, р/р26006301461360 в Амвросіївському БВ філії „Відділення ПАТ „Промінвестбанк”, МФО 334282) 2 060,01 грн. пені за прострочення платежу.

4.Стягнути з Фермерського господарства „Восток Агро-2006” (87313, Донецька область, Амвросіївський район, с.Григорівка, вул.Центральна, 5, ЄДРПОУ 34282961, р/р260093014409 в Амвросіївському відділенні №3312 Державного ощадного банку України, МФО 394244) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Тімірязевське” (87324, Донецька область, Амвросіївський район, с.Кленівка, вул.Леніна, 5, ЄДРПОУ 30905313, р/р26006301461360 в Амвросіївському БВ філії „Відділення ПАТ „Промінвестбанк”, МФО 334282) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 192,07 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 148,51грн.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7.У судовому засіданні 01.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

9.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя                               

Повний текст підписано 06.12.2010р