Постанова № 12670146, 17.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2010 року 15 год. 00 хв. № 2а-13313/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомСпільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарма, ЛТД»

ДоКиївської регіональної митниці

ПроВизнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р»від 07.09.2010 р. № 164

За участю представників сторін

від позивача: Наумчук Н.В. за дов. № 22/02-2010 від 22.02.2010 р.

від відповідача: Комарніцька Т.Г. за дов. від 27.08.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарма, ЛТД»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р»від 07.09.2010 р. № 164.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити, вважає, що оскаржуване рішення суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування заявлених вимог здійснює посилання на те, що оскільки митний орган прийняв вантажні митні декларації та пропустивши товар на митну територію України, то погодився з нульовою ставкою ввізного мита та з кодом товарної номенклатури, зазначеної позивачем, а тому у митного органу не було правових підстав для прийняття спірного повідомлення про нарахування податкового зобовязання у звязку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні вимог відмовити, вважає оскаржуване повідомлення цілком правомірним, адже несплата податків і зборів (обовязкових платежів) у звязку з невірним зазначенням коду згідно УКТ ЗЕД є підставою для їх донарахування.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

На підставі наказу Київської регіональної митниці від 04.08.2010 р. № 964 відповідачем проведено камеральну перевірку Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарма, ЛТД»з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару «Йодомарин (R) 100»за період з 01.01.2009 р. по 06.05.2010 р. за кодом 3004 90 11 00, Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

За результатами перевірки складено Акт камеральної перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи № к/24/10/100000000/21642228 від 06.08.2010 р.

В ході перевірки було встановлено методологічну помилку невірне декларування коду товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної, внаслідок чого було встановлено помилки у поданих позивачем податкових деклараціях (повний перелік в акті перевірки), які призвели до заниження суми його податкового зобовязання по сплаті мита у розмірі 506016,86 грн.

Відповідач стверджує, що згідно інформації про склад товарів, вміст йоду у препаратах «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200»не перевищує середньодобову норму вживання більш ніж у три рази, тому препарати «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200»не можна вважати лікарськими засобами товарної позиції 3004 УКТЗЕД і їх класифікація повинна здійснюватись у товарній підкатегорії 2106 90 92 00.

На товар, який класифікується у підкатегорії УКТЗЕД 2106 90 92 00 Законом України від 05.04.2001 р. «Про Митний тариф України» встановлена ставка ввізного мита 8 %.

Крім того, в акті зазначено про порушення підприємством вимог Закону України «Про податок на додану вартість»у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог 4.3 вказаного Закону та п. 2.1 «б»Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 27.09.2006 р. № 821, що спричинило податкове зобовязання по сплаті ПДВ на суму 101203,37 грн. (спосіб сплати умовний).

В результаті митним органом було винесено податкове повідомлення форми «Р»від 07.09.2010 р. № 164, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) позивача за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності, у розмірі 531317,70 грн., у т.ч. 506016,86 грн. за основним платежем, 25300,84 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарма, ЛТД»здійснює зовнішньоекономічну діяльність з імпорту товарів.

В період з 30.01.2009 р. по 20.04.2010 р. позивачем на митну територію України було ввезено товари «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200».

Даний товар було задекларовано за кодом УКТ ЗЕД 3004 90 11 00 лікарські засоби (ліки) (за винятком товарів, включених до позицій 3002, 3005 або 3006), що складаються із змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді або розфасовані для роздрібної торгівлі.

При імпорті зазначених товарів підприємство обовязкових платежів до Державного бюджету України не сплачувало, оскільки ставка мита на товар за кодом УКТ ЗЕД 3004 90 11 00 встановлена 0 %, а податок на додану вартість не сплачувався відповідно до постанови Уряду від 17.12.2003 р. № 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість».

Тому в акті перевірки після розрахунку суми податкового зобовязання по сплаті ПДВ зазначено: спосіб сплати умовний, про що Київською регіональною митницею також зазначено в листі від 26.08.2010 р. № 35/7.1-10/8402 адресованому Генеральному директору Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарма, ЛТД».

Відповідно до Порядку подання документів, які підтверджують право субєктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 514 від 22.06.2006 р., митне оформлення товарів, щодо яких відповідно до законодавства України встановлено пільги в обкладенні ввізним/вивізним митом, податком на додану вартість або акцизним збором. Здійснюється після подання всіх документів, необхідних для застосування пільг, або за умови сплати всіх належних податків і зборів, установлених законодавством України.

У період, за який проведено донарахування митним органом податкових зобовязань зі сплати мита, позивач надав ряд необхідних документів, а саме реєстраційні посвідчення на лікарський засіб № Р.12.02/05616 від 18.10.2007 р. та № UA/156/01/01 від 23.01.2009 р., експертний висновок Київської торгово-промислової палати щодо коду товару за УКТ ЗЕД.

Відповідно до ст. 78 Митного кодексу України, митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу предявлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Як вбачається з матеріалів справи, при митному оформленні товарів відповідачем було визначено позивачу нульову процентну ставку з ввізного мита, з урахуванням чого суд приходить до висновку про закінчення органами Державної митної служби України операцій митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України препаратів «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200».

Пунктом 35 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, повязаних відповідно до п. 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами»від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі - Закон № 2181), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення було прийнято відповідачем з посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181, згідно якого контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Спірне податкове повідомлення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданих позивачем податкових деклараціях, тому суд приходить до висновку про безпідставність застосування митним органом положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181.

Таким чином, враховуючи, що відповідач, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з нульовою ставкою ввізного мита та з кодом товарної номенклатури, зазначеної позивачем, то відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону № 2181 відповідач не має правових підстав для прийняття податкового повідомлення про нарахування податкового зобовязання у звязку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181, дія якого не поширюється на митні органи.

Вказана правова позиція також підтверджується практикою Верховного Суду України, викладеній в Постанові Верховного Суду України від 02.06.2009 р. у справі № 21-474.

Крім того, судом враховується, що Відділом номенклатури Київської регіональної митниці ДМС України по аналогічному товару, який імпортувало АТЗТ «Альба Україна»було видано рішення № КТ-03/3727 від 16.10.2003 р. про митне оформлення товару препарат «Йодомарин 200», таблетки 200 мкг., № 50, виробник «Берлін Хемі АГ (МЕНАРІНІ ГРУП) за кодом 3004 90 11 00.

Також, належить зауважити, що відповідно до листа № 18.3654/16-06 від 26.08.2010 р. (копія міститься в матеріалах справи) Департаменту регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції у системі охорони здоровя МОЗ України наданого Представництву компанії «Берлін-Хемі АГ»в Україні та Державній митній службі, розяснено, що лікарські засоби, що мають реєстраційне посвідчення, видане МОЗ України або уповноваженим ним органом (в даному випадку Державним фармакологічним центром МОЗ України) відповідно до класифікатору документів, затвердженому наказом Державної митної служби України від 12.12.2007 р. № 1048 «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення»(5066) повинні трактувати і оформлюватися митними органами при ввезенні на територію України як лікарські засоби (ліки), що складаються із змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді або розфасовані для роздрібної торгівлі за кодом УКТ ЗЕД 3004 згідно норм Закону України «Про Митний тариф України».

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як субєкти владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Акт державного або іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р»Київської регіональної митниці № 164 від 07.09.2010 р.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПостановиВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р»Київської регіональної митниці № 164 від 07.09.2010 р.

3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарма, ЛТД» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.Є. Пилипенко Дата підписання повного тексту постанови: 26.11.2010 р.