Рішення № 12670280, 22.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2010Справа №2-28/3513-2010 За позовом – Спільного кіпрсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда» (61002, м. Харків, вул. Сумська, б. 88).

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Дистриб’юшн Крим» (95047, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, б. 44-Б).

Про стягнення 410045,19 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – Полякова О.О. – ю/к., довіреність № 2 від 01.01.2010р.

Від відповідача – Гончаров А.О. - представник, довіреність № 5/08 від 05.07.2010 р.

Суть спору: Спільне кіпрсько-українське товариство з обмеженою відповідальністю «Піраміда» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Дистриб’юшн Крим» про стягнення грошової суми у розмірі 410045,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 24-09, позивач здійснив поставку товару відповідачу, але останній не виконав свої договірні зобов’язання по оплаті товару.

23.07.2010р. від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог та ціни позову, в якому позивач зазначає, що 09.07.2010р. Акціонерним банком «Південний» на користь Спільного кіпрсько-українського ТОВ «Піраміда» сплачено 403412,93 грн. відповідно до вимоги по гарантії, у зв’язку з чим, сума заборгованості відповідача складає 6632,26 грн., яку позивач і просить стягнути.

09.08.2010р. в судовому засіданні представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 6632,26 грн., у зв’язку зі сплатою відповідачем 403412,93 грн. Судом дана заява прийнята.

09.08.2010р. ухвалою господарського суду АР Крим провадження у справі зупинялось до вирішення господарським судом Харківської області справи № 63/175-10.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.10.2010р. провадження у справі було поновлено.

12.11.2010р. від позивача надійшло клопотання про зміну ціни позову, в якому позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5832,78 грн. та 3% річних у розмірі 799,38 грн.

22.11.2010р. представник відповідача надав заперечення до позовної заяви та клопотання про зміну ціни позову, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що, на думку відповідача, розмір заборгованості складає 401459,99 грн., а за гарантією сплачено на користь позивача 403412,93 грн., у зв’язку з чим відповідач не має заборгованості перед позивачем. При цьому, відповідач погодився з розміром річних у сумі 2556,96 грн., проте зазначив, що розмір пені має становити 10108,64 грн.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2009 року між Спільним кіпрсько-українським товариством з обмеженою відповідальністю «Піраміда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Дистриб’юшн Крим» укладено договір поставки № 24-09 (а. с. 6-7).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах , передбачених даним договором, постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність (поставити) покупцю (відповідачу) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, кількість, номенклатура, асортимент, ціна товару визначаються за згодою сторін в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється відповідно до накладних на товар, які підписуються сторонами та виступають невід’ємною частиною даного договору.

Розділом 2 договору визначено умови поставки товару, а саме: покупець зобов’язаний прийняти поставлений товар. Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної. Датою поставки вважається дата, зазначена в накладній. Право власності на товар, а також ризик його загибелі або пошкодження переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві, а відповідач отримав товар на загальну суму 388824,39 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписано представником відповідача, а саме: видаткова накладна № ПР-0004093 від 15.04.2010р. на суму 348948,34 грн.; видаткова накладна № ПР-0004094 від 15.04.2010р. на суму 16274,45 грн.; видаткова накладна № ПР-0004095 від 15.04.2010р. на суму 7416,00 грн.; видаткова накладна № ПР-0004096 від 15.04.2010р. на суму 8179,20 грн.; видаткова накладна № ПР-0004097 від 15.04.2010р. на суму 8006,40 грн. (а. с. 11-15).

Відповідач у своїх запереченнях вказує, що сума основного боргу складає 388794,39 грн., а не 388824,39 грн. як це зазначив позивач. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на те, що у видатковій накладній № ПР-0004096 від 15.04.2010р. позивачем допущено помилку та невірно зазначено суму у розмірі 8179,20 грн., в той час як має бути зазначено 8149,20 грн.

Шляхом проведення необхідних арифметичних дій судом встановлено, що позивачем вірно зазначено суму заборгованості у видатковій накладній № ПР-0004096 від 15.04.2010р. у розмірі 8179,20 грн. та відповідно вірно вказано суму основного боргу у розмірі 388824,39 грн., що і підтверджується матеріалами справи (а. с. 14).

Таким чином, доводи відповідача щодо наявності помилки у видатковій накладній № ПР-0004096 від 15.04.2010р. судом не приймаються.

Відповідно до п. 4.4. договору, покупець зобов'язаний оплачувати вартість поставленого товару, зазначену в накладній на товар, протягом 28 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 5% річних від простроченої суми.

07.04.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 24-09 (а. с. 8), відповідно до якої договір доповнено п. 1.4. наступного змісту: з метою забезпечення зобов’язань покупця по оплаті товару, який постачається за даним договором, покупець зобов’язаний протягом 30 днів з моменту укладання даного договору надати постачальнику безвідкличну, безумовну банківську гарантію на суму 600000,00 грн.

22 червня 2009р. між Акціонерним банком «Південний» та відповідачем укладено договір про надання гарантії № 621 (а. с. 30-31), відповідно до якого банк на прохання відповідача надав безвідкличну гарантію в сумі 600000,00 грн. на строк до 31.01.2010р. на користь позивача.

У зв’язку з тим, що відповідачем не виконано договірних зобов’язань щодо оплати за поставлений товар, 16 червня 2010р. позивач звернувся до Акціонерного банку «Південний» з вимогою за гарантією платежу № 0-19-17489 від 24.06.2009р. (а. с. 34-35), в якій вимагав виконати зобов’язання шляхом перерахування 403412,93 грн., з яких 388824,39 грн. – сума заборгованості за поставлений товар, 12831,06 грн. – сума пені станом на дату пред’явлення вимоги та 1757,58 грн. – сума річних.

Судом встановлено, що лише 09.07.2010р. Акціонерний банк «Південний» виконав платіж у сумі 403412,93 грн. на користь позивача за гарантією платежу № 0-19-17489 від 24.06.2009р., що підтверджується листом від 12.07.2010р. (вих. № 0-19-19155, а. с. 36) та випискою банку (а. с. 64).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 5832,78 грн. пені та 799,38 грн. річних, мотивуючи тим, що протягом певного періоду банк не виплачував зазначену у вимозі суму, у зв’язку з чим, позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою, відповідно до якої, станом на день її подання, сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 410045,19 грн. (388824,39 грн. – сума заборгованості за товар, 18663,84 грн. – сума пені та 2556,96 грн. – сума річних).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поняття пені та штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 5% річних від простроченої суми.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отриманий товар, а також факту оплати Акціонерним банком «Південний» позивачу суми у розмірі 403412,93 грн., суд, перевіривши розрахунок позивача наданий в останньому судовому засіданні (а. с. 94) визнає вимоги позивача щодо нарахування 5% річних у розмірі 799,38 грн. обґрунтованими.

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5832,78 грн.

Відповідач заперечував проти суми пені визначеної позивачем та надав власний розрахунок суми пені. Так, за період прострочення з 13.05.2010р. по 07.06.2010р. сума пені складає 5660,84 грн. (20,5/365=0,056 розмір подвійної облікової ставки НБУ у день) 388794,39 x 0,056 x 26/100).

За період прострочення з 08.06.2010р. по 30.06.2010р. сума пені складає 4447,80 грн. (19/365=0,052 розмір подвійної облікової ставки НБУ у день) 388 794,39 x 0,052 x 22/100).

Отже, загальна сума пені за розрахунком відповідача складає 5660,84 + 4447,80 = 10108,64 грн.

Відповідач посилається на те, що при розрахунку пені позивачем, останній не врахував положення ст.ст. 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» щодо максимального розміру пені.

Згідно до ст. 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що відповідно до Постанови НБУ від 10.08.2009 N 468, облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. була встановлена у розмірі 10.2500% та Постановою НБУ від 07.06.2010 р. N 259 розмірі 9.5000% з 08.06.2010р.

Враховуючи положення п. 6.2 договору, в частині встановлення розміру пені - 0,1%, суд дійшов висновку, що розмір пені передбачений договором, не перевищує подвійну облікову ставку, що також підтверджується меншим розміром розрахованої позивачем пені.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів своєчасного виконання грошового зобов’язання, у зв’язку з чим з відповідача підлягає стягненню сума пені у розмірі 5832,78 грн. та сума річних у розмірі 799,38 грн.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а також те, що заборгованість була сплачена банком 09.07.2010р. після надходження позовної заяви до суду (06.07.2010р.), витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 22.11.2010р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 26.11.2010р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Дистриб’юшн Крим» (95047, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, б. 44-Б, ідентифікаційний код 36115872) на користь Спільного кіпрсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда» (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, ідентифікаційний код 31643375) пеню у розмірі 5832,78 грн., річні у розмірі 799,38 грн., державне мито у розмірі 4100,45 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лукачов С.О.