Рішення № 12671346, 29.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.10 р.                     Справа № 37/202пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради. м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Громадської організації „Асоціація капітанів Азов’я”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23775985

про: звільнення нежитлового приміщення

за участю уповноважених представників:

від Прокурора – Пономарьов А.О. (за посвідченням №2644);

від Позивача – Катан І.М. (за довіреністю б/н від 12.11.2010р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 15.11.2010р на 29.11.2010р.

У судовому засіданні 29.11.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Приморського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради. м. Маріуполь (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Громадської організації „Асоціація капітанів Азов’я”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про зобов’язання звільнити займане нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, пров. Дніпропетровський, 15, загальною площею 91,2кв.м., яке знаходиться у володінні без відповідної правової підстави, та здати вказане приміщення за актом прийому-передачі.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на припинення дії договору оренди №2465-П від 14.07.2009р. внаслідок закінчення строку його дії і відмови Орендодавця від продовження правовідносин на новий строк.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди №2465-П від 14.07.2009р., лист №07-4/1881 від 04.08.2010р. з доказами відправки Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтовує ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 5, 10, 17, 19, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 324, 387, 526, 651, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 26, 29, 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”

На виконання вимог суду Прокурором додатково був наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відносно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.а.с.15, 16).

Позивач у судовому засіданні 15.11.2010р. надав пояснення (а.с.а.с.18, 19), якими позовні вимоги Прокурора підтримав у повному обсягу, вказуючи на те, що відмова у подальшому продовжені орендних правовідносин зумовлена систематичним порушенням Відповідачем зобов’язань зі сплати орендних платежів, факт якого підтверджується рішеннями Господарського суду Донецької області №40/378 від 14.01.2010р. та №33/122 від 24.06.2010р.

Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.20-27, 30-35).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, витребуваних судом документів не надав, своєї позиції до відома суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи (договір оренди) та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.15, 16), достовірність яких презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до компетенції суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Прокурор та Позивач у судових засіданнях підтримали позовні вимоги у повному обсягу.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своє позиції по суті спору з представленням відповідних доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права та обов’язки.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2009р. між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №2465-П (а.с.а.с.5,6), згідно п.п. 1.1, 7.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно – нежитлове приміщення, загальною площею 92,1 кв. м., розміщені за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Дніпропетровський, 15, для використання під офіс, строком до 14.07.2010р.

За змістом п. 2.4. Положення про Управління міського майна Маріупольської міської ради (а.с.а.с.21-23) здійснення повноважень орендодавця міського комунального майна віднесено, серед іншого, до основних напрямків роботи Позивача.

Згідно умов п.п.3.2., 4.1-4.2. зазначеного договору на Відповідача покладені наступні грошові зобов’язання:

- з оплати послуг Орендодавця з обслуговування у розмірі 22,10грн. в т.ч. ПДВ, щомісяця не пізніше 19 числа місяця наступного за звітним;

- з щомісячної сплати орендної плати з розрахунку 10,51 гривень за 1 кв. м. (за перший місяць, в подальшому –з урахуванням рішень Маріупольської міської ради та індексу інфляції –не пізніше останнього дня поточного місяця за визначеними реквізитами отримувача – місцевий бюджет Жовтневого району.

Положеннями п. 7.5. договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені цим договором. Таким же чином договір продовжується і в подальшому.

У пункті 7.7. договору оренди сторони перелічили випадки припинення дії договору, серед яких – закінчення строку оренди, визначивши при цьому в п. 2.3. що приміщення вважається повернутим Орендодавцю з моменту фактичного його звільнення Орендарем і підписання сторонами акту приймання-передачі.

14.07.2009р. відповідно до п.п. 2.1. і 3.1. договору об’єкт оренди, право власності територіальної громади на який підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.12.2006р. (а.с.33), був переданий Відповідачу, про що сторонами складено акт приймання-передачі №6004 (а.с.34)

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.01.2010р. у справі №40/378 (а.с.а.с.24, 25) задоволені позовні вимоги Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради про стягнення з Громадської організації „Асоціація капітанів Азов’я”, серед іншого, заборгованості з орендної плати в сумі 5585,46грн., у тому числі – і за договором оренди №2465-П від 14.07.2009р. Доказів скасування означеного рішення до матеріалів справи не надано.

Листом №07-4/1881 від 09.08.2010р. (а.с.7), надісланим 11.08.2010р. (а.с.8) Позивач повідомив Відповідача про необхідність до 23.08.2010р. повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі, у зв’язку з закінченням строку дії договору 14.07.2010р. і відмовою від подальшого продовження у зв’язку із наявною заборгованістю за орендними платежами і послугами Орендодавця.

Згідно наданої довідки за підписом керівника і головного бухгалтера Відповідача (а.с.32) та даними по особовому рахунку Відповідача (а.с.35), за період з 01.01.2010р. по 26.11.2010р. заборгованість останнього по орендній платі становить 17556,44грн., за послуги орендодавця – 109,67грн.

За таких обставин Прокурор та Позивач наполягають на задоволені заявлених вимог, вказуючи на те, що об’єкт оренди Відповідачем досі не повернутий.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до повернення об’єкту оренди Орендодавцю у зв’язку із припиненням орендних правовідносин через закінчення строку дії договору і відмову від його подальшого продовження.

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і умовами договору оренди №2465-П від 14.07.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту орендних правовідносин, визначених положеннями ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, випливає, що внаслідок укладання договору оренди Орендар набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном, приналежним на відповідному речовому титулі іншій особі – Орендодавцю.

В свою чергу, згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації Орендарем здобутого права відносно об’єкту оренди визначається строком дії відповідного договору, закінчення якого відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а також п. 7.7. договору оренди №2465-П від 14.07.2009р., зумовлює припинення орендних правовідносин, а отже – і зникнення правової підстави для реалізації Орендарем права володіння та користування майном.

Як було встановлено судом, строк дії договору оренди №2465-П від 14.07.2009р. сторонами визначений до 14.07.2010р.

За висновками суду, волевиявлення Орендодавця, викладене в надісланому 11.08.2010р. (в межах місяця після строку закінчення дії договору) листі №07-4/1881 від 09.08.2010р. щодо відмови від продовження орендних правовідносин, унеможливлює повторне автоматичне продовження орендних правовідносин після закінчення строку дії у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 764 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зауважує, що Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано належних у розумінні ст. 34 вказаного Кодексу доказів існування інших правових підстав для володіння та користування нежитловими приміщеннями загальною площею 92,1 кв. м., розміщеними за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Дніпропетровський. 15.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов’язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно п. 2.3 договору оренди повернення майна здійснюється Орендарем Орендодавцеві за актом приймання-передачі за умов фактичного звільнення приміщення. Обов’язковість дотримання зазначеної умови договору встановлена приписами ст. 629 Цивільного кодексу України.

У світлі наведених висновків суду неповернення об’єкту оренди Позивачеві за актом приймання-передачі є порушенням відповідних зобов’язань з боку Відповідача у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, жодних доказів на спростування чого останнім не приведено.

Отже, за висновками суду, порушені права Орендодавця підлягають захисту способом, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а саме – у спосіб спонукання до примусового виконання обов’язку зі звільнення займаного нежитлового приміщення і його повернення за актом приймання-передачі.

Вказаний спосіб судового захисту є співмірним та адекватними наявному порушенню прав Позивача, а отже – відповідає вимогам ефективного захисту, встановленим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов’язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку – звільнити та повернути об’єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що такий строк умовами договору №2465-П від 14.07.2009р. не визначений, суд, беручи до уваги тривіальність безпідставного використання об’єкту оренди, з одного боку, та необхідність надання достатнього часу для звільнення приміщень від власних речей Відповідача, з іншого боку, дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій тривіальністю 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у повному обсягу та підлягають стягненню в доход державного бюджету, оскільки Позивач у встановленому порядку звільнений від сплати означених платежів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради. м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Громадської організації „Асоціація капітанів Азов’я”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23775985) про зобов’язання звільнити займане нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, пров. Дніпропетровський, 15, загальною площею 91,2кв.м., яке знаходиться у володінні без відповідної правової підстави, та здати вказане приміщення за актом прийому-передачі задовольнити у повному обсягу.

2. Зобов’язати Громадську організацію „Асоціація капітанів Азов’я”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23775985) протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили звільнити нерухоме майно – нежитлове приміщення, загальною площею 91,2 кв. м., розміщеного за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Дніпропетровський, 15 та повернути вказане приміщення Управлінню міського майна Маріупольської міської ради. м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) за актом приймання-передачі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Громадської організації „Асоціація капітанів Азов’я”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23775985) в доход державного бюджету компенсацію державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2010р.

Суддя