Рішення № 12670282, 23.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2010Справа №2-16/5210-2010 За позовом Партенітської селищної ради АР Крим ( 98500, м. Алушта, смт. Партеніт, вул.. паркова,1, ідентифікаційний код 04367358)

До відповідача Приватного підприємства «Інформаційно – комерційний центр «ВІЗ» (95017, м. Сімферополь, вул.. Рубцова, б.44, ідентифікаційний код 310328303)

Про стягнення 197858,65 грн. та розірвання договору.

Суддя ГС АР Крим Білоус М.О.

                                        представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача - Ворончихін В.М. – керівник, Високопояс М.А. – представ., дов. від 11.11.2010р.

Обставини справи: Партенітська селищна рада АР Крим звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства «Інформаційно – комерційний центр «ВІЗ», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за користування орендованим майном у сумі 32943,71 грн., штраф у розмірі 161107,44 грн., земельний податок у сумі 3807,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушуються умови договору оренди від 12.10.2005р. та не вносяться своєчасно орендні платежі, через що заборгованість Приватного підприємства «Інформаційно – комерційний центр «ВІЗ» перед Партенітською селищною радою складає 32943,71 грн. та до часу звернення до суду в добровільному порядку не погашена. У зв’язку з цим, позивач просить стягнути в примусовому порядку з Приватного підприємства «Інформаційно – комерційний центр «ВІЗ» заборгованість за використання орендованого майна у сумі 32943,71 грн., штраф за нецільове використання орендованого майна у сумі 161107, 44 грн., а також земельний податок за використання земельної ділянки у розмірі 3807, 50 грн.

Крім того, позивач просить суд зобов’язати відповідача відшкодувати матеріальні збитки, розмір яких визначити шляхом проведення судової будівельної експертизи та зобов’язати відповідача повернути позивачу комунальне майно, загальною площею 209, 5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Паркова, 4.

Відповідач проти позову заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та посилався на відсутність підписаного між сторонами акту приймання – передачі майна, що суперечить умовам договору від 12.10.2005р., а відтак у сторін не виникло зобов’язань за вказаним договором, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню (а.с.32-34).

Позивач явку представника до судового засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, документів, витребуваних судом не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить підпис уповноваженої особи у поштовому повідомленні про отримання поштового відправлення ( а.с. 30).

Представники відповідача у судовому засіданні 23.11.2010р. наполягали на розгляду справи у відсутності представника позивача, надали копії листів, які стосуються виконання сторонами умов договору від 12.10.2005р. та просили суд відмовити у задоволені позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі № 2-7/10608-2008.

Враховуючи, що розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому підстав для відкладення судового засідання судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

12.10.2005р. між територіальною громадою в особі Партенітської селищної ради м Алушта (Орендодавець) та Підприємством «Інформаційно – комерційний центр «ВІЗ» (Орендар) на підставі рішення Партенітської селищної ради № 44-28 від 05.10.2005р. був укладений договір оренди, згідно з п.1.1. якого Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно – коридор № 29, кабінет № 31, кабінет № 32, кабінет № 33, кабінет № 34, кабінет № 35, кабінет № 36, кабінет № 37, кабінет № 38, кабінет № 39, гардероб № 58, коридор № 61, коридор № 62, санвузол № 63, туалет 64, санвузол №65, коридор № 66, коридор № 57, загальною площею 209,5 кв.м., за адресою: м. Алушта, смт. Партеніт, вул.. Паркова, б.4 (а.с.54-60).

Даний договір укладений строком на 10 років (п.11.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору Орендар вступає в строкове платне користування Майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та Акта приймання – передачі майна, що є додатком № 2 до договору.

Згідно з п.2.5. Договору, обов’язок щодо складення Акту приймання – передачі покладається на сторону, яка передає майно.

Орендодавець зобов’язаний передати Орендарю в оренду майно згідно умов Даного Договору за актом приймання – передачі майна в строк до 15 жовтня 2005 року. (п.7.1.Договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постанови Кабінету Міністрів від 04.10.1995р. № 786 і складає з урахуванням ПДВ в місяць 587,61 грн. Річна оренда плата відповідно до розрахунку складає 5876, 09 грн. Розрахунок орендної плати додається до договору (додаток № 1 ) і є невід’ємною частиною. (п..3.1. Договору).

Як вказує позивач у позові, відповідно до п.3.2.,3.3.,3.4.,3.5,3.7,3.8 договору регулюються питання сплати орендної плати за користування об’єкту оренди, яка підлягає сплаті безготівковим рахунком щомісячно до 15 числа, наступного за звітним.

Позивач, звертаючись з позовом про стягнення заборгованості та розірвання договору просив суд стягнути з відповідача заборгованість за користування орендованого майна, яка утворилась станом з 2008 р. в сумі 32943,71 грн., в тому числі 28472,56 грн. заборгованості, 4471,15 грн. пені.

На думку позивача вказана заборгованість підтверджується не однократними повідомленнями в адрес директора ПП «Інформаційно – комерційний центр «ВІЗ», актами Контрольно – ревізійного управління з перевірки Партенітської селищної ради по виконанню бюджету.

Дійсно, до матеріалів справи позивача були додані копії результатів ревізії Контрольно - ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі від 23.07.10 р. та Акт позапланової документальної ревізії від 16.07.10 р. ( а.с. 23-28).

Із цих документів вбачається, що 16.07.2010р. Контрольно – ревізійним відділом в м. Сімферополі і Сімферопольському районі була проведена планова документальна ревізія виконання бюджету Партенітською селищною радою за період з 01.04.2008р. по 31.05.2010р., за результатами якої був складений акт № 22-21б/058.

У листі про результати ревізії вих. № 22-12/1617 від 29.07.2010р. Контрольно – ревізійний відділ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі повідомляє голові Партенітської селищної ради, що в період з 01.04.2008 р. по 31.05.2010 р. при оформленні договірних відносинах, селищною радою недоотримано доходів бюджету внаслідок несвоєчасної сплати п’ятьма орендарями, в тому числі ПП «Інформаційно – комерційний центр «ВІЗ» в сумі 27,05 тис. грн.

Згідно ст.15 Закону України "Про державну контрольну ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов’язковими для виконання службовими особами об’єкту, що ревізується.

Акт контрольно-ревізійного відділу є підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовою особою, зокрема, пред’явлення позову, однак не позбавляє її процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Сам лише акт контрольно-ревізійного відділу не визначений законодавством як безумовний доказ. Обставини, вказані в такому акті повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Такої правової позиції дотримується Вищий Господарський суд України в своєї постанові від 05.03.2009 р. у справі № 15/72.

Судом неодноразово від позивача були затребувані документи, які свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору оренди від 12.10.05 р., а саме акт приймання – передачі в оренду Підприємству «Інформаційно – комерційний центр «ВІЗ» об’єкт оренди, який визначений у договорі та є додатком № 2 до вказаного договору.

На відсутність акту приймання – передачі орендованого майна звертав також увагу суду і відповідач під час судових засідань, а тому, суд, перевіряючи доводи відповідача, відкладав розгляд справи для витребування від позивача додатків до договору № 1 – розрахунок орендної плати, № 2 акт приймання – передачі майна.

Проте, позивачем не було надано суду цих доказів, тоді як відповідно до п. 12.6. договору, додатки є невід’ємною частиною договору оренди.

Відсутність акту приймання-передачі орендованого майна також встановлена робітниками контрольно - ревізійного відділу станом на 14.07.10 р. під час огляду та обстеження нежитлових приміщень комунального майна Партенітської селищної ради, переданих в оренду ПП «ІКЦ «ВІЗ», що знайшло своє відображення в примірнику № 4 ( а.с. 47).

У вказаному акті комісією зафіксовано, що неможливо встановити місцезнаходження коридору № 61, який був переданий відповідачу в оренду за договором від 12.10.05 р.

В ході контрольного огляду комісією також встановлено, що майно: кабінети №№31,32,33,34,35 та коридори №№ 62,66,29 та санвузли №65,64,63,30 не експлуатуються та знаходяться в незадовільному стані.

Разом з тим, комісією встановлено, що приміщення (кабінети № 37,38,39, гардеробна № 58 коридор № 57) взагалі експлуатуються лабораторією, а не відповідачем у справі.

Суд приймає вказаний Акт як належний доказ того, що майно, яке передано в оренду відповідачеві за договором від 12.10.05 р., ПП «ІКЦ «ВІЗ» фактично не використовується, так як відсутній акт приймання – передачі до вказаного договору.

Крім того, судом від позивача був витребуваний обґрунтований розрахунок стягуваної суми боргу, із зазначенням періоду утворення заборгованості.

Розрахунок позивача, який міститься в матеріалах справи судом не може бути прийнятий як безумовний доказ підтвердження наявності заборгованості у відповідача саме в сумі 28472,56 грн. у зв’язку з наступним.

Так, п.3.1. договору визначає орендну плату 587,61 грн. та вказує, що розрахунок орендної плати є додатком № 1 до договору.

Приймаючи те, що позивачем не був наданий вказаний додаток до договору, суд позбавлений можливості встановити та перевірити виходячи із якого розміру позивач здійснював розрахунок та за який період утворилась заборгованість, так як відсутні число та місяць.

Не має можливості також встановити чи були у встановленому порядку сторонами внесені зміни до умов договору оренди від 12.10.05 р., оскільки, виходячи із наданого позивачем рішення Партенітської селищної ради від 22.12.07 р. № 30-2 та рішення Партенітської селищної ради від 14.03.2006 р. № 35 ( а.с. 15, 17), радою вносились зміни стосовно розміру орендної плати, використання земельної ділянки, на якому розташований об’єкт оренди та площі орендованого об’єкту.

Зокрема, пунктом 11.3. договору оренди від 12.10.2005 р. сторони передбачили, що зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом місяця з дати находження на розгляд іншої сторони.

Наданий відповідачем лист вих. № 1560 від 17.12.2007р. свідчить про те, що позивач, з метою приведення договору оренди нерухомого майна до норм діючого законодавства, надіслав на адресу відповідача розрахунок орендної плати для оформлення додаткової угоди до договору оренди від 12.10.2005р.

У листі від 22.05.2008р. директор ПП «Інформаційно – комерційний центр «ВІЗ», відповідаючи раді на лист 20.05.2008 р. за № 623, повідомляв, що ПП «ІКЦ «ВІЗ» з лютого місяця готово підписати додаткову угоду, проте, це питання з боку ради не було врегульовано, а також вказував, що усі зміни до договору регулюються умовами договору.

Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди, укладені між сторонами, а також судові рішення з питань внесення змін до умов договору.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості, виходячи із розміру орендної плати, який не передбачений умовами договору, суперечить п.3.1. договору, нормам діючого законодавства, зокрема ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд не може встановити з яких показників виходив позивач для здійснення розрахунку орендної плати, яка на його думку підлягає стягненню, а саме із рішень Партенітської селищної ради чи із умов договору оренди від 12.10.05 р.

Більш того, відсутній акт приймання – передачі майна до договору від 12.10.05 р. позбавляє права позивача вимагати стягнення заборгованості за об’єкт оренди, оскільки фактично відповідач не отримав в оренду спірні приміщення.

Крім того, сума заборгованості, яка була виявлена під час перевіркою органами контрольно – ревізійного управління є іншою – 27,05 тис. грн.., ніж заявлена позивачем, а сума, яка повинна бути відновлена за недоотриману орендну плату за комунальне майно ВП «ІКЦ «ВІЗ», згідно з Актом КРВ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі від 16.07.10 р. взагалі становить 7661,75 грн.

Таким чином, встановити чи існує заборгованість у відповідача перед позивачем та в якому розмірі, за який період суду за наявними у справі документами не надається можливим, а позивачем документально не підтверджена сума заборгованості відповідача у розмірі 28 472,56 грн.

Крім того, суд, ухвалою від 28.10.10 р. зобов’язав сторін провести звірку взаємних розрахунків із зазначенням періоду утворення заборгованості та обов’язок надання акту звірки поклав на позивача. Але, вказана вимоги суду позивачем була залишена поза увагою.

Суд також не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов’язань, так як не можливо взагалі встановити факту порушення зобов’язань щодо сплати орендної плати. При цьому, також розрахунок позивача був здійснений без врахування вимог ст. 232 Господарського кодексу України та 258 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 161107,44 грн. за нецільове використання орендованого майна не задовольняється судом виходячи з наступного.

Пунктом 9.5. Договору передбачено, що у разі нецільового використання майна Орендар сплачує орендодавцю штраф у потрійному розмірі щомісячної орендної плати.

В якості підстав які свідчать про нецільове використання відповідачем орендованого майна позивач посилається на Акт обстеження комунального майна від 27.09.2006 р., складений комісією та затверджений головою Партенітської селищної ради ( а.с. 14).

Проте, суд не приймає вказаний акт як безумовний доказ порушення відповідачем умов договору стосовно нецільового використання об’єкту оренди, оскільки, як вказувалось вище, позивачем взагалі не надано акту приймання – передачі орендованого майна ПП «ІКЦ «ВІЗ».

Крім того, вказаний акт був складений у 2006 року, тобто вже більше ніж три роки, так як складений у відсутності представника відповідача та носить однобічний характер.

При цьому, комісією був зроблений висновок про спрямування до керівництва ІКЦ «ВІЗ» запита та винесення на засідання виконавчого комітету питання про неналежне виконання договірних зобов’язань ІКЦ «ВІЗ».

Але, рішення виконавчого комітету з питання неналежного виконання керівництвом ІКЦ «ВІЗ» позивачем суду надано не було.

Розрахунок штрафу, зроблений позивачем за період з 2005 року по 2010р. з урахуванням індексу інфляції, взагалі суперечить умовам договору (п. 9.5.), а доказів обґрунтованості вказаного розрахунку штрафу із застосуванням індексу інфляції не було надано позивачем.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача земельного податку у сумі 3807, 50 грн. не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Умовами договору оренди від 12.10.05 р. взагалі не передбачений обов’язок ПП «ІКЦ «ВІЗ» здійснювати оплату за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.1.2 Договору орендар має право користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно, для чого він зобов’язаний укласти договір земельної ділянки з Алуштинської міської радою.

Але, сторонами не було надано відповідного договору оренди земельної ділянки.

Наявність рішення Партенітської селищної ради № 30-2 від 22.12.2007р. «Про внесення змін до договору оренди комунального майна № 3707 від 12.10.2005р.» та розрахунку станом на 20.12.2007 р. ( а.с. 15, 18 ) не може бути належною підставою для стягнення з відповідача земельного податку у розмірі 3807,50 грн., оскільки відповідні зміни до умов договору оренди від 12.10.05 р. сторонами у встановленому порядку не вносились.

Стосовно вимог позивача, що містяться у п. 5 прохальної частині суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Слід зазначити, що під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, (упущена вигода) ( ст. 22 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Зі змісту зазначених норм випливає, що в кожному конкретному випадку позивач (кредитор) повинен здійснити та подати суду разом з позовною заявою відповідний обґрунтований розрахунок заподіяних йому збитків.

В порушення наведених положень Господарського процесуального кодексу України позовна заява, додані до неї докази не містять розрахунку суми збитків, відсутня також і сума збитків та посилання на діюче законодавство, яке є юридичною підставою позову, відповідно до якого можливе класифікувати збитки.

Призначення та проведення судової експертизи можливе лише для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Отже, вимога позивача щодо зобов’язання відповідача відшкодувати матеріальний збиток та визначення суми збитків, шляхом проведення судово – будівельної експертизи не підлягає задоволенню.

Так, позивач заявляючи позов про розірвання договору взагалі в прохальній його частині не ставить питання щодо розірвання договору оренди від 12.10.2005р., а відтак вимога позивача щодо повернення майна є передчасними, оскільки умовами договору чіткого порядку повернення майна не встановлено, а застосування приписів статті 785 Цивільного кодексу України можливо лише у разі припинення договору найму.

Крім того, суд також виходить з того, що відсутній акт приймання – передачі, згідно з яким відповідач отримав спірне приміщення в оренду.

При цьому, суд також приймає до уваги, що ухвалами ГС АР Крим від 28.10.2010р., від 11.11.2010р., судом був витребуваний перелік документів на підтвердження позовних вимог позивача, в тому числі оригінали документів, доданих до позову.

Але, враховуючи те, що витребувані документи складають доказову базу, на якій ґрунтується позов та, відповідно, входять до предмету доказування у даній справі, суд не може вважати належними доказами документи, надані позивачем, оскільки вони відповідним чином не засвідчені.

Таким чином, позивач не представив суду належних доказів в обґрунтування своїх вимог, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог Партенітської селищної ради АР Крим відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2010р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.