Постанова № 12670149, 23.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2010 року 10 год. 17 хв. № 2а-12658/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»

ДоДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

ПроВизнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій За участю представників сторін

від позивача: Пилипенко Ю.В. за дов. № 132 від 05.11.2010 р.

від відповідача: Косякевич Ю.С. за дов. № 41/9/10-008 від 10.01.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.04.2009 року № 0004392305.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити, вважає, що Товариством було дотримано вимог, які визначені в ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»щодо здійснення розрахунків із споживачами послуг через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів. Крім того, представник позивача зазначив, що гральні автомати, які використовуються позивачем та були обєктом перевірки моделей «Фаворит-Джекпот»та «Фаворит Джекпот 1», не є реєстраторами розрахункових операцій в розумінні вищенаведеного Закону, а, отже, застосування до позивача санкції за використання незареєстрованих, неопломбованих та непереведених у фіскальний режим роботи РРО є неправомірним. В обґрунтування того, що автомати, які використовуються позивачем, не є РРО та технічно не можуть бути обладнані системою «Фіскал»в звязку з несумісністю з нею, представник позивача посилалась на лист ТОВ «Фаворит-Джекпот», який є виробником автоматів № 12 від 19.12.2008 р. Також, представник позивача вказав на те, що Постанова Кабміну від 07.02.2001 р.№ 121 «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням РРО»за своїм змістом є абстрактною та не містить конкретних зобовязань до субєктів господарювання щодо вчинення конкретних дій у встановлений строк обладнати автомат фіскальним пристроєм; Постанова та вищезазначений Закон не встановлюють відповідальності за невстановлення фіскальної памяті у кожному ігровому автоматі.

Представник відповідача проти вимог позивача заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити, та зазначив, що відповідно до додатку до Постанови Уряду від 07.02.2001 р .№ 121 «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням РРО», термін для оснащення гральних автоматів фіскальною памяттю встановлено до 31.12.2006 р., а, отже, з 01.01.2007 р. гральні автомати позивача повинні були бути оснащені запамятовуючими пристроями, в тому числі і ті, що вже знаходились у використанні. Крім того, всупереч п.п.4.4. п. 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 позивачем при наданні послуг гри на гральному автоматі, надання послуг здійснювалось неодночасно із проведенням розрахунково - касової операції з її надання.

У звязку із встановленими під час перевірки порушеннями, що полягали у використанні позивачем нефіскалізованих гральних автоматів, а також здійснення розрахункових операцій без застосування РРО, відповідачем винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке відповідач вважає правомірним, та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін суд приходить до наступних висновків.

Позивачем заявлено позовні вимоги про оскарження рішення субєкта владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Працівниками Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька проведено перевірку господарської одиниці позивача (зал гральних автоматів, розташований за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, 69-А) щодо порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт перевірки № 0492/26/54/23/30407788 від 31.03.2009 р.

На підставі зазначеного акта перевірки, ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняте оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.04.2009 р. № 0004392305 у розмірі 5100 грн.

Як вбачається з матеріалів перевірки, штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовано згідно з п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон) та у звязку з виявленими перевіркою порушеннями п. 1, п. 2 ст. 3 Закону.

А саме, перевіркою встановлено, що всі гральні автомати (15 шт.) обладнані купюроприймачами, але не обладнані запамятовуючими пристроями (фіскальною памяттю). У гральних автоматах прийом оплати за послуги (у сфері грального бізнесу (прийом ставок) здійснюється через купюроприймачі, не обладнані фіскальними пристроями, які б забезпечували облік кількості та вартості послуг, не фіскалізовані та не включені до складу програмно-технічного комплекту обладнання РРО.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Даною статтею також надано визначення автомату з продажу товарів (послуг), а саме це є реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Відповідно до ч. 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених спільним Наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18.04.2006 р. № 40/374, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2006 р. за N 622/12496гральний автомат - механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

Отже, із викладеного вбачається, що гральний автомат в автоматичному режимі здійснює видачу виграшу за готівкові кошти або із застосуванням жетонів як і автомат з продажу товарів (послуг) в автоматичному режимі за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів здійснює видачу товарів (послуг), а отже, гральний автомат це автомат з надання послуг у сфері грального бізнесу, що спростовує твердження позивача про те, що гральний автомат не є реєстратором розрахункових операцій.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

-проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

-видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно зі ст. 12 Закону, на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Згідно зі ст.13 Закону, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, а також Положення про порядок технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики та Державної податкової адміністрації України. Відповідно до змін, внесених у додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 121 «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосування РРО»термін переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій з використанням гральних автоматів встановлено до 31.12.2006 р.

Отже, виходячи з вищенаведеного, субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу шляхом надання послуг з використанням гральних автоматів зобовязані з 01 січня 2007 року використовувати у своїй ліцензованій діяльності з надання послуг грального бізнесу гральні автомати з продажу послуг, які оснащені запамятовуючими пристроями (фіскальною памяттю), в т.ч. тих, що вже задіяні у використанні.

04.06.2008 р. ТОВ «Експотрейд»було розроблено комп`ютерно-касову систему «Фіскал», яка наказом ДПА України від 01.07.2008 р. № 430 включена до Державного реєстру РРО; комп`ютернокасова система «Фіскал»призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Отже, підсумовуючи викладене, з липня 2008 року субєкти підприємницької діяльності, які надають послуги в сфері грального бізнесу з використанням гральних автоматів не тільки зобовязані були перейти на оснащення гральних автоматів портативними електронними контрольно-касовими апаратами при здійсненні розрахункових операцій на окремо визначеному гральному апараті, але й мали технічну можливість це здійснити.

Таким чином, позивач зобовязаний був надавати послуги через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на індивідуальному гральному автоматі.

Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким субєктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, у відповідності до вимог частини другої статті 218 Господарського кодексу України саме субєкти господарювання повинні підтвердити вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання компютерно-касової системи «Фіскал»у тих гральних автоматах, що ними використовуються.

В даному випадку, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття ним заходів для виконання вимог законодавства щодо оснащення гральних автоматів портативними електронними контрольно-касовими апаратами при здійсненні розрахункових операцій на окремо визначеному гральному апараті.

Посилання позивача на лист ТОВ «Фаворит-Джекпот»виробника гральних автоматів «Фаворит Джекпот»та «Фаворит Джекпот 1»№ 12 від 19.12.2008 р., яким визначено, що обидва типи автоматів не мають зєднувальних роз`ємів для підключення до них додаткового обладнання, в звязку з чим комп`ютернокасова електронна спеціалізована система «Фіскал»не може бути технічно встановлена на вказані автомати - не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують факт порушення., так як обовязок дотримуватись вимог Закону щодо фіскалізації гральних послуг на індивідуальному гральному автоматі покладається саме на того субєкта господарювання, яким такі послуги надаються.

В матеріалах справи відсутні докази придбання та встановлення позивачем компютерно-касової системи «Фіскал»на гральні автомати, що ним використовуються, як відсутні докази несумісності компютерно-касової системи «Фіскал»із тими гральними автоматами, що введені ТОВ «Дніпро-Вікторія»в експлуатацію до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до Сертифікату відповідності, який видано органом сертифікації - Укрметртестстандартом 04.06.2008 р. № UA 1.003.0080183-08, комп`ютернокасова електронна спеціалізована система «Фіскал»сертифікована на підставі протоколів випробувань НТВЦ «УкрТЕСТ», сертифіката системи управляння якістю з терміном дії до 24.10.2011 р. для її встановлення на гральні автомати. Вказана комп`ютернокасова електронна система «Фіскал»пройшла експертизу в Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України і отримала експертний висновок про її відповідність нормативним вимогам, після чого була включена до Державного реєстру РРО, що є, на думку суду, достатнім для висновку про її відповідність вимогам законодавства для реалізації фіскальних функцій гральними автоматами. Відтак, ні позивач , ні ТОВ «Фаворит-Джекпот»не є органом, який уповноважений визначати таку відповідність, тому припущення позивача щодо можливої невідповідності системи «Фіскал» технічним вимогам не заслуговують на увагу. Крім того, можливість роботи системи «Фіскал»з усіма типами гральних автоматів підтверджена листом ТОВ «Експотрейд»№ 513 від 27.09.2010 р.

Відтак, на думку суду, позивачем не доведено вжиття ним заходів із встановлення технічної можливості використання компютерно-касової системи «Фіскал»у тих гральних автоматах, що ним використовуються; не вжито всіх необхідних заходів для зясування питання про сумісність компютерно-касової системи «Фіскал»із тими гральними автоматами, що введені ним в експлуатацію, а отже відсутня необхідність встановлення судом технічної сумісності компютерно-касової системи «Фіскал»окремо з кожним з цих гральних автоматів вже після того, як позивачем було вчинено правопорушення.

Основи правопорядку у сфері господарювання ґрунтуються, зокрема, на тому, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч. 3 ст. 5 ГК України).

Це означає, що субєкт господарювання, який в силу певних обставин чи причин не мав можливості перевести свої гральні автомати з липня 2008 року в режим застосування РРО, не повинні здійснювати господарську діяльність у сфері грального бізнесу із застосуванням автоматів, що не виконують фіскальні функції, оскільки така діяльність є порушенням вимог законодавства.

З пояснень представника вбачається, що у господарській одиниці позивача облік розрахункових операцій відокремлений у часі від їх безпосереднього здійснення, а саме: гравець вносить ставку як за допомогою грошових коштів через купюроприймач, так і з застосуванням електронного ключа за допомогою співробітника залу гральних автоматів з попередньою оплатою її гравцем касиру залу, який проводить вказані кошти через РРО, що суперечить вимогам закону.

Так, відповідно до п.4.4. Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 164, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Згідно з п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Застосування відповідачем суми штрафу у розмірі 5100 грн. відповідає чинному законодавству (20 н.п.д.г = 340, 00 грн. х 15 гр. автоматів = 5100 грн.).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити, адже відповідач як субєкт владних повноважень відповідно до покладених на нього завдань та обовязків, прийняв оскаржуване рішення відповідно до норм чинного законодавства України та виходячи з фактичних обставин справи.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПостановиВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.Є. Пилипенко Дата підписання повного тексту постанови: 26.11.2010 р.